Рішення

від 16.12.2008 по справі 2/229-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/229-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" грудня 2008 р.                                                                          Справа № 2/229-08

за позовом                   Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, м. Київ

 в інтересах держави в особі:

                    1) Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

                    2) Управління з контролю за використанням та охороною земель в м. Києві та

Київській області, м. Київ

до відповідачів             1) Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль

2) фермерського господарства  «Розділля-2004», с. Проців Бориспільського району;

про                  визнання недійсними договору купівлі-продажу землі від 05.11.2004р. та державного акту на право власності на земельну ділянку.

                                                                                Суддя                    О.В. Конюх

за участю представників сторін:                               

від позивача1:          не з'явився;                    

від позивача2:          не з'явився;

від відповідача 1:          не з'явився;

від відповідача 2:          Аргат Т.В., уповноважена, довіреність від 11.08.2008р. б/н;

від прокуратури:          Івашин О.Є.,  посвідчення від 11.04.2008р. № 60;

СУТЬ СПОРУ :

Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.10.2008р. № 2180 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, м. Київ до відповідачів –Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль та фермерського господарства «Розділля-2004», с. Проців Бориспільського району, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між відповідачами 05.11.2004р., визнати недійсним виданий фермерському господарству «Розділля-2004»на підставі спірного договору державний акт на право приватної власності на землю від 27.12.2004р. ЯБ № 266444, зобов'язати фермерське господарство «Розділля-2004»повернути земельну ділянку площею 100 га до земель запасу Процівської сільської ради Бориспільського району та покласти на відповідачів судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що в результаті проведеної перевірки законності продажу землі міжрайонною природоохоронною прокуратурою встановлено, що продаж земельної ділянки Бориспільською районною державною адміністрацією фермерському господарству «Розділля-2004»здійснено на підставі розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 04.11.2004р. № 924 з порушенням ст. 19 Конституції України, п. 13 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання недійсним правочину купівлі-продажу. Розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 04.11.2004р. № 924 скасоване розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 05.09.2008р. № 1202 на виконання протесту прокурора від 16.07.2008р. № 07/4-1302.

Від позивача 1 –Київської обласної державної адміністрації до суду надійшов лист від 07.11.2008р. № 11-26-17583, в якому позивач 1 позов прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі представника позивача 1.

Позивач 2 –Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області пояснень по суті позову та витребуваних документів суду не надав, свого представника в судові засідання не направив, хоча про день, час та місце їх проведення повідомлявся судом належним чином.

Від відповідача 1 –Бориспільської районної державної адміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.11.2008р. № 7-46-3109, в якому відповідач 1 позов визнає повністю та просить суд розглядати справу без участі представника відповідача 1.

Відповідач 2 –фермерське господарство «Розділля-2004»подав суду заперечення від 17.11.2008р., в яких проти позову заперечує повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що до позовних вимог щодо визнання недійсними договорів застосовується загальний строк позовної давності 3 роки, таким чином прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду, про що відповідач 2 заявляє в порядку ст. 267 ЦК України.

Крім того, відповідач 2 твердить, що прокуратурою невірно застосовано пункт 13 Перехідних положень ЗК України щодо набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення до 100 га. Відповідач твердить, що в складі земельної ділянки, яку набув відповідач за спірним договором, є лише 92,2 га земель сільськогосподарського призначення (сіножатей), що є менше ніж 100га, інша частина земель –6,4 га боліт та 1,4 га землі, що знаходиться під водою, які належать до земель водного фонду.

Також відповідач 2 твердить, що прокуратурою невірно застосовано ст. 8 Закону «Про фермерське господарство», яка регулює питання державної реєстрації фермерського господарства, і не встановлює жодних обмежень щодо подальшого придбання землі фермерським господарством. Обмеження щодо набуття у власність замкнених водойм до 3 га встановлює ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», яка регулює порядок набуття землі громадянами –майбутніми членами фермерського господарства і не стосується фермерського господарства –юридичної особи.

Крім того, відповідач 2 твердить, що скасування розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 04.11.2004р. № 924 щодо продажу земельної ділянки фермерському господарству «Розділля»розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 05.09.2008р. № 1202 не має впливу на розгляд справи про недійсність договору, оскільки на момент укладення спірного договору купівлі-продажу розпорядження від 04.11.2004р. № 924 було чинним.

Розглянувши позов міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ (далі –КОДА) та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, м. Київ (далі –Управління з контролю за використанням земель) до відповідачів –Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль (Бориспільської РДА) та фермерського господарства «Розділля-2004», с. Проців Бориспільського району (далі –ФГ «Розділля») вислухавши пояснення представників учасників провадження та вивчивши додатково зібрані у справі докази, господарський суд

встановив:

Розпорядженням Бориспільської РДА від 04.11.2004р. № 924 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Розділля-2004»вирішено продати ФГ «Розділля»у власність за плату земельну ділянку площею 100,00 га, з яких: сіножатей 92,2 га, боліт 6,4 га, під водою 1,4 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Процівської сільської ради, затверджено ціну продажу земельної ділянки

686 394,08 грн. відповідно до звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 24.09.2004р. № 3917, доручено заступнику голови райдержадміністрації укласти відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки, та доручено ТОВ «Широта»виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

05.11.2004р. між Бориспільською РДА (продавець) та ФГ «Розділля»(покупець було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Козій А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6330. Відповідно до умов вказаного договору продавець передав у власність покупці земельну ділянку (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) для ведення фермерського господарства загальною площею 100,0 га, з яких сіножатей 92,2 га, боліт 6,4 га, під водою 1,4 га, яка розташована в адмінмежах Процівської сільської ради Бориспільського району за межами населеного пункту. Покупець зобов'язався оплатити вартість земельної ділянки відповідно до її експертної оцінки в сумі 686394,08 грн.

На підставі зазначеного розпорядження та договору купівлі-продажу ТОВ «Широта»було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ФГ «Розділля»для ведення фермерського господарства в адмінмежах Процівської сільської ради Бориспільського району та 27.12.2004р. Бориспільською РДА ФГ «Розділля»було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 266444, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1.

Міжрайонною природоохоронною прокуратурою на підставі направлення прокуратури Київської області від 27.06.2008р. № 06/1-121 було проведено перевірку законності продажу земельної ділянки Бориспільською РДА ФГ «Розділля». За результатами проведеної перевірки Голові КОДА  в порядку ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»було внесено протест від 16.07.2008р. № 07/4-1302 на розпорядження голови Бориспільської РДА від 04.11.2004р. № 924 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Розділля-2004». Розглянувши внесений протест, КОДА скасувала зазначене розпорядження Бориспільської РДА від 04.11.2004р. № 924 розпорядженням від 05.09.2008р. № 1202 «Про скасування розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 04.11.2008р. № 924».

Розглянувши спірні договір та державний акт, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію АОО № 090543, ФГ «Розділля»зареєстроване 14.10.2004р. Бориспільською РДА. Як вбачається із Статуту ФГ «Розділля», єдиним засновником ФГ «Розділля»є гр. Іванчук Ю.М. Відповідно до вимог пункту в) частини 3 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»та частини 6 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»обов'язковою умовою державної реєстрації юридичної особи –відповідача 2 як фермерського господарства є надання до державного реєстратора копії документа, що засвідчує наявність у громадянина –засновника фермерського господарства на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Як вбачається з матеріалів, наданих суду державним реєстратором Бориспільської РДА, державному реєстратору був представлений нотаріально посвідчений договір оренди землі № 3441, укладений 05.08.2004р. між Бориспільською РДА та гр. Іванчук Ю.М., відповідно до якого гр. Іванчук Ю.М. отримала в платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею

100 га (яка є предметом також спірного договору купівлі-продажу) строком на 49 років для ведення фермерського господарства. Зазначений договір в установленому порядку зареєстрований у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії ДП «ЦДЗК»за №3 від 12.08.2004р. Суду не подано доказів того, що зазначений договір оренди було розірвано або визнано недійсним в установленому законом порядку. Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення була надана громадянину –засновнику ФГ «Розділля»для ведення фермерського господарства не відповідно до спірного договору, а відповідно до договору оренди від 05.08.2004р. № 3441, відповідно застосування прокурором до спірних відносин купівлі-продажу норм законодавства, які регулюють надання громадянину землі для створення фермерського господарства, є необґрунтованим.

Разом із тим, пунктом 13 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору купівлі-продажу землі від 05.11.2004р.) визначено, що на період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом. Предметом спірного договору купівлі-продажу є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 100 га, тобто площа земельної ділянки є більшою, ніж дозволена законом площа земель, яка могла набуватись у власність юридичною особою, відповідно сторони в договорі порушили встановлений ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) мораторій на набуття у власність земель сільськогосподарського призначення площею від 100 га. Посилання відповідача 2 на те, що вказана норма закону стосується виключно набуття у власність земельних ділянок на безоплатній основі є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт 13 Перехідних положень ЗК України не містить такого застереження і відповідно стосується набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення будь-яким способом, крім випадків успадкування.

Щодо посилань відповідача 2 на те, що спірна земельна ділянка включає в себе землі водного фонду, відповідно фактична площа земель сільськогосподарського призначення є меншою, ніж 100 га, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Відповідно до частини 2 ст. 23 ЗК України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Розпорядженням Бориспільської РДА від 04.11.2004р. № 924 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Розділля-2004»визначено спірну ділянку як землю сільськогосподарського призначення площею 100 га. Предметом спірного договору купівлі-продажу від 05.11.2004р. є земельна ділянка сільськогосподарського призначення в адмінмежах Процівської сільської ради за межами населеного пункту площею 100 га, із цільовим призначенням –ведення фермерського господарства. Категорія земель, до яких належить спірна земельна ділянка визначена як землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки –ведення фермерського господарства, що вбачається зокрема з поданої до матеріалів справи технічної документації із землеустрою. Таким чином у суду відсутні підстави твердити про те, що за спірним договором було продано відповідачу 2 площу земельної ділянки сільськогосподарського призначення меншу, ніж 100 га.

Крім того, спірним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004р. земельна ділянка була продана відповідачу 2 саме для ведення фермерського господарства. Частина 8 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», яка встановлює загальний порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, забороняє передачу у приватну власність для ведення фермерських господарств у складі сільськогосподарських угідь природних водойм, за винятком невеликих –до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами. Як встановлено судом із спірного договору та технічної документації із землеустрою, спірна земельна ділянка включає в себе 6,4 га боліт та під водою 1,4 га. Таким чином, сторони під час укладання спірного договору порушили вимоги частини 8 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». Посилання відповідача 2 на те, що зазначена норма закону стосується виключно надання земель громадянам, які виявили бажання створити фермерське господарство, судом відхиляється, оскільки зазначена стаття не містить такого застереження, відповідно стосується всіх випадків надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Згідно частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, шляхом визнання угод недійсними. Отже, обраний прокурором спосіб захисту права відповідає вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Під час розгляду справи № 2/228-08 судом встановлено, що сторонами спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004р. № 6330 під час його укладення було порушено вимоги частини 8 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» та пункту 13 Перехідних положень Земельного кодексу України, що є підставою для визнання договору недійсним. Відповідно до пункту 4 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999, № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними. Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього договору, і визначає відповідачами, як правило, обох контрагентів за договором. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та ст. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р № 1958 «Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи, яким є Управління з контролю за використанням та охороною земель в м. Києві та Київській області. Відповідно до пункту 2 ст. 2, пункту 7 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян, вирішують питання використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Відповідно до частини першої ст. 33 зазначеного Закону обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Таким чином прокурор правомірно звернувся до господарського суду Київської області з вимогою про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004р. № 6330, визначивши позивачами Київську обласну державну адміністрацію та Управління з контролю за використанням та охороною земель в м. Києві та Київській області.

Відповідно до частини 6 ст. 128 ЗК України підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Ради міністрів АРК, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації про продаж земельної ділянки. Розпорядження голови Бориспільської РДА від 04.11.2004р. № 924 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Розділля-2004», яке було підставою для укладення спірного договору купівлі-продажу від 05.11.2004р., скасовано розпорядженням КОДА від 05.09.2008р. № 1202 «Про скасування розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 04.11.2008р. № 924».

Посилання відповідача 2 на пропуск прокурором встановленого ст. 257 ЦК України  загального строку позовної давності судом відхиляється з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. З документів та доводів, поданих прокурором, вбачається, що про укладений між відповідачами спірний договір купівлі-продажу від 05.11.2004р. позивач дізнався в процесі проведення прокурорської перевірки на підставі направлення прокуратури Київської області від 27.06.2008р. № 06/1-121 з постановою від 12.09.2006р. про виділення матеріалів справи в окреме провадження, якою матеріали щодо виділення Процівською сільською радою та іншими сільськими радами земельних ділянок приватним підприємствам та фізичним особам, в тому числі відповідачу 2 виділено із кримінальної справи № 47-660 в окреме провадження. Результатом проведення прокурорської перевірки було внесення протесту прокурора від 16.07.2008р. на розпорядження голови Бориспільської РДА від 04.11.2004р. № 924 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Розділля-2004» та звернення до суду з даним позовом. За таких обставин суд робить висновок про те, що прокурором строк позовної давності не пропущено.

Відповідно до вищевикладеного позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004р. №6330 є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги прокурора про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ 266444 від 27.12.2004р., виданого на підставі спірного договору купівлі-продажу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 126 ЗК України державний акт є документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку. Відповідно державний акт на право власності на землю не має статусу акту державного органу та не є правовстановлюючим документом. Згідно із ст. 12 ГПК України, пунктом 14 Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 27.06.2007р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки. За таких обставин державний акт на право власності на земельну ділянку не може виступати предметом спору в господарській справі, відповідно провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1 ст. 80 ГПК України. Зазначена позиція викладена також в пункті 5 Листа ВГСУ від 18.03.2008, № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році».

Що стосується вимоги прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 100 га до земель запасу Процівської сільської ради Бориспільського району, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 05.11.2004р. земельна ділянка знаходилась в користуванні гр. Іванчук Ю.М. на підставі довгострокового договору оренди землі від 05.08.2004р. №3441 і не перебувала у складі земель запасу Процівської сільської ради. Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою можуть бути добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суду не подано доказів того, що право користування орендаря за договором оренди землі від 05.08.2004р. № 3441 –гр. Іванчук Ю.М. було припинено на підставі та в порядку, визначеному законом. За таких обставин позовна вимога прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 100 га до земель запасу Процівської сільської ради Бориспільського району є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За таких обставин позов прокурора Київської області підлягає задоволенню частково в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством «Розділля-2004». У зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до

ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Беручи наведене вище до уваги, керуючись частиною 8 ст. 7, пунктом в) частини 3 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»,  частиною 6 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», ст. 20, частиною 2 ст. 23, ст. 126, частиною 6 ст. 128, частиною 1 ст. 126, ст.ст. 141, 152, пунктом 13 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пунктом 2 ст. 2, пунктом 7 ст. 13, частиною першою

ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»ст. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р № 1958 «Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель», частиною 1 ст. 203, частиною 1 ст. 215, ст. 257, частиною 1 ст. 261 ЦК України, враховуючи пункт 4 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999, № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», пункт 14 Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 27.06.2007р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», пункт 5 Листа ВГСУ від 18.03.2008, № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році",  керуючись ст.ст. 12, 33, 35, 43, 44, 49, п. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

1. Позов міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, до Бориспільської районної державної адміністрації та фермерського господарства «Розділля-2004»задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004р., укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством «Розділля-2004», зареєстрований в реєстрі за № 6330 як такий, що не відповідає чинному законодавству.

3. В частині вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 100 га від 27.12.2004р. ЯБ № 266444, виданого фермерському господарству «Розділля-2004» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004р. провадження у справі припинити.

4. В частині вимог про зобов'язання фермерського господарства «Розділля-2004»повернути земельну ділянку площею 100 га до земель запасу Процівської сільської ради Бориспільського району  відмовити.

5. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 74, ідентифікаційний код 24209740) в доход державного бюджету України

на р/р 31118095700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області державне мито в сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні п'ятдесят копійок)

та на р\р 31211259700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області 19,67 грн. (дев'ятнадцять гривень шістдесят сім копійок) за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з фермерського господарства «Розділля-2004»(08344, Київська обл., Бориспільський район, с. Проців, вул. Леніна, буд. 4, ідентифікаційний код 33134012) в доход державного бюджету України

на р/р 31118095700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області державне мито в сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні п'ятдесят копійок)

та на р\р 31211259700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області 19,67 грн. (дев'ятнадцять гривень шістдесят сім копійок) за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Конюх О.В.

Повний текст рішення підписаний 18.12.2008р.