Рішення

від 24.09.2012 по справі 5011-51/9625-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9625-2012 24.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»

про стягнення 40 374, 03 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивач: Бондаренко О.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»про стягнення 40 374, 03 грн., з яких: 39 317, 84 грн. -сума основного боргу, 171, 27 грн. -3 % річних та 884, 92 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №13-03/12-1 від 19.01.2012 р. щодо оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на

20.08.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 р. розгляд справи відкладено на 24.09.2012 р. у зв?язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог, не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду від 19.07.2012 р. та від 20.08.2012 р. направлялись на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 02156, м. Київ, вул. Братиславська, 6-А та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 24.09.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»укладено договір № 13-03/12-1, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти та оплатити винно-коньячну продукцію, кількість, асортимент, ціна, загальна його вартість та стоки поставки якого вказуються специфікаціях.

Відповідно до п. 2.2. товаросупровідними документами є товарні накладні та податкові накладні на товар.

Відповідно до розділу 3 розрахунки за товар здійснюється відповідачем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача у строк, вказаний у відповідній специфікації.

Згідно з п. 4.2. договору у разі нездійснення або прострочення здійснення відповідачем оплати у відповідності до даного договору, позивач має право від відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Договір, відповідно до п. 6.1., вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 13-03/12-1 від 19.01.2012 р. строк поставки товару встановлено -до 30.03.2012 р., а строк оплати -через 30 днів після отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив а відповідач прийняв товар на загальну суму 49 317, 84 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОО-0000030 від 13.03.2012 р. та довіреністю № 002 від 06.03.2012 р.

Матеріалами справи підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів у розмірі 10 000, 00 грн., у якості оплати вартості товару.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не у повному обсязі виконав зобов'язання щодо оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»товару, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»виникла заборгованість у розмірі 39 317, 84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами договору № 13-03/12-1 від 19.01.2012 р. строк оплати поставленого встановлено настав 13.04.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару, або наявності об'єктивних неможливості його виконання зобов'язання не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39 317, 84 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 39 317, 84 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 171, 27 грн. -3 % річних та 884, 92 грн. -пені за період з 13.04.2012 р. до 05.06.2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено порушення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3 % річних та пені.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 13.04.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 05.06.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 884, 92 грн. та 171, 27 грн. -3 % річних за вказаний період.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, 6-А, код ЄДРПОУ 37782427), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»(97520, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Первомайське, вул. Д?яченка, 5, код ЄДРПОУ 32080768) заборгованість у розмірі 39 317, 84 (тридцять дев'ять тисяч триста сімнадцять грн. 84 коп.) грн., 884, 92 (вісімсот вісімдесят чотири грн. 92 коп.) грн. -пені, 171, 27 (сто сімдесят одна грн. 27 коп.) грн. -3 % річних та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. -судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»(97520, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Первомайське, вул. Д?яченка, 5, код ЄДРПОУ 32080768) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31, 50 (тридцять одна грн. 50 коп.) грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.