Рішення

від 02.10.2012 по справі 5015/3275/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа№ 5015/3275/12

за позовом : Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів

до відповідача: Соколянської сільської ради, с.Соколя Мостиського району Львівської області

про стягнення в сумі 8'360,08 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Білий Н.Ю. - юрист (дов. №06-6405 від 31.08.2012р. діє до 31.08.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»подано позов до Соколянської сільської ради про стягнення в сумі 8'360,08 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 29.08.2012р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 02.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 8'360,08грн. (в т.ч. 5'988,00 грн. -основного боргу, 580,43 грн. -пені, 522,19грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами, 1'269,46грн. -інфляційні втрати) та судові витрати.

В судове засідання 02.10.2012р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

20.03.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівгаз»(Виконавець) - позивач по справі та Соколянською сільською радою (Замовник ) -відповідач по справі, було укладено договір №03 на виготовлення проектно-кошторисної документації (надалі по тексту -договір).

Відповідно до п.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по виготовленню проектно-кошторисної документації на газифікацію села Качмари Мостиського району.

Оплата проводиться попередньо. Виготовлену проектно-кошторисну документацію виконавець передає замовнику протягом 3 календарних днів після підписання акту виконаних робіт та проведеного повного розрахунку замовника з виконавцем (п.п.2.2, 2.3 договору).

Згідно з п.3.1 договору при завершенні робіт виконавець пред'являє замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, а замовник протягом п'яти днів зобов'язаний повернути виконавцю підписаний акт здачі-приймання чи мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.2.1 договору вартість робіт, в т.ч. ПДВ, становить 5'988,00 грн.

20.03.2009р. між сторонами було складено акт приймання проектної продукції, за яким замовник прийняв, а виконавець передав техдокументацію на газифікацію села Качмари. До оплати було виставлено рахунок на суму 5'988,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт за договором та їх передачу відповідачу, проте, станом на день прийняття рішення доказів оплати вартості робіт сторонами не подано.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 522,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1'269,46 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

З приводу нарахованих інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така ж позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі №23/466.

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше -Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційним і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційний втрат, встановив, що їх сума складає 335,33 грн., а не 1'269,46грн.

Згідно п.4.2 договору в разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від договірної ціни за кожен день прострочення.

Згідно з вимогами ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 10.01.2002р. та п.4.2 договору позивач нарахував відповідачу 580,43 грн. -пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

27.08.2012р. відповідачем подано через канцелярію суду лист, у якому він просить укласти мирову угоду між сторонами про погашення заборгованості, оскільки велися переговори з керівництвом позивача про проведення переоцінки комунального майна та передачу підвідних та вуличних газопроводів у власність позивача в рахунок погашення заборгованості. Представник позивача пояснив, що укладення мирової угоди є неможливим.

З приводу такого листа відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються у адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Згідно п.3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011р. №18 умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Проте, позивач, заявивши клопотання про укладення мирової угоди, не надав суду її тексту та чітко викладених умов. З огляду на зазначене суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем свого обов'язку по виготовленню проектно-кошторисної документації та передачі її відповідачу, що, зокрема, підтверджується актом приймання проектної документації, проте відповідач не оплатив вартості виконаних робіт.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні 02.10.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 03.10.2012р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 193, ч.2 ст.218, ч.6 ст.232, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 610, 625, 629, 887 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Соколянської сільської ради Мостиського району Львівської області (80674, Львівська область, Мостиський район, с.Соколя, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04371590) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(79039, м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03349039) 5'988,00 грн. -основного боргу, 580,43 грн. -пені, 522,19 грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами, 335,33 грн. -інфляційних втрат та 1'609,50 грн. -судового збору

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.