Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а-3258/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р.Справа № 2а-3258/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-3258/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

14.03.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж» - звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0007032305, №0007042305, № 0007052305, №0007062305 від 27 грудня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0007032305 від 27.12.2011р., № 0007042305 від 27.12.2011р., № 0007052305 від 27.12.2011р., № 0007062305 від 27.12.2011р.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду в межах апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Електромонтаж" зареєстроване 29.03.2001 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 31436977, знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 04.04.2001 року, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №28296621 від 06.04.2001 року. (а.с. 12-14 т.1).

В період з 24.10.2011 року по 01.11.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 31436977) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року., про що складено акт № 5219/2305/31436977 від 08.11.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0005572305 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 669 860,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 573 288,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 96 572,50 грн., №0005582305 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 495 268,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 418 273,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 76 995,00 грн., №0005592305 про зменшення платником податків від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 675,00 грн. з штрафною санкцією 1,00грн., № 0005602305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499 851,00 грн. з штрафною санкцією 1,00грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2011 року за №0005572305, №0005582305, №0005592305, № 0005602305 та оскаржив їх в порядку процедури адміністративного оскарження до органів податкової служби.

Рішенням ДПА у Харківській області №5812/10/25-103 від 20.12.2011 року скасовано в частині застосованих штрафних санкцій податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22 листопада 2011року №0005572305 -на 1,0 грн., №0005582305 -на 1,25грн., №0005592305 -на 1,0грн, № 0005602305 - на 1,0 грн., всього на суму 4,25грн., в інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" - без задоволення. (а.с. 104-109 т.1).

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у зв'язку зі зменшенням суми грошових зобов'язань за рішенням ДПА у Харківській області по податкових повідомленнях-рішеннях від 22.11.2011року №0005572305, №0005582305, №0005592305, № 0005602305 прийняло нові податкові повідомлення-рішення за № 0007032305, №0007042305, № 0007052305, №0007062305 від 27.12.2011 року. (а.с. 110-113 т.1)

Не погодившись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, для захисту своїх прав позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0007032305, №0007042305, № 0007052305, №0007062305 від 27.12.2011 року є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для винесення спірних рішень слугували відображені в акті № 5219/2305/31436977 від 08.11.2011 року посилання суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Електромонтаж" вимог пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.138.1., п.138.2. ст.138, п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ПП "Укр.Будпром-Сервіс", ТОВ "Соф-Тек", ТОВ "Дара-Сервіс", ПП "Сунатко", ПП "Гледіс" за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість показників господарських операцій у період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, які не спричиняють реального настання правових наслідків та по яким неможливо довести дійсне використання придбаних робіт та послуг. Податкоми органом зроблено зазначений висновок через відсутність у ПП "Укр.Будпром-Сервіс" необхідних умов для ведення господарської діяльності, про що складено акт Харківською ОДПІ від 06.04.2011 року № 576/23-7/34282032, неможливість довести дійсне використання придбаних послуг субпідряду у ТОВ "Соф-Тек", відсутність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ПП "Сунатко", відсутність факту придбання товару та послуг у ТОВ "Дара-Сервіс" та ПП "Гледіс".

Позивачем в період, що перевірявся податковим органом, вчинено операції по придбанню товарів та послуг у наступних підприємств: ПП "Укр.Будпром-Сервіс", ТОВ "Соф-Тек", ТОВ "Дара-Сервіс", ПП "Сунатко", ПП "Гледіс".

По взаємовідносинам з ПП "Укр.Будпром-Сервіс" та ТОВ "Соф-Тек", встановлено, що послуги субпідряду здійснювались на підставі субпідрядних договорів, відповідні роботи приймалися на підставі актів приймання-передачі будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), оформлені належним чином податкові накладні, оплата за виконані роботи проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи. Відповідні роботи проводились на користь ТОВ "Техекс", ПП "Донком", ПАТ "Сан ІнБев Україна", що підтверджується договорами, актами приймання-передачі будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, що додані до матеріалів справи. (а.с. 120-247 т.1, а.с. 101-107, 116-231 т.2).

Предметом даних правочинів є виконання пусконалагоджувальних та монтажних робіт на ПС "Сталінградська", ПС "Дергачі", ПС "Орджонікідзе", тобто, здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підлягає ліцензуванню.

Згідно з ліцензіями серії АВ №517721, серії АВ №356643, серії АВ №574842, ТОВ "Електромонтаж", ПП "Укр.Будпром-Сервіс" та ТОВ "Соф-Тек" мають право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (а.с. 108-109, 125-126 т.2).

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Отже, зазначені підприємства мають право здійснювати вказану діяльність та наявність таких ліцензій підтверджує відповідність їх організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначених ліцензій відповідачем до суду не подано,

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем до суду не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи декларацію з ПДВ від 17.11.11р. та акти від 17.12.09р., 22.10.2010р. готовності об'єктів будівництва до експлуатації.

По взаємовідносинам з ПП "Сунатко" та ТОВ "Дара-Сервіс" встановлено, що товар отриманий на підставі видаткових накладних та податкових накладних, що містяться в матеріалах справи. Отримання продукції проводилось на підставі довіреності, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей, оплата за отриманий товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями. Відповідно до умов договорів поставка товару здійснювалась за рахунок та транспортом ПП "Сунатко", ТОВ "Дара-Сервіс" на об'єкт будівництва або визначене місце поставки, в якому товар в подальшому був переданий третій особі. (8-17, 22-84 т.3)

З наявних у справі документів вбачається, що товар, придбаний позивачем у ПП "Сунатко" та ТОВ "Дара-Сервіс", використаний у господарській діяльності шляхом монтажу при виконанні робіт та шляхом продажу ТОВ "Електропівденьмонтаж", ЗАТ "НВО Укрсовпроект" та іншим підприємствам, що підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, довіреностями про отримання товару, платіжними дорученнями та банківськими виписками. (а.с. 18-21, 85-149 т. 3).

По взаємовідносинам з ПП "Гледіс" встановлено, що на підставі договорів № 52-03/08 від 03.08.2009 р., № 52-03/03 від 03.03.2010 р., № 08-02/04 від 02.04.2010 року, № 10-01/06 від 01.06.2010 року, № 14-20/07 від 20.07.2010 року, 3 17--1/09 від 01.09.2010 року, укладеними між ТОВ "Електромонтаж" та ПП "Гледіс", отримані транспортні послуги , що підтверджується актами виконаних робіт та послуг, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, ліцензією АВ №336587 про право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, що знаходяться в матеріалах справи. (а.с. 150-186 т. 3)

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію зазначених контрагентів платниками податку на додану вартість.

Документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідач не надав доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ПП "Укр.Будпром-Сервіс", ТОВ "Соф-Тек", ТОВ "Дара-Сервіс", ПП "Сунатко", ПП "Гледіс" або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Згідно листа заступника начальника відділу податкової міліції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.12.2011 року №26966 /10/26-024 за результатами розгляду висновків акту перевірки ТОВ "Електромонтаж" №5219/2305/31436977 від 08.11.2011 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у ПП "Укр.Будпром-Сервіс", ТОВ "Соф-Тек", ТОВ "Дара-Сервіс", ПП "Сунатко", ПП "Гледіс".

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні.

Листом № 14-05 від 14.05.2012р. ТОВ "Дара-Сервіс" та листом № 14/05 від 14.05.2012р. ПП "Гледіс" підтвердили факт виконання договорів поставки та надання послуг укладених з ТОВ "Електромонтаж".

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли в тому числі до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення витрат до складу валових відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують факт понесення таких витрат.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами та додатковими угодами до них, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, документами, що підтверджують розрахунки за виконані послуги та отримані товари.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок відповідача щодо порушення позивачем пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"за рахунок віднесення до складу валових витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у ПП "Укр.Будпром-Сервіс", ТОВ "Дара-Сервіс", ПП "Гледіс"та валових доходів у зв'язку з наданням послуг ПП "Техес"за період 4 квартал 2009 року по 4 квартал 2010 року та п.138.1., п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України в частині віднесення валових витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у ТОВ "Соф-Тек", ПП "Сунатко"за період 2 квартал 2011 року, є необґрунтованим.

Щодо зв'язку витрат на придбання продукції та отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з довідки управління статистики, основними видами господарської діяльності позивача є, зокрема : монтаж , ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури. За змістом акту перевірки, саме за результатами такої діяльності позивач в перевіреному періоді отримував прибуток. Таким чином, діяльність позивача з надання послуг по будівництву електричних станцій, придбання продукції для виконання таких послуг є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Придбана продукція використовувались ТОВ "Електромонтаж" для виконання робіт по будівництву електростанції, подальшої реалізації такої продукції, з метою виконання своїх зобов'язань по договорам підряду, тобто пов'язана з веденням власної господарської діяльності позивача відповідно до п.5.1., 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Статтею 16 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.3 ст. 200 ПК України)

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0007032305 від 27.12.2011р., № 0007042305 від 27.12.2011р., № 0007052305 від 27.12.2011р., № 0007062305 від 27.12.2011р.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-3258/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.