Рішення

від 03.10.2012 по справі 7/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.12 р. Справа № 7/164

Господарський суд Донецької області у складі головуючого

головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Д.О. Попкова, Т.М. Риженко

при секретарі судового засідання А.О. Фоменко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» м.Горлівка

До відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію -8 687 319, 16 грн., 3% річних нарахованих на суму боргу -99 708, 90 грн., інфляційних нарахованих на суму боргу -165 870, 70 грн., пені нарахованої на суму боргу -511 439, 59 грн., 3% річних нарахованих за невиконання рішень суду -985 769, 61 грн., інфляційних нарахованих за невиконання рішень суду -3 078 898, 44 грн., пені нарахованої за невиконання рішень суду -843 672, 13 грн.

За участю представників:

Від позивача: Пожидаєва В.В. - довір.

Від відповідача: Рукавкова Л.Б. - довір.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 12.09.2011р. оголошувалась перерва до 13.09.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго" м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 8 705 319, 16 грн., 3% річних станом на 25.06.2011р. - 43 293, 41 грн., інфляційних станом на 25.06.2011р. - 54 567, 17 грн., пені станом на 25.06.2011р.- 223 682, 72 грн., 3% річних донарахованих за рішеннями суду - 888 753, 25 грн., інфляційних донарахованих за рішеннями суду - 3 011 675, 98 грн., пені донараховану за рішеннями суду - 843 672, 13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №10/2031 від 01.01.2004р. з протоколом розбіжностей, з додатками та додатковими угодами; рахунки за лютий - травень 2011р.; акти прийому-передачі за лютий - травень 2011р.; довіреності №1612/06 від 27.12.2010р., №1610/06 від 27.12.2010р.; рішення господарського суду Донецької області №20/230 від 23.12.2009р., №20/157 від 02.09.2010р., №20/280 від 04.02.2010р., №38/206 від 30.11.2010р., №38/92 від 27.05.2010р., №38/283 від 15.02.2011р., №20/47 від 14.06.2011р.

Заявою №51юр-40742/11 від 12.09.2011р., поданою в порядку ст.22 ГПК, позивач збільшив розмір позовних вимог та фактично просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію -8 687 319, 16 грн., 3% річних нарахованих на суму боргу -99 708, 90 грн., інфляційні нараховані на суму боргу -165 870, 70 грн., пеню нараховану на суму боргу -511 439, 59 грн., 3% річних нарахованих за невиконання рішень суду -985 769, 61 грн., інфляційні нараховані за невиконання рішень суду -3 078 898, 44 грн., пеню нараховану за невиконання рішень суду -843 672, 13 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням вказаної заяви позивача.

Також, позивач надав клопотання від 18.09.2012р. б/н про зміну його найменування на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Донецькобленерго» (ЄДРПОУ 00131268), яке судом задоволено.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях визнав суму основного боргу; просить зменшити розмір стягуваної пені на 90% та відстрочити виконання рішення в частині стягнення штрафних санкцій строком на 36 місяців, посилаючись на тяжкий фінансовий стан.

Позивач проти зменшення суми пені та відстрочення виконання рішення заперечив, посилаючись на тяжкий стан свого підприємства. Позивач також повідомив про здійснення ним оплати витрат на проведення судової експертизи в сумі 11040,30 грн., в підтвердження чого надав суду копію платіжного доручення №14257 від 16.12.2011р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 31.08.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Д.О. Попкова, Т.М. Риженко.

Ухвалою суду від 13.09.2012р. провадження у справі зупинялось на підставі ст.79 ГПК України, у зв'язку із призначенням по справі судової економічної експертизи.

Після повернення матеріалів справи до господарського суду з висновком судового експерта №2/11/38 від 10.08.2012р., ухвалою суду від 31.08.2012р. провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго", правонаступником якого є позивач, та ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчермет", правонаступником якого є відповідач, укладено договір про постачання електричної енергії №10/2031 від 01.01.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.9.4 Договору, строк дії договору встановлений до 01.01.2005р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до Договору.

Пунктом 2 Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до Договору передбачено, що споживачі здійснюють оплату щотижнево 7-го, 14-го, 21-го та 28-го числа розрахункового місяця по 25% очікуваного місячного споживання і останній до 05 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Згідно п.3 Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до Договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором у лютому - травні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період, а також відповідачем. Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію у сумі 8 687 319, 16 грн.

Вказаний борг в сумі 8 687 319, 16 грн. визнаний відповідачем в повному обсязі, підтверджений матеріалам справи, в тому числі двостороннім актом звірки розрахунків.

На підставі наведеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 8 687 319, 16 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача:

3% річних нарахованих на суму боргу -99 708, 90 грн.,

інфляційні нараховані на суму боргу -165 870, 70 грн.,

пеню нараховану на суму боргу -511 439, 59 грн.,

3% річних нарахованих за невиконання рішень суду -985 769, 61 грн.,

інфляційні нараховані за невиконання рішень суду -3 078 898, 44 грн.,

пеню нараховану за невиконання рішень суду -843 672, 13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми нараховані позивачем як за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті вартості спожитої електроенергії за спірний період, так і за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішеннями господарського суду Донецької області.

Рішеннями господарського суду Донецької області №20/230 від 23.12.2009р., №20/157 від 02.09.2010р., №20/280 від 04.02.2010р., №38/206 від 30.11.2010р., №38/92 від 27.05.2010р., №38/283 від 15.02.2011р., №20/47 від 14.06.2011р, з КП „Компанія „Вода Донбасу" на користь ПАТ «Донецькобленерго» були стягнуті грошові кошти за неналежне виконання умов Договору №10/2031 від 01.01.2004р.

Тобто, вищевказаними рішеннями встановлено факт наявності прострочення виконання споживачем електричної енергії його договірного зобов'язання.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення. Крім того, право кредитора на звернення із вимогами про стягнення суми пені за невиконання грошового зобов'язання прямо передбачено умовами Договору.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, приписами ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також умовами Договору (п.4.2.1 Договору).

З наявних у справі документів вбачається, що в період нарахування позивачем сум 3% річних, інфляційних та пені (розрахунки зазначених сум містяться в матеріалах справи) у відповідача перед позивачем значилась заборгованість по несплаті вартості спожитої електроенергії по Договору №1026 від 01.11.2006р. За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними.

За результатами проведеної судової економічної експертизи, судовим експертом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум та такі суми, відповідно до висновку №2/11/38 від 10.08.2012р. інфляційні становлять 3 236 836, 21 грн., з яких 165 942, 69 грн. інфляційних нарахованих на спірну заборгованість, 3 070 893, 52 грн. інфляційних нарахованих за іншими рішеннями суду.

Розрахунок пені та 3% річних перевірено господарським судом, здійснено позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та арифметично вірно. Відповідач у судових засіданнях також підтвердив, що пеня та 3% річних розраховані позивачем арифметично вірно.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають стягненню з відповідача в наступних розмірах:

3% річних нарахованих на суму боргу -99 708, 90 грн.,

інфляційні нараховані на суму боргу -165 870, 70 грн.,

3% річних нарахованих за невиконання рішень суду -985 769, 61 грн.,

інфляційні нараховані за невиконання рішень суду -3 070 893, 52 грн.,

Вимоги про стягнення інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 90%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу" є постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання. Також відповідач посилається на те, що підприємство є збитковим згідно довідки б/н від 18.07.2011р., балансу станом на 31.03.2011р. та звіту про фінансові результати за 1 квартал 2011р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є суб'єктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає:

пеня нарахована на спірну заборгованість - 409 151, 67 грн.;

пеня, нарахована за невиконання інших рішень суду - 674 937, 70 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв'язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

В судовому засіданні також розглянуто клопотання відповідача щодо надання відстрочення виконання рішення в частині стягнення штрафних санкцій на 36 місяців.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу" є постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив, посилаючись на той факт, що позивач по справі є суб'єктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність відповідачем того факту, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану його підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан та той факт, що за клопотанням відповідача судом вже зменшено розмір штрафних санкцій (пені), суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, в тому числі витрати за проведення судової експертизи, розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 551, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 38, 41, 42, 43, 49, 69, 79, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Здійснити заміну найменування позивача по справі на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Донецькобленерго» (ЄДРПОУ 00131268).

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р зі спеціальним режимом використання 260373011294 ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк", МФО 335106, ЄДРПОУ 00131096) - заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 8 687 319, 16 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р 26000060261354 у філії КБ Приватбанк м.Маріуполь Донецької обл.., МФО 335429, ЄДРПОУ 00131096) - 3% річних нарахованих на суму боргу -99 708, 90 грн., інфляційні нараховані на суму боргу -165 870, 70 грн., пеню нарахованої на суму боргу - 409 151, 67 грн., 3% річних нарахованих за невиконання рішень суду - 985 769, 61 грн., інфляційні нараховані за невиконання рішень суду -3 070 893, 52 грн., пеню нараховану за невиконання рішень суду - 674 937, 70 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р 26001307550283 у філії ЦМВ АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) - державне мито в сумі 24 485, 80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 80 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) витрати за проведення судової експертизи в сумі 11 034, 15 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.10.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Попков Д.О.