Рішення

від 03.10.2012 по справі 5006/47/85/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.12 р. Справа № 5006/47/85/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» (83059, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 97; код ЄДРПОУ - 00209355)

про стягнення 12 131,04 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Васильченко Л.І, яка діє на підставі довіреності № 431-12 «Д» від 18.05.2012

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» пеню за несвоєчасне сплачену вартість електричної енергії у розмірі 70,87 гривень, три відсотки річних за несвоєчасно сплачену вартість електричної енергії у розмірі 13,71 гривень, пеню за несвоєчасну сплату планових платежів у розмірі 2 831,40 гривень, три відсотки річних за несвоєчасну сплату планових платежів у розмірі 549,32 гривень, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 8 665,74 гривень, а всього 12 131,04 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 120 від 03 березня 2003 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України та статтями 26, 27 Закону України «Про електроелектроенергетику».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 вересня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 вересня 2012 року розгляд справи відкладено до 03 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 16 серпня 2012 року.

Представник позивача Васильченко Л.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 03 березня 2003 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі - позивач або постачальник) та Державним науково-дослідним інститутом пластичних мас (далі - відповідач або споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 120 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергією споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Пунктом 9.5 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано або переглянуто і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством, згідно з яким одна із сторін повинна повідомити іншу про припинення дії або перегляд договору за термін не менше 1 місяця.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та представником позивача підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Крім того, додатковою угодою № 120, укладеною між сторонами, продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2012 року (а.с. 13).

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії.

Так, відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв:

- у липні 2011 року - активної електроенергії в обсязі 21 834 кВт*год на загальну суму 21 893,39 гривень, реактивної електроенергії в обсязі 19 917 кВар*год на загальну суму 920,62 гривень (а.с. 20);

- у жовтні 2011 року - активної електроенергії в обсязі 33 919 кВт*год на загальну суму 34 011,26 гривень, реактивної електроенергії в обсязі 21 398 кВар*год на загальну суму 740,32 гривень (а.с. 22);

- у грудні 2011 року - активної електроенергії в обсязі 48 608 кВт*год на загальну суму 51 108,40 гривень, реактивної електроенергії в обсязі 11 894 кВар*год на загальну суму 337,13 гривень (а.с. 24);

- у січні 2012 року - активної електроенергії в обсязі 48 176 кВт*год на загальну суму 51 810,40 гривень, реактивної електроенергії в обсязі 9 249 кВар*год на загальну суму 270,49 гривень (а.с. 26);

Відповідно до пункту 7 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, споживач зобов'язаний сплачувати рахунки за електричну енергію протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через головну структуру.

Позивач виставляв відповідачу рахунки за поставлену активну та реактивну електроенергію, які були отримані уповноваженими представниками відповідача, а саме:

- рахунок № 11/120 за липень 2011 року на суму 22 814,01 гривень (а.с. 19);

- рахунок № 11/120 за жовтень 2011 року на суму 34 751,58 гривень (а.с. 21);

- рахунок № 11/120 за грудень 2011 року на суму 54 445,53 гривень (а.с. 23);

- рахунок № 11/120 за січень 2012 року на суму 52 080,89 гривень (а.с. 25).

Повноважень осіб, якими були отримано виставлені позивачем рахунки, підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями (а.с. 17, 18).

Відповідно до пункту 4.5 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, споживач на підставі рахунків постачальника здійснює попередню оплату заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ 3 платежами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

до 25 дня періоду, попереднього розрахунковому - 20 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії;

до 05 дня розрахункового періоду - 40 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії;

до 15 дня розрахункового періоду - 40 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії.

Рахунки для здійснення планових платежів постачальник надає споживачу одночасно разом з остаточним рахунком на попередню оплату.

Пунктом 8 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування від суми боргу; 3 % річних з простроченої суми.

Обсяг споживання електричної енергії заявлений на 2011 рік, визначений у додатку № 8 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2011 рік» (а.с. 39).

Позивач належним чином оформив та виставив відповідачу рахунки для здійснення попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії за період з серпня 2011 року по травень 2012 року включено. Отримання відповідачем рахунків підтверджується відміткою про їх отримання.

Як впливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних за несвоєчасно сплачену вартість електричної енергії за липень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року у розмірі 13,71 гривень;

2) три відсотки річних за несвоєчасну сплату планових платежів за період з серпня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 549,32 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Таким чином, приписи чинного законодавства не заперечують можливості звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також відсотків від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, зокрема, і після погашення несвоєчасно сплаченої заборгованості.

Відтак, нарахуванням пені на суму попередньої оплати електричної енергії, не суперечить вимогам статей 549, 611 ЦК України, а умови Договору не містіть жодних застережень щодо недопустимості такого стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2011 у справі № 13/134-10.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача:

1) пеню за несвоєчасно сплачену вартість електричної енергії за липень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року у розмірі 70,87 гривень;

2) пеню за несвоєчасну сплату планових платежів за період з серпня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 2 831,40 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 Договору, споживач зобов'язався: дотримуватися режиму споживання електричної енергії, узгодженої згідно з умовами розділу 5 цього Договору та Додатком № 13 «Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу»; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії із умовами Додатку № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію».

Вартість електроенергії розраховується згідно тарифів, які формуються згідно порядку, затвердженого Постановою НКРЕ від 22 січня 2001 року № 47 «Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом».

Додатком № 8 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2012 рік» сторонами були погоджені договірні величини постачання електричної енергії та потужності на 2012 рік. Договірна величина на березень 2012 року, визначена в обсязі 45 000 кВт*год (а.с. 40).

З матеріалів справи не вбачається, що від відповідача на адресу позивача надходила заява про збільшення договірної величини електричної енергії, зокрема, і на березень 2012 року.

Згідно складеного сторонами акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2012 року, обсяг спожитої відповідачем електроенергії у зазначеному місяці склав 54 316 кВт*год (а.с. 32).

Наведене свідчить про те, що відповідачем у березні 2012 року спожито електричної енергії у більшому розмірі, а саме 54 316 - 45 000 = 9 316 кВт*год, де:

- 54 316 кВт*год - спожита відповідачем величина електроенергії у березні 2012 року;

- 45 000 кВт*год - погоджена сторонами величина споживання електричної енергії на березень 2012 року;

- 9 316 кВт*год - різниця між договірною та спожитою електроенергією.

Вартість величини спожитої електроенергії позивачем визначена 9 316 * 0,9302 = 8 665,74 гривень, де:

- 9 316 кВт*год - різниця між договірною та спожитою електроенергією;

- 0,9302 гривень - тариф за електроенергію.

Позивач оформив та направив відповідачу повідомлення № 120 від 04 квітня 2012 року (а.с. 27) та рахунок № 11/120.111420 від 04 квітня 2012 року (а.с. 28) за перевищення договірної величини електроспоживання за березень 2012 року на суму 8 665,74 гривень, який був отриманий відповідачем, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частиною п'ятою та шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Так, частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про електроенергетику», у разі перевищення договірних величини електроспоживання споживач (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) двократну вартість електричної енергії різниці фактично спожитої та встановленою договірною величиною електроспоживання.

Абзацом першим пункту 6.14 ПЕЕН встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта приймання-передачі електричної енергії.

Оскільки зобов'язання щодо сплати рахунку за перевищення договірних величин відповідачем не виконано, то позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини електроспоживання в березні 2012 року у розмірі 8 665,74 гривень.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електроенергію, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та спожив електричну енергію понад визначену величину.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче вищевикладене, і те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин підтверджені наданими документами у справі, обґрунтовані та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» (83059, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 97; код ЄДРПОУ - 00209355, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) пеню за несвоєчасно сплачену вартість електричної енергії у розмірі 70,87 гривень, три відсотки річних за несвоєчасно сплачену вартість електричної енергії у розмірі 13,71 гривень, пеню за несвоєчасну сплату планових платежів у розмірі 2 831,40 гривень, три відсотки річних за несвоєчасну сплату планових платежів у розмірі 549,32 гривень, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 8 665,74 гривень, а також судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 13 740 (тринадцять тисяч сімсот сорок) гривень 54 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 03.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.