Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-6977/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-6977/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-6977/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2012 року №0004712305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 244185,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 122092,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 29.05.2012 року №0004712305.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 31-Б, код ЄДРПОУ - 32338465) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.

Представники сторін надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІР СОМ» пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.02.2003 року, перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій за кодом 32338465, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.34).

Відповідно до довідки від 23.03.2010 р. ТОВ «ІР СОМ» перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 26.02.2003 року № 14162 (а.с.37) та зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 16.07.2008 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне свідоцтво №100128614 (а.с.36).

Відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІР СОМ» з питань перевірки відомостей щодо взаємовідносин з ТОВ "ТАЙГЕР-ІС" (код ЄДРПОУ 35780056), їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.05.2012 року № 1462/2305/32338465 (а.с.11-18), яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, а саме: підприємством занижено ПДВ на суму 244185,00 грн., у тому числі: у липні 2011 року на 244185,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС заперечення до акту перевірки (а.с. 19-20).

Листом від 25.05.2012р. за №6838/10/22-123 «Про розгляд заперечення ТОВ «ІР СОМ» позивача повідомлено про те, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято рішення залишити висновки акту перевірки від 10.05.2012р. №1462/2305/32338465 без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.21)

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року №0004712305, яким ТОВ «ІР СОМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 244185,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -122092,00 грн. (а.с. 22).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та з прийнятим на підставі вказаного акту податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи. Дії ТОВ «ІР СОМ" щодо визначення сум податку на додану вартість в розмірі 244185,00 грн. є правомірними, такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 01.11.2010 року між ТОВ «ТАЙГЕР-ІС» (надалі - постачальник) та позивачем (надалі - покупець) укладений договір поставки №31, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити отриманий товар (а.с.23).

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість та ціна поставляємого товару зазначаються у видаткових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «ТАЙГЕР-ІС» поставив, а позивач отримав товар на загальну суму 1465107,00 грн., в т.ч. ПДВ 244184,63 грн., що підтверджується видатковими накладними №59 від 11.07.2011р. на суму 375107,80 грн., №60 від 12.07.2011р. на суму 400000,00 грн., №70 від 13.07.2011р. на суму 390000,00 грн., №41 від 26.07.2011р. на суму 300000,00 грн. (а.с.28-31).

ТОВ «ТАЙГЕР-ІС» підприємству позивача на підставі договору №31 від 01.11.2010 р. виписані податкові накладні №59 від 11.07.2011р. на суму 375107,80 грн., в т.ч. ПДВ 62517,97 грн., №60 від 12.07.2011р. на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., №70 від 13.07.2011 р. на суму 390000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65000,00 грн., № 41 від 26.07.2011 р. на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ 50000,00 грн. (а.с.24-27).

Товар транспортувався до складського приміщення позивача, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Поздовжня, 2, (копія договору оренди міститься в матеріалах справи - а.с.185- 189), за допомогою власного (орендованого) автотранспорту (копії договору оренди автомобіля №433 від 25.01.2011р., технічних паспортів автомобілів АХС 088613 та АХС 038500, та стороннього автотранспорту (а.с.190-193).

Факт транспортування товару підтверджуються товарно-транспортними накладними №ІС-110707 від 11.07.2011р., ІС-120715 від 12.07.2011р., №ІС-130704 від 13.07.2011р., №ІС-260709 від 26.07.2011р., актами наданих транспортно-експедиційних послуг №13/07-1 від 13.07.11р. та №26/07-1 від 26.07.11р. (а.с.194-197).

Відповідно до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №01-09 від 15.06.2009р., укладеного ТОВ «ІР СОМ» (орендар) з ТОВ «ДЕМИ ГРУПП» (орендодавець), позивач орендує за адресою: м. Харків, вул. Поздовжня, 2, нежитлові приміщення для використання в якості офісного та складського приміщення (а.с.185-189).

Сплата грошових коштів за отриманий товар проведена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжних доручень: №4823 від 11.07.2011р.; №4848 від 12.07.2011р.; №4864 від 13.07.2011р.; №4983 від 26.07.2011р. (а.с.32-33).

В подальшому придбаний у ТОВ «ТАЙГЕР-ІС» товар використаний позивачем у власній господарській діяльності: частина товару спрямована на виробництво готової продукції (копії попередніх калькуляцій вартості виробництва наявні в матеріалах справи - а.с.53-57), частина товару використана позивачем для упакування готової продукції (копії актів списання витрат тари й тарних матеріалів на а.с.49-51), частина товару (кабель зв'язку для прокладання телекомунікаційних мереж), а також вироблена позивачем готова продукція призначена для монтажу, розміщення та захисту телекомунікаційного обладнання (антивандальні телекомунікаційні бокси, шафи кліматичні, офісні шафи, монтажні шафи та стійки, оптичні панелі), реалізовані позивачем подальшим покупця (копії видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ на а.с.79-173).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «ІР СОМ». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «ІР СОМ» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ «ТАЙГЕР-ІС», взаємопов'язаності позивача та ТОВ «ТАЙГЕР-ІС», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо нікчемності правочину, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ТАЙГЕР-ІС» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаного правочину.

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, висновок про нікчемність укладеного спірного правочину податковим органом вмотивований посиланням на акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТАЙГЕР-ІС» від 16.11.2011 року № 455/23-304/35780056.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ТАЙГЕР-ІС».

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-6977/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.