Рішення

від 09.10.2012 по справі 5006/25/105/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.12 р. Справа № 5006/25/105/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діка-Трейд» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 54270,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діка-Трейд» (далі - ТОВ «Діка-Трейд») звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості на загальну суму 54270,74 грн., до якої входить: сума основного боргу 50596,00 грн., пеня у сумі 2853,61грн., 3% річних у сумі 568,16 грн., індекс інфляції у сумі 252,97 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.509,526, 549, 612, 903 ЦК України, ст.ст.220, 231 ГК України.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Позивач звертався до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та усе його рухоме і нерухоме майно у межах суми заборгованості. Ухвалою суду від 09.10.2012р. у задоволені зазначеного клопотання відмовлено.

Відповідач у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 31.08.2012р., 17.09.2012р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 15 грудня 2011 року ТОВ «Діка-Трейд» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) уклали договір поставки № 15/12 (далі - Договір) (а.с.10-12). За умовами пунктів 1.1 та п. 1.2 цього Договору Позивач зобов'язується передати в обумовлені даним Договором строки Товар (паливно-мастильні матеріали), а Відповідач зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити за нього узгоджену суму. Кількість, ціна та асортимент Товару визначається у рахунках, накладних. Факт узгодження ціни підтверджується підписом покупця на товарній накладній, акті приймання-передачі.

Згідно пункту 2.1 Договору, умови оплати - в день отримання Товару. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Поставщика.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків до моменту повного розрахунку сторін (п.5.1).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару (дизельне паливо) відповідачу на загальну суму 278690,70 грн., що підтверджується № РН-16/12-1 від 16.12.2011р., РН-23/12-1 від 23.12.2011р., РН -11/01-12 від 11.01.2012 р., товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання товару. Вказані видаткові накладні підписані представниками ТОВ «Діка-Трейд» Ясинською И.Г. та ФОП ОСОБА_1 за довіреностю (а.с.13-20).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, відповідач був зобов'язаний оплатити товар в день його отримання, проте кошти в порушення умов Договору позивачу не перерахував.

Зазначена обставина не спростована відповідачем. Матеріали справи не містять доказів своєчасної оплати товариством ФОП ОСОБА_1 отриманого від позивача товару.

У зв'язку з несплатою за здійснені поставки товару, 28.05.2012 позивач пред'явив відповідачу претензію № 28/12 на оплату боргу у сумі 50596,00 грн. та акти звірки, які відповідач залишив без відповіді (а.с.7, 21-23).

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 50596,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2853,61грн., 3% річних у сумі 568,16грн. та індекс інфляції у сумі 252,97грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладені правові норми суд вважає, що підставою для стягнення пені є умови договору які передбачають, що у разі внесення платежів з порушенням встановлених термінів, Покупець сплачує Поставщику пеню в розмірі, що не може перевищувати подвійної облікової ставки за кожний день прострочення платежу. За відсутності у Договорі згоди сторін про стягнення пені за прострочення платежу, у поставщика відсутні підстави для пред'явлення такої вимоги.

Позивач з посиланням на Договір № 15/12 від 15.12.2011 року та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2853,61грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Проте, дослідивши умови договору № 15/12 від 15.12.2011 року судом встановлено, що цей договір не містить приписів щодо стягнення з покупця пені в порядку передбаченому вимогами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 2853,61грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 568,16грн. та інфляційні нарахування в сумі 252,97грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 50596,00 грн.

Вищевказані інфляційні нарахування проведені позивачем за період лютий-квітень 2012 року а 3% річних за 137 днів з 12.01.2012 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено за період з 01.02. 2012р. по 30.04.2012р. від простроченої суми 50596,00 грн. розмір інфляційних нарахувань складає 252,97 грн.

Отже позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних, судом встановлено, що три проценти річних за період з 12.01.2012р. по 28.05.2012р.(137 днів) від простроченої суми 50596,00 грн. складають 573,88 грн.

Оскільки позивач не скористався своїм правом відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних, суд задовольняє заявлену у позові вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 568,16 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Діка-Трейд» до ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діка-Трейд» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 54270,74 грн., до якої входить: сума основного боргу 50596,00 грн., пеня у сумі 2853,61грн., 3% річних у сумі 568,16грн., індекс інфляції у сумі 252,97грн. - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діка-Трейд» (83037, м. Донецьк, вул.Газети Комсомолець Донбаса, б.43-а, ЄДРПОУ 36380856) заборгованість у сумі 51417 (п'ятдесят одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 13 коп., що складається: із суми основного боргу у розмірі 50596,00 грн., 3% річних у сумі 568,16грн., та індексу інфляції у сумі 252,97 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діка-Трейд» (83037, м. Донецьк, вул.Газети Комсомолець Донбаса, б.43-а, ЄДРПОУ 36380856) витрати по сплаті судового збору у сумі 1524 грн. 89 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 09 жовтня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.