Ухвала

від 21.08.2012 по справі 2а-4990/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р.Справа № 2а-4990/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі № 2а-4990/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Сістем-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Сістем-Сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0006892305 від 26 грудня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова за формою «В4» про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 028,00 (двадцять три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за червень 2011 року, прийняте на підставі акту про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки №5885/2305/35902123 від 12.12.2011 року ; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 230,29 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Сістем-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0006892305 від 26 грудня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова за формою «В4» про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 028,00 (двадцять три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за червень 2011 року, прийняте на підставі акту про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки №5885/2305/35902123 від 12.12.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал -Сістем-Сервіс" (адреса:м. Харків, пр.Леніна, буд. 58, кім.112-А ; код ЄДРПОУ 35902123) витрати зі сплати судового збору у розмірі 230,29 грн. (двісті тридцять гривень двадцять дев'ять копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 01.07.2008 р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради, на обліку, як платник податків, перебуває в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС. ТОВ " ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС" є платником податку па додану вартість відповідно до свідоцтва від 29.05.2009 р. НБ № 451070, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 359021220237 (т.ІІ, а.с.96-99).

12.12.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ " ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС " код ЄДРПОУ 35902123 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ОВД ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37091177), їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 5885/2305/35902123 від 12 грудня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що, на думку перевіряючих, призвело до необґрунтованого завищення податкового кредиту на загальну суму 23 028,00 грн.

16 грудня 2011 року ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС» подало заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких висновки акту були залишені без змін, про що отримано відповідь ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 28273/10/23-523 від 22.12.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки № 5885/2305/35902123 від 12 грудня 2011 року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 26.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006892305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 028,00 (двадцять три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, відповідно до вимог Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарг до ДПС у Харківській області, ДПС України, вказане податкове повідомлення рішення - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки № 5885/2305/35902123 від 12 грудня 2011 року, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 01.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС» (в якості Покупця) та ПП «ОВД ТРЕЙД» (в якості Постачальника) укладено договір поставки № Б/Н, предметом якого є поставка товару: одяг, взуття, аксесуари в асортименті (т. 1 а.с. 121).

На підтвердження реальності господарської операції по вказаному договору позивачем надано наступні документи: видаткова накладна № РН 10631 від 01.06.2011 року на суму 115140,84 грн. (в т.ч. ПДВ- 23028,17 грн.), податкова накладна № 19 від 01.06.2011 року на суму 115140,84 грн. (в т.ч. ПДВ -23028,17 грн.)

Транспортування товару здійснювалась за допомогою автомобіля, орендованого у ФОП ОСОБА_1, згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 27.07.2011 року.

Також позивачем надано товарно-транспортну накладну 01АА №559984 від 01.06.2011 року, яка підтверджує факт переміщення товару до позивача.

Розрахунки між ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС» та ПП «ОВД ТРЕЙД» проводились у безготівковій формі, що підтверджується довідкою банку АТ «БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ» про надходження грошових коштів.

Зберігання товару підтверджується договором оренди складських приміщень №4/19 від 01.08.2010 року.

Подальша реалізація товару, отриманого від ПП «ОВД ТРЕЙД», підтверджується договором поставки, укладеним між позивачем та ТОВ "МТР Групп", видатковими накладними, податковими накладними, довіреністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП «ОВД ТРЕЙД», взаємопов'язаності позивача та ПП «ОВД ТРЕЙД», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ПП «ОВД ТРЕЙД» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаного правочину.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «ОВД ТРЕЙД» і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «ОВД ТРЕЙД».

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, висновок про нікчемність укладеного спірного правочину податковим органом вмотивований виключно посиланням на акт документальної планової невиїзної перевірки без номера та дати, яким було перевірено підприємство -ПП «ОВД ТРЕЙД» з питань дотримання податкового законодавства за червень 2011р.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року по справі 2-а-12303/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, скасовано наказ від 18.08.2011 року № 1762 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «ОВД-ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року; визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОВД-ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

Таким чином, посилання відповідача на нечинний акт перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки № 5885/2305/35902123 від 12 грудня 2011 року, підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі № 2а-4990/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.