cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
02.10.12 р. Справа № 5006/20/105/2012
Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсплав"
про стягнення заборгованості у розмірі 12634,74грн.
представники сторін:
від позивача: Герасимова Н.О. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явились;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсплав" про стягнення заборгованості у розмірі 12634,74грн., у тому числі основного боргу у розмірі 10915,23грн., пені у розмірі 848,25грн., штрафу у розмірі 764,06грн., 3% річних у розмірі 74,46грн., інфляційних втрат у розмірі 32,74грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №445 від 15.03.2011 в частині своєчасної та повної поставки товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 10915,23грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №445 від 15.03.2011; специфікацію (додаток №1) до договору поставки №445 від 15.03.2011; претензії №9/55 від 22.02.2012; реєстру рекомендованої кореспонденції; платіжних доручень, фіскального чеку.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
В С Т А Н О В И В:
15.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсплав", як постачальником (позивач) та Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №445 (з урахуванням специфікації (додаток №1) до договору №445) (далі - договір), строком дії, згідно п.8.1 договору, до 31.12.2011, а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання.
Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача балки (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти поставлений в його власність товар та своєчасно оплатити його вартість, відповідно до умов даного договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура, кількість і ціна товару обумовлюються в специфікаціях/додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.1 договору умови поставки товару - EXW (83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 1), згідно "Інкотермс - 2010", на протязі 5 днів після отримання заявки одержувача, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях/додатках до даного договору.
Термін "Франко -завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або й іншому названому місці.
15.03.2011 сторони уклали специфікацію до договору, відповідно до якої постачальник передає балки на загальну суму 56865,00грн. (без ПДВ), ПДВ-20% 11373,00грн., разом з ПДВ 68238,00грн., у тому числі балка №45М у кількості 4 т.; строк поставки: березень 2011 року.
Розрахунки за товар, який поставляється постачальником за даним договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.2 договору).
В матеріалах справи відсутні належні докази передачі відповідачем в розпорядження позивача товару передбаченого специфікацією протягом березня 2011 року. Сторонами також не надано жодних доказів погодження іншого строку поставки ніж березень 2011 року. За таких обставин, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про порушення відповідачем умов договору щодо строку поставки товару.
На виконання умов договору відповідач пред'явив позивачу рахунок №62/2 від 25.07.2011 на оплату 2,110т балки №45М міра ст. 1-3 сп/пс на загальну суму 18990,00грн. з ПДВ.
Позивач платіжними дорученнями №4624 від 09.09.2011 на суму 6701,00грн. та №5834 від 30.09.2011 на суму 4214,23грн. перерахував відповідачу кошти на загальну суму 10915,23грн.
Сторони не надали суду доказів того, що цей рахунок і платіжні доручення стосуються інших договорів. Тому суд вважає, що ці документи стосуються саме даного договору.
Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та поставки ним товару позивачу на суму 10915,23грн., вартість якої позивачем оплачена. Відповідачем не доведено виконання ним зобов'язань по договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу коштів на суму 10915,23грн. за товар, який відповідачем поставлено в порушення умов договору не було.
Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).
Спірним договором строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.
В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.
Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'явив вимогу щодо повернення суми передоплати. Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією №9/55 від 22.02.2012, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 10915,23грн. по договору за товар, який відповідачем поставлено не було. Доказом відправки претензії №9/55 від 22.02.2012 відповідачу є фіскальний чек поштового зв'язку №2026 від 22.02.2012, реєстр рекомендованої кореспонденції.
Виходячи з того, що претензію було відправлено 22.02.2012, семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив у період з 23.02.2012 по 29.02.2012 включно, а вже з 01.03.2012 почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 10915,23грн., а матеріали справи таких не містять.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення коштів у розмірі 10915,23грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці товару, позивач на підставі п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 у розмірі 848,25 грн. та штраф у розмірі 764,06 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку не поставки (недопоставки) товару в строки, передбачені даним договором постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, з якого допущено прострочку поставки за кожний день прострочки, а за прострочку понад 30 днів додатково утримується штраф в розмірі 7% від зазначеної вартості, згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, покладена позивачем в основу своїх вимог частина 2 статті 231 Господарського кодексу України визначає відповідальність за порушення виконання виключно не грошового зобов'язання. Судом враховано, що позивач - є держаним підприємством.
Такий висновок щодо умов застосування частини 2 статті 231 Господарського кодексу України викладений в постанові Верховного суду України від 20 грудня 2010 року у справі №06/113-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Варто" до дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення суми.
Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем строку поставки товару по договору, вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок пені позивача суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 848,25 грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 764,06грн. штрафу в розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) товару, поставка якої було прострочено більше ніж на 30 днів, нарахований відповідно до п. 5.2 договору, суд також задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами в договорі самостійно узгоджений вид відповідальності та її розмір, позивачем доведений факт несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 74,46грн. та інфляційних втрат у розмірі 32,75грн.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно визначено період, з якого починається стягнення 3% річних.
За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 01.03.2012 по 21.05.2012 становить 73,57грн., який і підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних витрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено індекс інфляції за період з 01.03.2012 по 21.05.2012.
За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних витрат за період з 01.03.2012 по 21.05.2012 становить 0,00грн.
Оскільки, за період прострочення грошового зобов'язання у позивача інфляційних втрат не виникло, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за договором задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсплав" (бул. Шевченка, буд. 25, м. Донецьк, 83017, ЄДРПОУ 34008725 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (вул. Артема, буд. 63, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 33161769) суму основного боргу в розмірі 10915 (десять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 23 коп., пеню в розмірі 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 25 коп., штраф у розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири)грн. 06 коп., 3% річних в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1605 (одна тисяча шістсот п'ять) грн. 22 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Огороднік Д.М.
Дата складення повного рішення 08.10.2012
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2012 |
Оприлюднено | 15.10.2012 |
Номер документу | 26402632 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Огороднік Д.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні