Постанова

від 11.10.2012 по справі 25/5009/5548/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.09.2012 р. справа №25/5009/5548/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Кододова О.В. від скаржникане з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 року у справі№25/5009/5548/11 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредитора 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Люкс», м. Дніпропетровськ 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгкомплект», м. Дніпропетровськ до боржника Приватного підприємства «Торговий Дім «Тіара», м. Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.09.2011р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Люкс», м. Дніпропетровськ до боржника Приватного підприємства «Торговий Дім «Тіара», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №25/5009/5548/11 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 27.09.2011р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.09.2011р. Приватне підприємство «Торговий Дім «Тіара», м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено -арбітражного керуючого Щоголєва Максима Ігоровича.

Ухвалою від 17.02.2012 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Приватне підприємство «Торговий Дім «Тіара»та припинив провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.02.2012р., поновлено провадження у справі на стадії ліквідаційної процедури.

30.05.2012р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано Приватне підприємство «Торговий Дім «Тіара»та припинено провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, яким встановлено, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності у зв'язку з чим його необхідно ліквідувати, а провадження у справі припинити.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.05.2012р. у справі №25/5009/5548/11 та постанову господарського суду Запорізької області по справі №25/5009/5548/11 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Тіара».

Згідно ст. 91 Господарського процесуального Кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 106 господарського процесуального Кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського сулу про припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказує на те, що оскарження двох процесуальних документів є неможливим, та з огляду на те, що в резолютивній частині апеляційної скарги заявник просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.05.2012р. та постанову господарського суду Запорізької області по справі №25/5009/5548/11 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Тіара»не вказавши яку саме постанову, суд апеляційної інстанції розглядає лише ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.05.2012р.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає на те, що зі змісту апеляційної скарги та у назві скарги, видно, що скаржником оскаржується саме ухвала господарського суду Запорізької області від 30.05.2012р.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, а саме вказує на те, що вимоги Державної податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки були проігноровані ліквідатором, тобто з боку ліквідатора вбачаються дії, які перешкоджають виконанню податковій інспекції вимог п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Також, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська пояснила, що 14.11.2011р. по справі №2а/0470/13372/11 прийнято рішення про припинення юридичної особи кредитора 1 -Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Люкс»та яке подавало останню звітність до ДПІ у 1 кварталі 2011 року. Крім того, апелянт зазначив, що в ухвалі господарського суду Запорізької області від 30.05.2012р. була вказана невірна адреса кредитора 2 -Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгкомплект», яке надавало останню звітність до ДПІ 08.11.2011р.

Ухвалою від 20.08.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники заявника апеляційної скарги, ініціюючого кредитора та боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Разом з цим, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС Люкс»посилається на те, що зобов'язання боржника підтверджені векселем, у зв'язку з несплатою вказаного векселя він був опротестований та вчинений виконавчий напис. Вказує на те, що в Держреєстрі зазначено, що юридична особа знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності. Також посилався на те, що згідно постанови Хортицького відділу Державної виконавчої служби боржник не має транспортних засобі, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, будівель, споруд, приміщень, що є самостійною ознакою відсутності підприємницької діяльності , оскільки її не має чим здійснювати.

На підтвердження факту відсутності боржника ініціюючий кредитор посилається на протест векселя про несплату та акт державного виконавця, вказує про припинення підприємницької діяльності боржника, про що свідчить Витяг з ЄДР.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.09.2011р. Приватне підприємство «Торговий Дім «Тіара», м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено -арбітражного керуючого Щоголєва Максима Ігоровича.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги кредитора підтверджуються постановою державного виконавця від 27.09.2011 року, яка встановлює відсутність боржника за місцезнаходженням та актом державного виконавця, яким зафіксована відсутність боржника за місцезнаходженням.

Як свідчать матеріали справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Шутгруп»порушене 20.09.2011 року, тоді як постанова Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ про повернення виконавчого документу датована 27.09.2011 року, тобто, пізніше на 7 календарних днів, ніж порушено провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це об'єкт, підстава правового регулювання відносини неспроможності, це зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до господарського -правового або цивільно -правового договору та інших підставах, передбачених господарським або цивільним законодавством України.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

При цьому з урахуванням положень частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однією з умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника як у суб'єкта підприємницької діяльності в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами, а також обставини відносно того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що в Хортицькій ВДВС Запорізького МУЮ на виконанні перебувало виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса № 4234 виданим 14.09.2011р., за яким стягувачем є ТОВ «СКС Люкс», що підтверджується постановою головного державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ Жученко І.Ю. від 29.09.2011 року про повернення виконавчого документу стягувачу. Але, таке виконавче провадження здійснювалось вже після порушення справи про банкрутство.

Тобто, вказане виконавче провадження було закінчене 29.09.2011р., а отже у господарського суду першої інстанції станом на 20.09.11р., були відсутні підстави вважати, що вимоги кредитора неможливо задовольнити у виконавчому провадженні та боржник є неплатоспроможній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як зазначалось, станом на момент порушення справи про банкрутство (20.09.2011р.) виконавче провадження по стягненню за вказаним виконавчим документом, було відсутнє. Сам по собі, факт видачі виконавчого напису нотаріуса та протесту в неплатежі та отримання їх кредитором без їх пред'явлення, не свідчить про їх не виконання боржником на загальну суму 12875,51 грн., неможливість та не спроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання по ним. Такі обставини можливо встановити лише застосувавши примусові процедури стягнення коштів у виконавчому провадженні, за наявності його порушення.

При цьому, порушення виконавчого провадження можливо лише на підставі заяви кредитора. В разі неподання такої заяви до органів виконавчої служби, розпочати будь яке здійснення примусових заходів до боржника не передбачається можливим.

Тому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заборгованість боржника перед кредитором не може розцінюватись як безспірна у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вона не підтверджується визначеними законодавством доказами.

Відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю боржника є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість перед кредитором не свідчить про неплатоспроможність боржника під час порушення справи про банкрутство від 20.09.11р. та неможливість розрахунку із кредиторами у спосіб інший, а ніж застосування процедури банкрутства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що станом на 20.09.2011 року сума безспірних вимог кредитора в сумі 12875,51 грн. до боржника відсутня.

З наявних матеріалів справи господарський суд першої інстанції не міг дійти висновку про те, що боржник неспроможний виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування процедури банкрутства, а отже підстави для порушення справи про банкрутство та в подальшому визнання банкрутом та відкриття інших процедур були відсутні.

Крім того, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений Хортицьким ВДВС Запорізького МУЮ не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та про припинення підприємницької діяльності, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та про внесення даних про стан припинення діяльності, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення зазначених відомостей до реєстру, може слугувати доказом у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №11578198 станом на 31.10.2011р., видно, що попередня адреса місцезнаходження ПП «Торговий дім «Тіара»була: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Красно гвардійський район, вул. Арабська, 33 та 06.09.2011р. місцезнаходження юридичної особи - ПП «Торговий дім «Тіара»було змінено на: 69300, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 15. Також, з вказаної довідки видно, що 04.10.2011р. Приватним підприємством «Торговий дім «Тіара»було прийнято рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №143150 станом на 27.09.2011р., щодо Приватного підприємства «Торговий дім «Тіара» у графі «Статус відомостей про юридичну адресу»вказано: «підтверджено», та у графі «Стан юридичної особи»вказано: «зареєстровано».

З вказаного вбачається, що в матеріалах справи №25/5009/5548/11 відсутні докази, які б підтверджували дані про внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи - ПП «Торговий дім «Тіара»за її місцезнаходженням.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою та припинення підприємницької діяльності не підтверджено матеріалами справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності своїх вимог до боржника, доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 27.09.2011 року є незаконним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 25/5009/5548/11про банкрутство ПП «Торговий дім «Тіара»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 року у справі №25/5009/5548/11 -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 року у справі №25/5009/5548/11 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі №25/5009/5548/11 про банкрутство Приватного підприємства «Торговий Дім «Тіара», м. Запоріжжя - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходженням Приватного підприємства «Торговий Дім «Тіара», м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, та відновлення в Єдиному державному реєстрі стану юридичної особи -Приватного підприємства «Торговий Дім «Тіара», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 36162482).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова