Рішення

від 27.11.2008 по справі 10/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.08                                                                                 Справа № 10/124

За позовом   Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод», м. Канів Черкаської області

до Виробничого підприємства «Лігабуд»громадської організації «Ліга»інвалідів війни, ветеранів війни правоохоронних органів Луганської області,                  м. Луганськ

про  стягнення 115 854 грн. 20 коп.

Суддя  Мінська  Т.М.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув,

від відповідача –не прибув,

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі –продажу молочної продукції від 27.03.2006р. б/н у розмірі 34 474 грн. 69 коп., пеню у розмірі 63 434 грн. 00 коп., інфляційні –15 651 грн. 51 коп., 3% річних –2 294 грн. 00 коп., а всього 115 854 грн. 20 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у засідання суду не прибув. Неодноразово ухвалами суду  від 01.10.2008р., від 20.10.2008р., від 13.11.2008р., які були направлені йому з дотримання строку, встановленого ст. 87 ГПК України, він належним чином був попереджений про дату та місце  розгляду справи. Відповідачем не надані клопотання про направлення йому документів за іншою адресою, ніж та, що вказана у позовній заяві, що свідчить про отримання ним ухвал суду.  

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.  

Дослідивши  матеріали  справи,  додатково  надані  документи, суд

                                                         в с т а н о в и в:

           Згідно з Договором  купівлі-продажу молочної продукції від 27.03.2006р. б/н позивач поставив  відповідачу молочну продукцію  за накладною № КМСЗ-0001712 від 09.06.2006р. на  загальну  суму  34 474 грн. 69 коп.

            За  умовами п. 2.3 Договору сторонами передбачено, що у разі відпуску за                 домовленістю сторін  товару без попередньої оплати, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на протязі трьох днів з дня одержання його по накладній від Продавця. Тобто, строк  сплати суми 34 474 грн. 69 коп. –до 13.06.2006р.,  Відповідач до наступного часу не розрахувався за поставлену молочну продукцію.

             Відповідно до умов п. 3.2 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована відповідачеві пеня у  розмірі одного відсотка за кожний день прострочення платежу в загальній сумі 63 434 грн. Розрахунок  пені  здійснено  позивачем  за  період  з 01.03.2008р. по 01.09.2008р.  

          Крім того, у відповідності з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані відповідачеві інфляційні витрати у сумі  15651 грн. 51 коп. та 3% річних у сумі 2 294 грн. за весь період прострочення.

Оцінивши  всі обставини справи,  суд  вважає,  позовні  вимоги  такими,  що  підлягають задоволенню частково  з  огляду  на  наступне:   

           Згідно ст.  526 Цивільного кодексу України зобов'язання  має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.   Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання  є його  невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених змістом  зобов'язання.      

Матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем зобов'язань на суму заборгованості  34 474 грн. 69 коп., що ним не оспорено.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі  63 434 грн. 00 коп. за період з   01.03.2008р. по 01.09.2008р., то слід зазначити наступне.

Статтею 627  Цивільного кодексу України  передбачено, що  сторони вільні  в укладенні договору.

Виконання  зобов'язання згідно ст.  546  Цивільного кодексу України  може  забезпечуватися  неустойкою,  яка  існує  у  вигляді  штрафу  та  пені.  Так,  сторони  п. 3.2.  Договору  встановили  забезпечення  зобов'язання  неустойкою у  вигляді  пені.  

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається,  що зобов'язання відповідачем за накладною                   № КМСЗ-0001712 від 09.06.2006р., у відповідності з умовами п.2.3 Договору, повинні бути виконані 13.06.2006р. Тобто, у відповідності з вимогами п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, у позивача виникло право щодо нарахування штрафних санкцій саме з 13.06.2006р., оскільки іншій період нарахування договором не встановлений.  А  відтак  пеня  могла  бути нарахована  і  стягнута   лише  за період  з  13.06.2006р. по  13.12.2006р.,  позивач  просить  стягнути  пеню,  нараховану  за  інший  період  з   01.03.2008р. по 01.09.2008р.  

З огляду на вищевикладене, суд вважає, вимоги позивача щодо заявленого розміру пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат у цієї частині позовних вимог на позивача.

  Щодо стягнення суми інфляційних нарахувань, то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.     

Згідно ст. 16  Цивільного кодексу України  кожна  особа  має  право  звернутися  до суду  за захистом  свого особистого  майнового права.

Позовні  вимоги  про  стягнення заборгованості у сумі 34 474 грн. 69 коп., інфляційних витрат у сумі 50 126 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 2 294 грн. 00 коп. відповідають  вимогам  законодавства,  і  визнаються  судом  такими,  що  підлягають  задоволенню, з віднесенням судових витрат у цієї частині позовних вимог на відповідача. У решті у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 63 434 грн. 00 коп. відмовити, з віднесенням судових витрат у цієї частині позовних вимог на позивача.

На  підставі  викладеного   і,  керуючись  ст. ст.  44, 49,  75, 82, 84, 85   Господарського процесуального кодексу України,   суд         

                                                в и р і ш и в:

           1.Позов задовольнити частково.  

           2.Стягнути з Виробничого підприємства «Лігабуд»громадської організації «Ліга»інвалідів війни, ветеранів війни правоохоронних органів Луганської області, м. Луганськ, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ 32419250 на користь Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод», м. Канів Черкаської області, вул. Леніна, буд. 195, код ЄДРПОУ 00447830 заборгованість в сумі 34 474 грн. 69 коп., інфляційні втрати в сумі  15 651 грн. 51 коп., 3% річних в сумі 2 294 грн. 00 коп.  витрати по  сплаті  держмита в сумі 524 грн. 20 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 53 грн. 39 коп.

          3. Видати наказ  після  набрання  рішенням  законної  сили.

          4.  В решті вимог відмовити.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.    

Суддя                                                                                           Т.М.Мінська