Постанова

від 11.11.2008 по справі 2/339-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/339-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.11.08                                                                                               Справа №2/339-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Лола Н.О.

за участю представників

позивача: Меркулова О.В., довіреність б/н від 10.11.2008р.;   

відповідача: не з'явився.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 2/339-08 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Оксамит» ЛТД, м.Херсон    

на рішення господарського суду Херсонської області від 21.08.2008р. у справі № 2/339-08

за позовом Приватного підприємства «Агроекспо», м.Херсон  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Оксамит» ЛТД, м.Херсон

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.08.2008р. у справі                       № 2/339-08 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Оксамит» ЛТД на користь Приватного підприємства «Агроекспо» 16487,47грн. пені, 2074,60грн. 3 % річних, 5504,20грн. інфляційних збитків. Провадження у справі в частині стягнення 262 105грн припинено. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ч.1 ст. 526, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 612, ч.2 ст.625  ЦК України, ст. ст. 173, 193, ч.1 ст.216 ГК України, п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України та мотивовано тим, що основний борг у розмірі 262 105грн., який існував на момент пред'явлення позову, було сплачено відповідачем до винесення рішення по справі. Однак, оскільки відповідач не здійснив своєчасно оплату за отриманий товар, то суд першої інстанції з урахуванням вимог статті 625 ЦК України, п.8. договору визнав частково обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача за період квітень – липень 2008р. - 5504грн.20коп. втрат від інфляції, 2074грн.60коп. - 3% річних, 16487,47 грн. пені та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.08.2008р. у справі № 2/339-08, з тих підстав, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також просить прийняти нове рішення. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення у справі, крім того, судом порушено ст.4-3 ГПК України щодо принципу змагальності сторін, оскільки позивач у судовому засіданні змінив предмет позову, а відповідач у судове засідання не з'явився, тому розгляд справи слід було відкласти, що не було зроблено судом першої інстанції.    Відповідач наголошує на тому, що позивачем не правильно зроблено розрахунок розміру пені, втрат від інфляції та 3 % річних, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Вказує на те, що згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто  розрахунок пені заявленої до стягнення повинен здійснюватись таким чином: 1.) за період з 22.04.2008р. по 30.04.2008р. 262 105х20%:366х8=1145,95грн., 262105грн. (сума основного боргу) х 20% (подвійна облікова ставка НБУ за квітень 2008р.) : 366 (кількість днів у 2008р.) х 8 (кількість днів прострочення) = 1145,95грн.; 2). за період з 01.05.2008р. по 01.07.2008р. 262 105х24%:366х60=10312,32грн., 262105грн. (сума основного боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ за травень, червень, липень 2008р.) : 366 (кількість днів у 2008р.) х 60 (кількість днів прострочення) = 10312,32грн.; 3). за період з 01.07.2008р. по 28.07.2008р. 262 105х24%:366х28=4729,70грн., 262105грн. (сума основного боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ за липень 2008р.) : 366 (кількість днів у 2008р.) х 28 (кількість днів прострочення) = 4729,70грн., що всього складає пені у розмірі 16187,97грн. Разом з цим, заявник скарги стверджує, що позивачем арифметично неправильно здійснено також і розрахунок втрат від інфляції, сума яких за заявлений у позові період, за підрахунками відповідача, складає 4350грн.04коп. Також скаржник, вказує на те, що судом неправильно розподілено витрати з оплати державного мита.  

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм діючого законодавства, а подана апеляційна скарга відповідача є не обґрунтованою з огляду на таке. Твердження відповідача проте, що позивач у судовому засіданні частково змінив предмет позові не відповідає дійсності, так як ПП «Агроекспо» змінило предмет позову не у судовому засіданні, а за десять днів до судового засідання про що заздалегідь письмово повідомив відповідача. Стосовно розміру неустойки, позивач зазначає, що він зменшив її розмір та надіслав пропозицію відповідачу про укладання мирової угоди з цього приводу, але останній залишив її без задоволення, тому висновок суду щодо стягнення з відповідача неустойки є цілком законним та обґрунтованим. Безпідставними, вважає ПП «Агроекспо» твердження апелянта щодо неправильного розподілу судових витрат, оскільки відповідно до частини 3 статті 49 ГПК України спір у даній справі виник саме з вини відповідача, а тому суд правильно розподілив ці витрати. На підставі викладеного, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.                  

10.11.2008р. від відповідача надійшла клопотання у вигляді телеграми про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням директора підприємства на лікарняному.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання відповідача, з тих підстав, що згідно        статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено. Відповідач є юридичною особою і не був позбавлений  можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника, бо ухвала апеляційного суду, як свідчить поштове повідомлення про вручення, була отримана відповідачем 20.10.08р. Таким чином, відповідач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.  

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2008р. у справі  № 2/339-08 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 11.11.2008р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2134 від 10.11.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.

Представник заявника апеляційної скарги у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядалась відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.  

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації та за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.  

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.

Господарські зобов'язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК України, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

У п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна норма міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України.

Господарським судом Херсонської області встановлено, що 01.04.2008р. між ПП «Агроекспо» (продавець) та ТОВ ВКП «Оксамит» ЛТД (покупець) був укладений договір купівлі – продажу № 01/04 (далі за текстом договір), за умовами якого, продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах цього договору, а саме пшеницю 3 – го класу у кількості 150 тон за ціною 1 550грн. за тону.

Пунктами 6 та 7 договору сторони обумовили, що строк поставки товару становить з 01.04.2008р. по 12.02.2008р., строк оплати товару з 01.04.2008р. по 21.04.2008р.

02.04.2008р. ПП «Агроекспо» було поставлено ТОВ ВКП «Оксамит» ЛТД вказаний товар у кількості 169,1 тон на суму 262 105грн. за видатковою накладною № РН – 0000120 від 02.04.2008р. (а.с.9). Товар був одержаний уповноваженою особою відповідача              Сулімою О.І. за довіреністю серії НБД № 217484 від 01.04.2008р. (а.с.11).

Одночасно відповідачу було виставлено для сплати за отриманий товар рахунок – фактуру № СФ – 0000120 від 02.04.2008р.

Відповідач данні обставини не заперечує.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

22.05.2008р. ТОВ ВКП «Оксамит» ЛТД було вручено претензію від 21.05.2008р. вихідний номер 20 з вимогою про перерахування суми заборгованості на розрахунковий рахунок ПП «Агроекспо».

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем згідно виписок банку по операціям було сплачено 01.07.2008р. - 4 505грн. (а.с.31), 18.07.2008р. – 6150грн. (а.с. 32), 28.07.2008р. – 251450грн. (а.с.33), тобто оплатив отриманий товар за вказаною видатковою накладною на суму 262105грн.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено основний борг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у цій частині позову, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, факт порушення відповідачем строків оплати за пшеницю, встановлених договором, доведений матеріалами справи. Останнім днем строку встановленого для оплати є 21.04.2008р. і 22.04.2008р. є першим днем прострочення оплати за пшеницю.     

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кінцевий строк оплати товару був визначений сторонами у п.7 договору, а саме 21.04.2008р., Позивачем на підставі п.8 договору, ч.2 ст.625 ЦК України також до стягнення заявлені суми пені, інфляції та 3% річних за період квітня – липень 2008р., які оскаржуваним рішення суду першої інстанції задоволені частково.         

Враховуючи положення даної норми закону, висновок господарського суду Херсонської області щодо правомірності  пред'явлення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та суми інфляції є обґрунтованим, але колегія суддів не погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції сум пені, інфляційних втрат і 3% річних та вважає, що фактично підлягає стягненню 16322,34грн. пені, 5504,20грн. інфляційних втрат, 2068,93грн. 3%річних.

         Даний висновок колегією суддів зроблено виходячи з наступного.

Суд першої інстанції фактично не перевірив правильність розрахунків пені, інфляційних та 3% річних, доданих позивачем до позову, та помилково визнав ці розрахунки вірними, не врахувавши вимог чинного законодавства та методики розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, визначеною листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. за № 62-97р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Так, позивач здійснив розрахунок індексу інфляції у три етапи: Індекси інфляції за квітень, травень, липень 2008р. перемножує на суму боргу 262105грн., що складає витрати від інфляції за цей період у сумі 5504,20грн. без урахування встановлених індексів інфляції,  але такий розрахунок є неправильним, оскільки у наданому розрахунку на суму основного боргу застосовується індекс інфляції за квітень 2008р. у кількості 9 днів з 22.04.2008р. по 30.04.2008р., тоді як у вказаному листі Верховного Суду України зазначено, що індексації підлягає сума, якщо прострочення настало з 1 по 15 число відповідного місяця, а якщо сума індексується з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, тобто в даному випадку з травня місяця 2008р., а не з квітня, як вказав позивач, бо першим днем прострочення виконання зобов'язання з оплати за пшеницю є 22.04.08р.   

Враховуючи вищенаведене, інфляційні за період з 01.05.2008р. по 30.06.2008р складають 262105* Інд. інф. 1,013 за травень =265512,365- 262105=3407,37грн. інфляційних, за червень інфляційні позивачем не заявлялись, як вбачається з розрахунку, наведеному у заяві від 15.08.08р. У липні індекс інфляції був менше одиниці, що свідчить про відсутність інфляції, тому за цей період інфляційні не розраховуються. Таким чином, вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 2096,83грн. задоволенню не підлягають.

Невірним є розрахунок і 3% річних, заявлених до стягнення за період з 22.04.2008р. по 27.07.2008р. Так, з розрахунку, наведеного на а.с.29, вбачається, що суму 3 % річних позивач фактично розрахував на суму всю боргу 262105грн без урахування оплат здійснених відповідачем згідно виписок банку по операціям 01.07.2008р. - 4 505грн. (а.с.31), 18.07.2008р. – 6150грн. (а.с. 32), 28.07.2008р. – 251450грн. (а.с.33) не враховуючи при цьому, що кількість днів у 2008р. складає 366, а не 365, як зазначено у розрахунку.  

Натомість зазначений у позовній заяві період прострочення становить 97 днів (з 22.04.2008р. по 30.06.2008р. - 70 днів, тобто сума 3% річних від суми боргу складає 262105грн. (основний борг) х 3% : 100% : 366 днів (кількість днів у році) х 70 (кількість днів прострочення) = 1503грн. 88 коп.; з 01.07.2008р. по 17.07.2008р. – 17 днів, 262105грн. (основний борг) – 4505грн. (а.с.31)=257600 х 3% : 100% : 366 днів (кількість днів у році) х 17 (кількість днів прострочення) = 358грн. 95 коп.; з 17.07.2008р. по 27.07.2008р. – 10 днів, 257600грн. (основний борг) – 6150грн. (а.с.32)=251450 х 3% : 100% : 366 днів (кількість днів у році) х 10 (кількість днів прострочення) = 206грн. 10 коп., що разом складає за вказаний період 2068грн.93коп., а не 2074,60рн., як вказано в оскаржуваному рішенні суду. У стягненні решти суми 3% річних в розмірі 5грн.67коп. слід відмовити.   

Також, невірним є розрахунок пені, заявленої до стягнення за період з 22.04.2008р. по 27.07.2008р. Так, з розрахунку, наведеного на а.с.29, вбачається, що суму пені позивач фактично розрахував на суму всю боргу 262105грн без урахування оплат здійснених відповідачем згідно виписок банку по операціям 01.07.2008р. - 4 505грн. (а.с.31), 18.07.2008р. – 6150грн. (а.с. 32), 28.07.2008р. – 251450грн. (а.с.33) не враховуючи при цьому, що кількість днів у 2008р. складає 366, а не 365, як зазначено у розрахунку.  

Зазначений у позовній заяві період прострочення становить 97 днів (з 22.04.2008р. по 29.04.2008р. - 08 днів, тобто сума пені від суми боргу складає 262105грн. (основний борг) х 20% (подвійна облікова ставка НБУ до 30.04.2008р.) : 366 днів (кількість днів у році) х 8 (кількість днів прострочення) = 1145грн. 81 коп.; з 30.04.2008р. по 30.06.2008р. – 62 дня, 262105грн. (основний борг) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р.) : 366 днів (кількість днів у році) х 62 (кількість днів прострочення) = 10656грн. 07 коп.; з 01.07.2008р. по 17.07.2008р. – 17 днів, 262105грн. (основний борг) – 4505грн. (а.с.32)=257600 х 24% : 366 днів (кількість днів у році) х 17 (кількість днів прострочення) = 2871грн. 60коп., з 17.07.2008р. по 27.07.2008р. – 10 днів, 257600грн. (основний борг) – 6150грн. (а.с.33)=251450 х 24% : 366 днів (кількість днів у році) х 10 (кількість днів прострочення) = 1648грн.85коп., що разом складає за вказаний період 16322грн.34коп., а не 16487,47рн., як вказано в оскаржуваному рішенні суду. У стягненні решти суми пені в розмірі 165грн.13коп. слід відмовити.   

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Херсонської  області не повністю з'ясував усі обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, яке враховуючи наведені обставини слід частково скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції порушено вимоги статті 4-3 ГПК України спростовуються тим, що ст. 28 ГПК України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено. Відповідач не був позбавлений можливості звернутися до відповідних фахівців у галузі права щодо представництва своїх інтересів у суді, більш того, про розгляд справи, відповідач був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить ухвала про порушення провадження у справі № 2/339-08 господарського суду Херсонської області від 01.07.2008р. та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24). Крім того, доказів поважності неявки у судове засідання відповідач суду першої та апеляційної інстанції не надав. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, відповідач же завчасно отримуючи ухвали суду не забезпечує явку свого представника для участі у судових засіданнях.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивач у судовому засіданні змінив предмет позову, що в свою чергу позбавило відповідача на судовий захист, у зв'язку з його відсутністю у судовому засіданні, а тому розгляд справи суд повинен був відкласти є безпідставними, так як зі змісту заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 30) вбачається, що останню відповідач отримав 13.08.2008р. та зареєстрував під № 6 про що свідчить підпис посадової особи підприємства та печатка ТОВ «Оксамит» ЛТД, тоді як оскаржуваний судовий акт був винесений 21.08.2008р., тобто відповідач на момент винесення рішення суду був обізнаний про уточнення позовних вимог позивачем. Вказана заява не суперечить ст.22 ГПК України, тому правомірно була прийнята та розглянута місцевим господарським судом.

Твердження скаржника, що суд безпідставно поклав на нього судові витрати за розгляд даної справи спростовуються тим, що відповідно до частини 3 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріали справи свідчать, що спір в даному випадку виник саме з вини відповідача, а тому висновок суду щодо покладення судових витрат на відповідача є цілком обґрунтованим та законним.      

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги, оскільки спір виник з його вини.  

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо – комерційне підприємство «Оксамит» ЛТД, м.Херсон залишити без задоволення.   

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.08.2008р. у справі                           № 2/339-08 частково скасувати.

         Резолютивну частину рішення господарського суду Херсонської області від 21.08.2008р. у справі № 2/339-08 викласти у наступній редакції:

         1.Позовні вимоги задовольнити частково.

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо – комерційне підприємство «Оксамит» ЛТД (м.Херсон вул.9 Східна, 56-а ЄДРПОУ 24946176, р/р 26007052312623 в ХФ «Приватбанк») на користь Приватного підприємства «Агроекспо»    (м.Херсон ЄДРПОУ 33014565, р/р 26008005483в ХФ КБ «Західінкомбанк») - 16322грн.34коп пені, 3407грн.34коп. - втрат від інфляції, 2068грн.93коп. - 3 % річних, 2839,03грн.-. державного мита та 107грн.50коп.- витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу за розгляду у господарському суді Херсонської області.

         3.Провадження у справі в частині стягнення 262105грн. припинити.

          4.В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.           

         5.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.

 Кричмаржевський В.А.