Рішення

від 23.11.2011 по справі 62/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/122 23.11.11

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор», м.Київ,

ЄДРПОУ 22928116

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест», м.Київ,

ЄДРПОУ 22927751

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Хоменко В.В. -по дов.

від відповідача: Петришин В.І. - по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданнях

суду оголошувались перерви з 26.10.2011р.

по 04.11.2011р., з 04.11.2011р. по 09.11.2011р.,

з 18.11.2011р. по 23.11.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Цукор», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест», м.Київ про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1100,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Лютеранська, 18б.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 1998 року відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, яке знаходиться по вул.Лютеранській, 18б у м.Києві.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 26.10.2011р., проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ті обставини, що відповідно до п.8.3 договору №1-95 від 28.06.1995р. генерального підряду до проведення позивачем повного розрахунку з відповідачем за виконані будівельні роботи саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест»є власником спірного нерухомого майна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.334 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Одночасно, за змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України:

- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.;

- правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі, нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, відлік строків, про які йдеться в ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, зокрема, 10-річного, у такому разі починається з 01.01.2001р.

При цьому, слід зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наразі, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ст.33 вказаного Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю позивачем має бути доведено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме, що спірне майно є нерухомістю, строк володіння якою складає не менше 10 років.

Як встановлено судом, 28.06.1995р. між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест» (підрядник) було укладено договір генпідряду №1-95.

За змістом вказаного договору замовник доручив, а генпідрядник прийняв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи (роботи по реконструкції) відповідно до положень діючого законодавства на умовах діючого договору на об'єкті «надбудова четвертого поверху та ремонт госпблочного корпусу по вул.Лютеранській, 18-б у місті Києві».

Відповідно до п.8.1 договору №1-95 від 28.06.1996р. роботи вважаються виконаними після дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем були підписані наступні акти приймання виконаних робіт:

- акт №1 за серпень 1995р. на загальну суму 6034800000 руб.;

- акт №2 за листопад 1995р. на загальну суму 8682180000 руб.;

- акт №3 за грудень 1995р. на загальну суму 5317020000 руб.;

- акт №4 за березень 1996р. на загальну суму 5370540000 руб.;

- акт №5 за червень 1996р. на загальну суму 7461840000 руб.;

- акт від 11.08.1996р. на загальну суму 32866380000 руб.

Згідно п.8.3 вказаного договору власником результату виконаних робіт до моменту повного проведення замовником розрахунків за договором є генпідрядник.

Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест»було складено та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.05.2010р., згідно якого сторонами підтверджено, що відповідачем виконано будівельні роботи за замовленням позивача згідно договору генпідряду №1-95 від 28.06.1995р. в такому об'ємі: акт №1 виконаних робіт за серпень 1995р. на загальну суму 60348 грн.; акт №2 виконаних робіт за листопад 1995р. на загальну суму 86822 грн.; акт №3 виконаних робіт за грудень 1995р. на загальну суму 53170 грн.; акт №4 виконаних робіт за березень 1996р. на загальну суму 53705 грн.; акт №5 виконаних робіт за червень 1996р. на загальну суму 74618,80 грн.; всього виконано робіт на суму 328663,80 грн.

Крім того, за змістом вказаного акту позивач згідно договору генпідряду №1-95 від 28.06.1995р. свої платіжні зобов'язання виконав в повному обсязі.

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом №127 від 24.05.2001р. Держбуду України, об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди, підлягають технічній інвентаризації.

Як свідчать матеріали справи, на замовлення позивача Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»проведено технічну інвентаризацію спірного майна та складено технічний паспорт станом на 29.12.2009р., у якому наведено опис основних конструктивних елементів нерухомого майна (фундаменту, стін, покрівлі, перекриттів, підлоги, сходів), інженерного обладнання (електрики, водопроводу, каналізації), визначено площу, висоту, об'єм, балансову вартість об'єкту.

За змістом технічного паспорту площа підвалу складає 240,6 кв.м; площа першого поверху - 222,2 кв.м; площа другого поверху - 215,1 кв.м; площа третього поверху -213,9 кв.м; площа четвертого поверху -209,1 кв.м. (всього площа будівлі під літерою А складає 1100,9 кв.м).

Відкрите володіння позивачем спірним нерухомим майном понад 10 років підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями: №87 від 19.04.2001р., №103 від 18.05.2001р., №208 від 15.06.2002р., №253 від 18.07.2002р., №486 від 17.10.2003р., №524 від 19.11.2003р., №354 від 20.08.2004р., №84 від 20.02.2005р., №158 від 22.03.2005р., №401 від 19.09.2005р. за оплату телекомунікаційних послуг; №89 від 19.04.2001р., №105 від 18.05.2001р., №215 від 19.06.2002р., №268 від 22.07.2002р., №527 від 19.11.2003р., №493 від 19.10.2003р., №416 від 21.09.2004р., №357 від 20.08.2004р., №143 від 18.03.2005р., №88 від 21.02.2005р. на оплату електроенергії; №90 від 19.04.2001р., №104 від 18.05.2001р., №348 від 14.09.2002р., №266 від 22.07.2002р., №603 від 20.12.2003р., №401 від 24.09.2003р., №498 від 16.10.2004р., №356 від 20.08.2004р., №284 від 18.04.2005р., №87 від 21.02.2005р. на оплату за воду та каналізацію.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 14.01.2002р. між сторонами був також укладений договір зберігання №зб2002/01, за змістом якого відповідач (поклажодавець) передав, а позивач (зберігач) прийняв на зберігання протягом двох років майно у кількості та якості, визначеній у специфікації загальною вартістю 8000 грн. При цьому, згідно п.1.2 вказаного договору місцем зберігання сторонами визначено будівлю по вул.Лютеранській, 18-б у м.Києві.

На підставі акту приймання-передачі речей від 14.01.2002р. відповідачем позивачу було передано на зберігання майно відповідно до специфікації у кількості 39 штук.

Додатковими угодами №1 від 12.01.2004р., №2 від 09.01.2006р., №3 від 11.01.2008р. строк дії договору зберігання був продовжений в цілому до 11.01.2011р.

В судовому засіданні 23.11.2011р. відповідачем надані пояснення про те, що позивачем умови договору зберігання №зб2002/01 від 14.01.2002р. виконувались належним чином, будь-яких зауважень або претензій відносно виконання позивачем своїх обов'язків за вказаним договором і забезпечення схоронності майна в будівлі по вул.Лютеранській, 18-б у м.Києві у Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест»не має.

Наразі, 01.11.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест»був укладений договір №101101/MIG оренди нежитлового будинку, за змістом якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно -нежитловий будинок, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Лютеранська, №18б. Пунктом 10.1 договору оренди передбачено, що строк його дії складає до 29.10.2011р.

За актом приймання-передачі від 05.11.2010р. позивачем було фактично передано у користування позивачу вказаний об'єкт нерухомості.

За змістом наявних у матеріалах справи документів, вказаний договір у встановленому законом порядку та з передбачених діючим законодавством підстав не визнаний недійсним, внаслідок чого з урахуванням положень ст.204 Цивільного кодексу України є правомірним правочином та приймається судом до уваги у якості одного з доказів, що підтверджує фактичне відкрите і безперервне володіння позивачем спірним нерухомим майном.

Крім того, згідно представленої позивачем довідки спірне нерухоме майно обліковується на балансі Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор».

Одночасно, у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про недобросовісність набуття у володіння та фактичного володіння позивачем будівлею, що розташована по вул.Лютеранській, 18б у місті Києві.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач заволодів спірним нерухомим майном на законних підставах та відкрито, безперервно користується ним з 1998 року. При цьому, приймаючи до уваги положення п.8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, судом враховано, що перебіг строку набувальної давності по цій справі розпочався 01.01.2001р. та станом на дату звернення Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»до суду з розглядуваним позовом склав понад 10 років.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, як було вказано вище, нормами ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України прямо передбачено право володільця на звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння. Право на позов про визнання права власності виникає у особи у разі порушення або невизнання цього права іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судом, листом №20/07-2010 від 20.07.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест»звернулося до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»з вимогою про проведення розрахунків за договором №1-95 від 28.06.1996р. з урахуванням інфляційних збитків або звільнення приміщення госпблочного корпусу по вул.Лютеранській, 18б у місті Києві, приймаючи до уваги, що за твердженням відповідача, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест»є власником спірного майна.

За таких обставин, враховуючи положення ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.16, 344, 392 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, виходячи з того, що право власності позивача на будівлі площею 1100,9 кв.м не визнається та оспорюється відповідачем, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»мало право на звернення до суду з розглядуваним позовом.

Одночасно, за висновками суду, вимоги відповідача стосовно звільнення спірного майна внаслідок не проведення позивачем розрахунку з урахуванням інфляційних збитків, є безпідставними, враховуючи, що ці обставини не можуть бути підставою для виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, яке було побудовано в результаті виконання договору генпідряду №1-95 від 28.06.1996р. Крім того, як вказувалося вище, за змістом підписаного та скріпленого печатками сторін акту, позивач згідно договору генпідряду №1-95 від 28.06.1995р. свої платіжні зобов'язання виконав в повному обсязі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач володіє спірним майном понад 10 років, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест» про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1100,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Лютеранська, 18б, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест», м.Київ про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1100,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Лютеранська, 18б, задовольнити повністю.

Визнати право власності Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор», м.Київ на нежитлову будівлю загальною площею 1100,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Лютеранська, 18б.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування Інвест»(01023 м.Київ, Печерський узвіз, буд.3, ЄДРПОУ 22927751, р/р2600336951101 у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», МФО 300272) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Цукор»(01024 м.Київ, вул.Лютеранська, буд.20, ЄДРПОУ 22928116, р/р 2600636348401 у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», МФО 300272) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

У судовому засіданні 23.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 23.11.2011р.