Рішення

від 08.10.2012 по справі 1215/1197/2012

ЛУТУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1215/1197/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2012

Лутугинський районний суд Луганської області в складі: головуючого судді Шпідько В.Г., при секретарі Семьонкіної М.В., з участю прокурора Мнацаканян А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лутугине цивільну справу за позовом Прокурора Лутугинського району в інтересах відділу Держкомзему у Лутугинському районі до Юр'ївської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, договору купівлі продажу земельної ділянки та державних актів,

В С Т А Н О В И В : Прокурор Лутугинського району звернувся до суду з зазначеним позовом в інтересах Лутугинської районної державної адміністрації. В обгрунтування позовних вимог зазначив , що рішенням Юр'ївської селищної ради від 09.06.2004 № 13/15 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0 га, угіддя - кам'янисті місця із земель загального користування Юр'ївської селищної ради (в межах населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення є незаконним і підлягає скасуванню, у зв'язку з наступним: У відповідності з п. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Досудовим слідством у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ст.ст. ч.5 191, ч.2 ст.366 КК України встановлено, що ОСОБА_6 з метою незаконного оформлення права власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_1 завідомо неправдиві відомості про можливість зайняття сільським господарством та отримання ним та його родичами, безоплатно земельних ділянок кожному площею 2 га, розташованих на території Юріївської селищної ради. Також ОСОБА_6 повідомив, що всім документальним оформленням прав на земельну ділянку буде займатися він особисто, а громадянам необхідно надати йому світлокопії паспортів громадян України та ідентифікаційних кодів. Переконавши ОСОБА_1 в законності та можливості оформлення на нього та його родичів земельних ділянок ОСОБА_6 отримав його згоду. Після цього ОСОБА_1 будучі введеним в оману ОСОБА_6 надав останньому копію свого паспорту та коду, після чого ОСОБА_6 організував виготовлення та підписання невстановленою особою від імені ОСОБА_1 заяву від 27.05.2004 на адресу голови Юр'ївської селищної ради ОСОБА_9 з проханням про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по 2 га кожному. Після чого заяву було подано до Юр'ївської селищної ради. Крім того, законодавством передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (ст.118 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, зокрема громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастополь-ської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення, який розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи

(ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. В подальшому проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і

охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, які у місячний строк розглядають його проект відведення та приймають рішення про передачу земельної ділянки у власність. Таким чином, рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1, площею 2,0 га, кадастровий № 4422257400020030039, для ведення особистого селянського господарство прийняте з вище вказаними порушеннями земельного законодавства, чинного станом на 2004 рік, тобто прийнято за відсутності рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, документація з землеустрою фактично не розроблялася, відповідними органами не погоджувалася та не затверджувалася. Виникнення права власності у громадянина на земельну ділянку ст.125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 2004 рік) пов'язує з одержанням власником цієї земельної документа, що посвідчує право власності (державного акта - згідно зі ст.126 Земельного кодексу), та його державної реєстрації. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 був виданий Державний акт серії ЛГ № 102589 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий № 4422257400020030039. Зазначену у акті земельну ділянку ОСОБА_1 було відчужено ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2004 №431, площею 2,0 га, кадастровий № 4422257400020030039, розташованої на території Юріївської селищної ради. Відповідно ст. 211 Земельного кодексу України, порушенням законодавства є, зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства. За своїм характером приватизація землі є угодою про безоплатну передачу земельної ділянки. Допитаний як свідок по вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 показав, що в період часу з 1999 року по 2004 рік працював водієм маршрутного автобуса в м. Луганську. Господарем автобуса був ОСОБА_6. У 2003-2004 році, влітку, до нього звернувся ОСОБА_2 і сказав, що він збирається придбати в селищі Юр'ївка землю для того, щоб займатися розведенням риби. ОСОБА_6 сказав, що йому одному не дадуть багато землі, тому він сказав, щоб він надав йому свій паспорт, а також паспорт своєї дружини і дочки, для того, щоб він міг оформити на його ім'я, на ім'я його дружини і на ім'я його дочки земельні ділянки в селищі Юр'ївка. Всім документальним оформленням отримання ним, дружиною і дочкою займатиметься ОСОБА_2. ОСОБА_6 сказав, що формально вони будуть власниками земельних ділянок, а ними користуватися буде він самостійно. Ні він, ні дружина, ні донька не збиралися займатися сільським господарством або ще якимось чином використовувати земельні ділянки. Він погодився, в зв'язку з тим, що довіряв ОСОБА_6, оскільки він був з ним знайомий приблизно 20 років і у нього не виникло жодних сумнівів у законності дій ОСОБА_6. Після цього, він сказав дочки і дружині про те, що ОСОБА_2 хоче оформити земельні ділянки на їх імена. Дочка і дружина погодилися, тому що знали, що ОСОБА_2 є його начальником і як мені пояснив ОСОБА_2, все це законно. Після цього, він передав ОСОБА_6 свій паспорт громадянина України, а також паспорт дружини і дочки, чи передавав він йому свій ідентифікаційний код, а також ідентифікаційний код дочки і дружини, він не пам'ятає. Після цього через деякий час ОСОБА_2 сказав, що йому, дружині і дочці необхідно з'їздити разом з ним до нотаріуса у м. Лутугине для того, щоб підписати документи на землю. Він погодився. Після цього він на своєму автомобілі відвіз ОСОБА_6, дружину і дочку до нотаріуса у м. Лутугине. Дорогу йому показував ОСОБА_2. Приїхавши до нотаріальної контори, вони вийшли з автомобіля і ОСОБА_2 видав кожному з них пакет документів, як він пояснив на землю, і сказав, що ці документи вони повинні надати нотаріусу і просто розписатися в тому документі, який їм надасть нотаріус. Після цього ОСОБА_2 зайшов в кабінет до нотаріуса, через деякий час він вийшов і сказав, що вони можуть заходити по одному до нотаріуса разом з тими документами, які їм дав. Що це були за документи, йому невідомо. Після цього він, дружина і дочка по черзі зайшли в кабінет до нотаріуса, де нотаріус зажадав від нього паспорт і пакет документів, які йому дав ОСОБА_2, після чого надав на підпис якийсь документ, що саме це був за документ йому невідомо. Нотаріус показав, де саме в даному документі йому необхідно розписатися і він розписався. Він з вмістом зазначеного документа, не знайомився, він підписав вказаний документ не читаючи його. Після цього він вийшов з кабінету нотаріуса. Будь-яких грошових коштів від ОСОБА_6 за те, що вони при зазначених обставинах підписали документи у нотаріуса, ні йому, ні дружині і дочці, ОСОБА_2 не платив. Йому невідомий порядок і процедура отримання в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого сільського господарства. Він ніколи не писав заяву на ім'я голови Юр'ївського селищної ради з проханням виділити йому земельну ділянку площею 2,00 га для заняття особистим сільським господарством. Він ніколи не отримував держакт на земельну ділянку, розташовану на території Юр'ївського селищної ради ні в якому державному органі.. ОСОБА_2 йому відома, це дочка ОСОБА_2. Проте їй він ніколи не продавав земельну ділянку, з приводу земельної ділянки з ОСОБА_2 ніколи не спілкувався. Він грошові кошти в сумі 1000 гривень від громадянки ОСОБА_10, а також від ОСОБА_11 не отримував. Враховуючи, що передача спірної земельної ділянки здійснена з порушеннями порядку, встановленого Земельним кодексом України, набувач права власності на земельну ділянку не мав наміру на її отримання, тобто волевиявлення ОСОБА_1 на здійснення правочину, у даному випадку, відсутнє, угода про передачу земельної ділянки підлягає визнанню недійсною. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі-відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. Вказаною нормою закону встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав це майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У даному випадку майно (земельна ділянка) вибуло від власника (Юріївська селищна рада) злочинним шляхом. Враховуючи, що спірна земельна ділянка на час пред»явлення цього позову належить ОСОБА_2, особі, яка не є стороною оспорюваної угоди, відповідно до п.3. ч.1 ст. 388 ЦК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вона підлягає поверненню до Юріївської селищної ради від добросовісного набувача. Порушення порядку надання у власність земельних ділянок та незаконне надання у власність землі завдає суттєвої шкоди інтересам держави, оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Про існування оскаржуваних актів та договору купівлі-продажу прокуратурі стало відомо у березні 2009 року за наслідками перевірки додержання земельного законодавства посадовими особами Юріївської селищної ради, за результатами якої 12 березня 2009 року порушено кримінальну справу.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник Лутугинської районної державної адміністрації в судове засідання не з*явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, Позовні вимоги підтримав.

Відповідачі: Юр*ївська с/р та ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з*явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, з позовом згодні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Юр'ївської селищної ради від 09.06.2004 № 13/15 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0 га, угіддя - кам'янисті місця із земель загального користування Юр'ївської селищної ради (в межах населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 13 Основного Закону України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю.

Згідно ч.І ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а відповідно ч.І ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Крім того частина 5 цієї ж статті передбачає право однієї із сторін правочину або іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, звернення до суду для визнання його недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.1 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, цей Порядок визначає механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - проект відведення земельної ділянки).

Згідно з п.9 Порядку, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Статтею 187 Земельного кодексу України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред»явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндікаційного позову, зокрема від добросовісного набувача-з підстав, передбачених ст.388 ч.1 ЦК України.

Пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224 передбачено, що останній є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 3, п. 4.7 зазначеного Положення одним із основних завдань Державного комітету України із земельних ресурсів є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Згідно з п. 40 Положення Державний комітет України із земельних ресурсів порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства України до передбаченої законом відповідальності, та відповідно до п. 43 цього Положення здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вказану кримінальну справу, в порядку ст. 232 КПК України, направлено до суду для вирішення питання по суті.

Відповідно до ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Таким чином визнання відповідачами пред*явленного позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,60грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215,387,1268 ЦК України, ст.ст.116,118, 211 Земельного кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов прокурора Лутугинського району в інтересах відділу Держкомзему у Лутугинському районі до Юр'ївської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, договору купівлі продажу земельної ділянки та державних актів задовольнити.

Поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

Визнати частково недійсним рішення Юр'ївської селищної ради від 09.06.2004 № 13/15 «Про передачу земельних ділянок у власність 9-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель загального користування Юріївської селищної ради» в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 гектари із земель запасу, яка розташована на території Юріївської селищної ради.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №102589, виданий на ім*я ОСОБА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №110.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2004 року №431, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №102694, виданий на ім.»я ОСОБА_2, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №112, договору купівлі-продажу земельної ділянки №431 від 25.06.2004р.

Зобов*язати ОСОБА_2 передати власнику в особі територіальної громади Юріївської селищної ради земельну ділянку загальною площею 2 гектари, яка розташована в межах населеного пункту сел.. Юріївка Лутугинського району, кадастровий номер 4422257400020030039

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214,60грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: