Постанова

від 10.10.2012 по справі 5009/1649/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2012 р. справа №5009/1649/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Гези Т.Д., Манжур В.В. від скаржникане з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року у справі№ 5009/1649/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термохауз», м. Київ; до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор», м.Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2012 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термохауз», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор» порушена справа про банкрутство № 5009/1649/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 14.05.2012року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено -арбітражного керуючого Швеця Дмитра Івановича.

Постанова суду мотивована тим, що боржник має безспірну заборгованість в сумі 9900 грн., яка підтверджена належними виконавчими документами, а саме виконавчим написом нотаріуса № 492 від 23.03.12р., який був пред'явлений до виконання до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, але у зв'язку з відсутністю боржника за місцем знаходження, виконавчий документ було повернуто стягувану.

Суд першої інстанції виходив з того, що безспірність вимог кредитора підтверджена виконавчим написом нотаріуса, відсутність органів юридичної особи -боржника за юридичною адресою підтверджена актом державного виконавця від 18.04.12р. та актом представників кредитора від 06.02.12р. та вважає зазначені обставини належними доказами того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, що є наслідком визнання такого боржника банкрутом на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з прийнятою постановою суду першої інстанції, Державна податкової інспекції у м. Києві подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.12 року у справі № 5009/1649/12, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор».

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, оскільки мали місце порушення на всіх стадіях розгляду справи про банкрутство, а саме, в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази відсутності платоспроможності боржника, припинення боржником фінансово-господарської діяльності, не надано доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Своє право на апеляційне оскарження апелянт обґрунтовує тим, що незаконне припинення юридичної особи боржника веде до незаконного виключення такого боржника з переліку суб'єктів підприємницької діяльності -платників податків та припиняє виникнення податкових зобов'язань, які можуть виникни ту за проведеною перевіркою, а визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлюють проведення перевірки останнього та встановлення обсягу податкових зобов'язань, що є порушенням прав органу податкової служби.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2012 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники Державної податкової інспекції у м. Києві, кредитора та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»- Швець Д.І. в судове засідання апеляційної інстанції не з»явився, але надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційне провадження припинити, оскільки ДПС в м. Києві не є кредитором по справі, до ліквідатора з грошовими вимогами до боржника не зверталась, хоча була повідомлена про відкриття ліквідаційної процедури банкрута та процесуальні акти по даній справі не зачіпають інтересів апелянта.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Враховуючи зазначене, при розгляді справи про банкрутство за спрощеною процедурою на підстав ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суду слід перевірити підстави внесення та наявність запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим, апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ Науково-виробниче підприємство «Термохауз». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 9900 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі № 492 від 23.03.12 року.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського, буд.11, ініціюючий кредитор посилається на акт від 06.02.12р., складеного посадовими особами ТОВ НВП «Термохауз», яким встановлено, що боржник та його органу управління не знаходяться за юридичною адресою, яка вказана в засновницьких документах та свідоцтві про державну реєстрацію боржника. Крім того, зазначені обставини підтверджуються актом державного виконавця від 18.04.12р. про відсутність боржника за місцезнаходженням. Відсутність боржника за місцезнаходженням, відсутність можливостей для задоволення вимог кредитор, які підтверджуються вищевказаними актами, на думку ініціюючого кредитора свідчать про фактичну відсутність підприємницької діяльності боржника.

Постановою суду від 14.05.12 року ТОВ «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»визнаний банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги підтверджуються постановою державного виконавця від 18.04.2012 року, актом ТОВ НВП «Термохауз»від 06.02.12р., які встановлюють відсутність боржника за місцезнаходженням Отже, зазначене свідчить, що боржник підприємницьку діяльність не здійснює, за місцезнаходженням відсутній.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявні в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Орджонікідзевського МУЮ в м. Запоріжжі, а також акт посадових осіб ініціюючого кредитора не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Також, як встановлено з матеріалів справи, 28.12.2011 року ТОВ «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»переданий ініціюючому кредитору простий вексель серія АА № 1733211 на суму 9900 грн. із строком платежу за пред'явленням, який був опротестований в неплатежі 23.03.2012 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 23.03.12р. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Оржонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ. Державним виконавцем повернутий виконавчий документ у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за своїм місцезнаходженням.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до боржника будь-яких примусових виконавчих дій, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників, майна, грошових коштів та інше.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Суд першої інстанції безпідставно врахував зазначені документи виконавчої служби як докази відсутності боржника за місцем знаходження та припинення підприємницької діяльності боржника, адже цими доказами встановлюється безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців з приводу припинення діяльності боржника за рішенням засновників, не вносилися та в матеріалах справи відсутні. Таким чином, зазначені обставини не підтверджені належними доказами. Само по собі наявність актів виконавчої служби та посадових осіб ініціюючого кредитора в матеріалах справи не змінює стану юридичної особи та не зв'язаний з наслідками подальшої процедури припинення боржника або відсутності підприємницької діяльності.

При цьому, згідно наявного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.04.12р. та станом на 22.05.12р., встановлено, що ТОВ «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»був зареєстрований первісно з 18.06.08р. за адресою 01103 м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 12, але змінив свою юридичну адресу на м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул.. Маяковського, буд. 11 -07.02.12р. Статус відомостей про боржника є підтвердженим, керівником юридичної особи є Мамедов В.А., його місцезнаходження як керівника боржника та інших засновників боржника визначено в Єдиному державному реєстрі.

З матеріалів справи, у саме змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів, вбачається, що боржник перебував та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, змінивши місцезнаходження на м. Запоріжжя, продовжує перебувати на обліку в той же самій ДПІ.

З доданих до апеляційної скарги декларацій з податку на додану вартість, у тому числі за три квартали 2011 року, надану боржником до ДПІ в Печерському районі м. Києва 31.10.11р. видно, що боржник задекларував доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в розмірі 79858364 грн.

Вищевикладені факти є свідченням того, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням юридичної особи та припинення підприємницької діяльності боржника, який не відповідає реальним обставинам справи.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою, не підтверджено матеріалами справи. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті оскаржувальної постанови судом першої інстанції не надано оцінки відсутності в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 14.05.12 року є незаконним.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/1649/12 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби в м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року у справі № 5009/1649/12 - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року у справі №5009/1649/12 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі № 5009/1649/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор, м. Запоріжжя - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор»для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, та відновлення в Єдиному державному реєстрі стану юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод по ремонту комунікаційних систем «Комутатор» (ЄДРПОУ 35921146).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

В.В. Манжур