Постанова

від 10.10.2012 по справі 26/5009/8150/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.10.2012 р. справа №26/5009/8150/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Геза Т.Д., Чернота Л.В. від скаржникаРусланова Г.М. від кредитораШаповал Л.В. -за довіреністю від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2012 року у справі№ 26/5009/8150/11 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредитора 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-топ», м. Дніпропетровськ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Акам», м. Дніпропетровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011», м. Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2011 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-топ», м. Дніпропетровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011», м.Запоріжжя порушена справа про банкрутство № 26/5009/8150/11 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 04.01.2012 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.01.12 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011», м.Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено -Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-топ», м. Дніпропетровськ.

Ухвалою від 22.05.12 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-топ»та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, за результатами якого у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї діяльності. Вимоги залишились не погашеними у зв'язку з відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.12 року у справі № 26/5009/8150/11, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-топ».

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, оскільки мали місце порушення на всіх стадіях розгляду справи про банкрутство, а саме, не можливо встановити коли відкрите виконавче провадження по справі про банкрутство (до дати зміни місцезнаходження, чи після і за якою адресою), з причини відсутності в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження, кредитором не надано суду доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Зауважує на тому, що протиправно судом першої інстанції в якості доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням взята тільки наявна в матеріалах справи постанова Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 19.12.2011 року про повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням боржника, що є недостатнім доказом останнього.

Прокурор посилається на те, що державним виконавцем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження»не вчинено будь-яких заходів щодо розшуку боржника та місцезнаходження його майна, на яке може бути звернене стягнення за попереднім місцезнаходженням боржника, не надана інформація від фінансових, та інших контролюючих органів, яка підтверджувала б відсутність господарської діяльності з моменту подання останньої звітності.

Прокурор вказує на порушення норм Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про обіг векселів в Україні», оскільки суд першої інстанції не надав оцінки пред'явленому векселю, як цінному паперу, не встановив вексельної сили останнього, не дослідив питання суті виникнення грошового зобов'язання у кредитора до боржника.

Прокурор зазначає, що в порушення норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором не направлене повідомлення про ліквідацію ТОВ «Виробнич-комерційне підприємство «Босам 2011»до потенційного кредитора - Державної податкової інспекції у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська, в який боржник фактично перебував на податковому обліку та вона повинна була здійснювати документальну перевірку. Тобто фактично права потенційних та відомих кредиторів були порушені, оскільки вони не скористалися правом заявити кредиторські вимоги до боржника.

Акцентує увагу на тому, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора не містить аналізу звіту ліквідатора, не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, відсутні документи в підтвердження відсутності коштів боржника на розрахункових рахунках та відомостей про їх закриття. Тому вважає, ліквідацію боржника передчасною, а ухвалу суду першої інстанції від 22.05.2012 року такою, що підлягає скасуванню, провадження у справі -припиненню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції -скасувати, провадження по справ -припинити.

Представники Державної податкової інспекції у Красногвардейському районі м. Дніпропетровську, та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-топ»надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційне провадження припинити, оскільки ДПІ в Красногвардейському районі м. Дніпропетровську не є кредитором по справі, до ліквідатора з грошовими вимогами до боржника не зверталась, хоча була повідомлена про відкриття ліквідаційної процедури банкрута та процесуальні акти по даній справі не зачіпають інтересів апелянта. Кредитор у відзиві посилається на те, що прокурор, який звернувся в інтересах податкового органу, не довів та не обгрунтував наявність підстав для звернення його з метою захисту інтересів держави та наявність порушень державних інтересів.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Ухвалою про порушення справи про банкрутство від 28.12.11р. та Постановою господарського суду Запорізької області від 04.01.12 року ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Відповідні процесуальні документи суду не направлялись на адресу ДПІ в Красногвардейському районі м. Дніпропетровську.

Як видно з матеріалів справи, під час проведення ліквідаційної процедури ні ліквідатором, ні судом першої інстанції не встановлювались обставини, пов'язані із перебуванням боржника на податковому обліку. Із звіту ліквідатора та доданих до нього документів, видно, що повідомлення ліквідатором направлялось ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, як потенційному відомому кредитору боржника, яка повідомила (арк.спр. 70), що ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»змінило юридичну адресу, але перебуває на обліку в ДПІ у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська.

З матеріалів справи видно, що ДПІ у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська неодноразово зверталась до суду першої інстанції та ліквідатора, а саме 19.03.12р. та 26.04.12р., з вимогами про незатвердження ліквідаційної балансу та звіту щодо боржника без проведення перевірки боржника. Тобто, податковий орган, в інтересах якого звернувся прокурор, був своєчасно обізнаний про необхідність здійснення документальної перевірки, звертався до ліквідатора про отримання фінансово-господарської документації.

Таким чином, не підтверджуються доводи прокурора в апеляційній скарзі стосовно порушень в ліквідаційної процедурі, які призвели до неможливості провести перевірку боржника.

В матеріалах справи містяться листи ліквідатора до ДПІ у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська про ліквідацію боржника ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»та надання інформації, щодо наявної заборгованості банкрута перед податковим органом, та наявних банківських рахунках боржника.

Тобто, ДПІ у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська була обізнана в повній мірі про ліквідацію боржника ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»та визнання його банкрутом, та мав можливість провести перевірки боржника та заявити кредиторські вимоги до товариства.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»перед та ДПІ у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська. Крім того, вона обізнана про представлення її інтересів в суді Заступником прокурора Запорізької області, щодо оскарження ухвали від 22.05.2012 року, але в підтвердження доводів апеляційної скарги прокурора не надали пояснень з цього приводу, документів, які б підтверджували перебування на обліку в ДПІ у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська боржника та докази заборгованості боржника зі сплати податків і внесків та докази звітування боржника.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи що прокурором заперечуються обставини повідомлення органом, в інтересах якого звернувся прокурор, та його процесуальна можливість проведення перевірок, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Разом з цим, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

При розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Агро-Топ». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 587187,80 грн., що підтверджується виконавчими написами нотаріуса на векселях від 09.12.11 року.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, буд. 3, ініціюючий кредитор посилається на акт Жовтневого ВДВС МУЮ та постанову державного виконавця від 19.12.11 року про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з неможливістю виконати виконавчий документ та відсутність за місцезнаходженням боржника і його майна.

Зазначеними доказами ініціюючий кредитор обґрунтовує наявність ознак відсутнього боржника та наявність підстав звернення до суду про банкрутство за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Постановою суду від 04.01.12 року ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»визнаний банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений ініціюючий кредитор -ТОВ «Агро-Топ».

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги підтверджуються постановою державного виконавця від 19.12.2011 року, яка встановлює відсутність боржника за місцезнаходженням та витягом ЄДРПОУ станом на 22.12.11р., за яким боржник знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Отже, зазначене свідчить, що боржник підприємницьку діяльність не здійснює, за місцезнаходженням відсутній.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Жовтневого МУЮ в м. Запоріжжі не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Як встановлено з матеріалів справи, 10.10.11р. ТОВ «ВКП «Стеклопласт»виданий простий вексель серія АА № 1817279 на суму 289803,78 грн., який переданий ініціюючому кредитору за індосаментним рядом із строком платежу за пред'явленням, та який був опротестований в неплатежі 08.12.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 09.12.11р. Також, 07.10.11р. ТОВ «ВКП «Стеклопласт»виданий простий вексель серія АА № 1817278 на суму 297384,02 грн., який переданий ініціюючому кредитору за індосаментним рядом із строком платежу за пред'явленням, та який був опротестований в неплатежі 08.12.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 09.12.11р. Ці написи були пред'явлені для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Державним виконавцем повернуті виконавчі документи, у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за своїм місцезнаходженням, за боржником нерухоме майно та автотранспортні засоби не зареєстровані.

Як видно, векселедавцем по зазначеним векселям є ТОВ «ВКП «Стеклопласт», код ЄДРПОУ 33564327, адреса вказана м. Дніпропетровськ, вул.. Тітова, 24/42, але виконавче провадження здійснювалось Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ виключно за юридичною адресою боржника, яка була змінена у грудні 2011 року.

Боржником у даній справі є ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011», який за твердженням ініціюючого кредитора є змінив найменування та є повним правонаступником ТОВ «ВКП «Стеклопласт». Але, в матеріалах справи відсутні будь-яки докази або свідчення зазначених обставин, докази зміни найменування, докази реорганізації та правонаступництва боржника, його правоустановчі документи. Отже, судом першої інстанції не надавалась оцінка вказаним фактам, та відсутній висновок про те, що ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»та ТОВ «ВКП «Стеклопласт»є одна й та же особа, із незмінним обсягом повноважень.

При таких обставинах, здійснення розшуку боржника у виконавчому провадженні підлягає проведенню із особливостями. Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до боржника будь-яких примусових виконавчих дій, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників, майна, грошових коштів та інше.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 09.12.2011 р. із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -19.12.2011 рік, судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 10 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Суд першої інстанції безпідставно врахував зазначені документи виконавчої служби як докази відсутності за місцем знаходження, припинення підприємницької діяльності боржника, адже цими доказами встановлюється безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Суд першої інстанції в постанові про визнання боржника банкрутом від 04.01.12р. безпідставно послався на наявність в Єдиному державному реєстрі даних про припинення підприємницької діяльності боржника.

Дослідивши наявну в матеріалах справи виписку з ЄДРПОУ станом на 22.12.11р. (арк..спр. 40-41), апеляційним судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011», було зареєстровано як юридична особа 31.05.05р., статус відомостей про юридичну особу підтверджено, стан юридичної особи -зареєстровано.

Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців з приводу припинення діяльності боржника за рішенням засновників, не вносилися та в матеріалах справи відсутні. Інші витяги, довідки із Єдиного державного реєстру в матеріалах справи відсутні. Таким чином, зазначені обставини не підтверджені належними доказами.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою, не підтверджено матеріалами справи. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті оскаржувальної ухвалу судом першої інстанції не надано оцінки відсутності в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців.

Судом першої інстанції не було досліджено наявність інших ознак, які б свідчили про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. Факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом Запорізької області при винесення оскаржуваної постанови, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 08.11.11 року є незаконним.

Крім того, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 22.05.12р. про затвердження звіту ліквідатора та досліджуючи правомірність здійснення ліквідаційної процедури, апеляційний суд встановив наступне.

Згідно ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 5 статті 52 Закону передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника , які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами банкрута.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів (ч. 1 ст. 32 Закону).

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Як вже зазначалось із витягу з Єдиного державного реєстру станом на 22.12.11р., який був доданий до матеріалів справи ініціюючим кредитором стосовно боржника, в графі: "Дата державної реєстрації юридичної особи зазначено: "31.05.05", в графі: "Місцезнаходження" вказано адресу: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 35; зміна адреси боржника відбулась у грудні 2011р., оскільки ще в жовтні 2011р. боржник видавав векселя за адресою в м. Дніпропетровську.

З наведеного вбачається, що боржник змінив своє місцезнаходження лише в рудні 2011р., а весь час свого існування здійснював підприємницьку діяльність за попереднім місцезнаходженням в м. Дніпропетровську.

Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до можливих кредиторів у м. Запоріжжі за новим місцем реєстрації банкрута, а саме: ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, Запорізького міського центру зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів в Запорізькій області, ПАТ "Запоріжгаз", Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжя, Відділення виконавчої дирекції Запорізького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Управління пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Запоріжжя, Концерну "Міські теплові мережі".

Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення ліквідатором відповідних запитів з метою виявлення потенційних кредиторів за попереднім місцезнаходженням -в м. Дніпропетровську.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

При зміні місцезнаходження банкрута на м. Запоріжжя на обліку у всіх контролюючих державних органах за новим місцем знаходження боржник не був зареєстрований, тому відповіді цих органів є недостатніми для з'ясування обставин наявності або відсутності боргу по страховим внескам та іншим обов'язковим платежам. Здійснення боржником підприємницької діяльності саме у м. Дніпропетровську підтверджується цими матеріалами справи. Але ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону не повідомив всі державні контролюючи органи м. Дніпропетровську за місцем фактичної підприємницької діяльності про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011», не з'ясував про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати обов'язкових та інших платежів, та інших кредиторів.

Ліквідатором не досліджено відомості про наявність або відсутність рахунків у боржника в банківських установах за останнім місцезнаходженням в м. Запоріжжя та в м. Дніпропетроську.

Також, дослідивши матеріали додані до ліквідаційного звіту, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення дій ліквідатора з виявлення грошових коштів, закриття рахунків боржника, виявлення грошових коштів та руху коштів по закритим рахункам.

Ліквідатором до матеріалів справи не додано докази встановлення руху коштів по рахунках, закриття рахунків, а також, відсутності грошових коштів на рахунку боржника на дату порушення провадження у справі про банкрутство та в період здійснення ліквідаційної процедури.

Грошові кошти є основним та ліквідним активом будь-якого підприємства.

Без з'ясування вказаних питань, які повинні бути підтверджені належними доказами, суд не може дійти висновку про відсутність грошових коштів у боржника під час провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011».

Докази, які підтверджують закриття рахунків Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»та відповідні докази щодо відсутності грошових коштів на вказаних вище рахунках на дату порушення провадження у справі та в період здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором до звіту не представлено.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону про банкрутство протягом п'ятнадцяти днів з дати призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Статтею 25 Закону про банкрутство встановлено перелік повноважень ліквідатора з дня його призначення, який не є вичерпним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що безпосередньо ліквідатором досліджувались місцезнаходження банкрута в м. Запоріжжя та попереднє місцезнаходження банкрута в м. Дніпропетровську з метою виявлення та отримання від посадових осіб банкрута бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампа, матеріальних та інших цінностей банкрута.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

Отже, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 26/5009/8150/11 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2012 року у справі № 26/5009/8150/11 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2011 року у справі № 26/5009/81504/11 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі № 26/5009/8150/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011», м. Запоріжжя - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, та відновлення в Єдиному державному реєстрі стану юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальнісю «Виробничо-комерційне підприємство «Босам-2011»(ЄДРПОУ 33564327).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

Л.Ф. Чернота

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2012р.