Рішення

від 11.07.2012 по справі 2608/9462/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2608\9462\12

№2\2608\4888\12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: І.В.П»ЯТНИЧУК,

при секретарі: К.Ю.Іванові,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за основним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт»,

про поділ майна подружжя та визнання права власності,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт»до ОСОБА_1, ОСОБА_2,

про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ТОВ «Ріелт», про поділ майна подружжя та визнання права власності, просив поділити спільне майно подружжя наступним чином, визнавши за ним право власності на нежилу будівлю Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилу будівлю Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежилу будівлю Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежилу будівлю Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежилу будівлю Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а за відповідачкою ОСОБА_2 право власності на нежилу будівлю (Літ. «А»), загальною площею 1293,51 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

ТОВ «Ріелт»в свою чергу звернулось до суду з самостійними позовними вимогами щодо предмету спору, та просили суд постановити рішення, яким визнати за товариством право власності на: нежилу будівлю Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилу будівлю Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежилу будівлю Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежилу будівлю Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежилу будівлю Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що за період шлюбу з відповідачем -ОСОБА_2, починаючи з 1992 року ними у власність було набуте нерухоме майно, за спільні грошові кошти, а саме -нежила будівля (Літ. «А»), загальною площею 1293,51 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 19 травня 2010 року. Також вказував, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт»і кошти внесені ним до статутного капіталу (фонду) Товариства були набуті ним та відповідачем спільною працею та за рахунок спільних заощаджень. Стверджував, що розміру його частки у статутному капіталі ТОВ «Ріелт», яка була внесена ним у грошовому еквіваленті на даний час відповідає наступне нерухоме майно, що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт», а саме: нежила будівля Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежила будівля Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежила будівля Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежила будівля Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежила будівля Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежила будівля Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежила будівля Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежила будівля Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежила будівля Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежила будівля Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежила будівля Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежила будівля Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежила будівля Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежила будівля Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Тобто загальна площа нежилих приміщень, що відповідають його частці та частці відповідача -ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Ріелт»становить -592,00 кв.м., і оскільки вони між собою не можуть дійти згоди щодо розпорядження грошовими коштами, що були внесені до статутного капіталу ТОВ «Ріелт», то позивач за таких обставин також змушений був звернутися до суду з даним позовом захистом своїх прав та відповідно до ст.ст. 60, 65, 69, 70, 71 СК України просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт»20 червня 2012 року звернулось до суду з самостійними позовними вимогами щодо предмету спору до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання права власності, та просило суд визнати за ним право власності на: нежилу будівлю Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилу будівлю Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежилу будівлю Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежилу будівлю Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежилу будівлю Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги ТОВ «Ріелт»обґрунтовувало тим, що воно є одноособовим власником нежилої будівлі Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежилої будівлі Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилої будівлі Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежилої будівлі Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежилої будівлі Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежилої будівлі Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежилої будівлі Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежилої будівлі Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежилої будівлі Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежилої будівлі Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежилої будівлі Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежилої будівлі Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежилої будівлі Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежилої будівлі Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки набуло його у власність згідно Договору будівельного підряду № 01-11-2010 від 01 листопада 2010 року, а також у відповідності до положень ст. 12 Закону України N 1576-XII від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 328 ЦК України. Враховуючи вищенаведене просили заявлені позовні вимоги задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду свого представника з належним чином офрмленим дорученням, тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини справи викладені в основному позову, щодо задоволення вимог третьої особи з самостійними вимогами проти задоволення вимог заперечував.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про час та імсце розгялду справи повідомлялась належним чином, направила до суду свого представника з належним чином оформленим дорученням, тому усд вважає можливим розглянути справу в її відсутності.

Представник відповідачки ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог основного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами, заперечувала і просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ТОВ «Ріелт»в повному обсязі вказуючи на їх безпідставність та необгрунтованість.

Представник третої особи з самостійними вимогами ТОВ «Ріелт»проти позовних вимог ОСОБА_1, заперечувала, як заявлених безпідставно та необґрунтовано, з тих підстав, що спірне нерухоме майно, яке є власністю товариства не може бути поділене між подружжям, незважаючи на те, що один із них є учасником товариства, тому визнання на ним право власності не відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо вимог товариства, дані вимоги підтримала та просила задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ майна подружжя та визнання права власності -не підлягає задоволенню, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання права власності, -необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 грудня 1992 р. укладено шлюб в Старокиївському відділі РАЦС про що є актовий запис №395.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частина 1 ст. 64 ЦПК України встановлює, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Позивачем -ОСОБА_1 та відповідачем -ОСОБА_2 не надано у судовому засіданні жодних доказів того, що 19 травня 2010 року між ОСОБА_2 - «покупцем», з однієї сторони та ОСОБА_3 -«продавцем», з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким у їхню спільну сумісну власність перейшло наступне майно, а саме -нежила будівля (Літ. «А»), загальною площею 1293,51 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо поділу нерухомого майна -нежилої будівлі (Літ. «А»), загальною площею 1293,51 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - є безпідставними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт»і його частка у статутному капіталі (фонді) Товариства становить -250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що відповідає 50% статутного фонду Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 20 лютого 2004 року, який укладений між «орендодавцем» -Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт»«орендарем», в користуванні ТОВ «Ріелт»знаходиться земельна ділянка з місцем розташування Урочище Конча -Заспа у Голосіївському районі м. Києва, розміром 2,8407 га., з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування бази відпочинку строком на 10 (десять) років, яка була передана за Актом приймання-передачі від 01 березня 2004 року.

Частина 1 ст. 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 876 ЦК України встановлює, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Судом встановлено, що 01 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт», що іменується надалі - «замовник», та ОСОБА_4, що іменується надалі -«підрядник», було укладено Договір будівельного підряду № 01-11-2010.

У відповідності до п. 1 Договору будівельного підряду № 01-11-2010 від 01 листопада 2010 року, ОСОБА_4 зобов'язувався виконати роботи з будівництва 14 (чотирнадцяти) нежилих будівель, всього приблизною загальною площею 600 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі іменуються - об'єкти), відповідно до проектно -кошторисної документації, а замовник зобов'язувався надати підрядникові затверджену проектно -кошторисну документацію (надалі іменується -Проектно -кошторисна документація), прийняти об'єкт та оплатити роботи.

З Акту виконаних робіт від 27 липня 2011 року складеного між, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт», що іменується надалі - «замовник», та ОСОБА_4, що іменується надалі -«підрядник»вбачається, що «підрядник»в повному обсязі виконав умови договору будівельного підряду № 01-11-2010 від 01 листопада 2010 року, а «замовник»здійснив оплату в готівковій формі грошових коштів за виконані підрядником роботи з будівництва 14 (чотирнадцяти) нежилих будівель, та прийняв: нежилу будівлю Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилу будівлю Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежилу будівлю Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежилу будівлю Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежилу будівлю Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, оскільки здача об'єктів будівництва відбулась 27 липня 2011 року, разом із підписанням сторонами Акту виконаних робіт, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт» є власником вказаного вище спірного нерухомого майна саме з -27 липня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 12 Закону України N 1576-XII від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства», товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

В ст. 116 ЦК України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 100 ЦК України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Судом встановлено, що ані статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт», ані чинним цивільним законодавством України не передбачено майнове право учасника товариства на визнання за ним права власності на статутний капітал, або конкретно визначене майно товариства учасником у якого він є, оскільки встановлено, що учасник має право лише брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди), або розпорядитися своєю часткою у статутному капіталі товариства, крім того право участі у господарському товаристві є особистим немайновим правом.

Згідно із п. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин суд вважає, що на підставі ст. 12 Закону України N 1576-XII від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України, лише Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт», є одноособовим власником спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 2 ст. 386 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При розгляді даної справи суд дійшов висновку, що дійсно право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт», на спірне нерухоме майно -не визнається та оспорюється ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також може не визнаватися іншими будь-якими третіми особами, які можуть чинити ТОВ «Ріелт»перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто в такому разі ТОВ «Ріелт»не зможе повною мірою реалізовувати свої права, як власника, передбачені ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України щодо цього майна.

За таких обставин суд вважає можливим визнати у судовому порядку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт»право власності на спірне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 115, ст. 116, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320, ст. 321, ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334, ч. 1 ст. 364 ч. 2 ст. 386, ст.ст. 392, 876 ЦК України, ст. 12 Закону України N 1576-XII від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт», про поділ майна подружжя та визнання права власності -ВІДМОВИТИ.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання права власності, - ЗАДОВОЛЬНИТИ , а саме:

- Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелт" (ЄДРПОУ: 22929469) на нежилу будівлю Літ "А", площею 188,7 кв.м., на нежилу будівлю Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилу будівлю Літ. "В", площею 103,7 кв.м., на нежилу будівлю Літ "Г", площею 29,8 кв.м., на нежилу будівлю Літ "Д", площею 7,6 кв.м., на нежилу будівлю Літ "Є", площею 37,8 кв.м., на нежилу будівлю Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., на нежилу будівлю Літ "З", площею 13,4 кв.м., на нежилу будівлю Літ "І", площею 14,4 кв.м., на нежилу будівлю Літ "К", площею 18,8 кв.м., на нежилу будівлю Літ "Л", площею 28,1 кв.м., на нежилу будівлю Літ "М", площею 23,6 кв.м., на нежилу будівлю Літ "Н", площею 19,0 кв.м., на нежилу будівлю Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після виготовлення повного тексту рішення.

СУДДЯ: