Рішення

від 03.10.2012 по справі 5011-51/11106-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/11106-2012 03.10.12

За позовом Приватного підприємства «Хімтон»

до Приватного підприємства «Дельта принт»

про стягнення 3 871,56 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Коломієць Н.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Дельта принт»про стягнення 3 871,56 грн., з яких: 3 000,00 грн. сума основного боргу, 227,42 грн. -пеня, 600,00 грн. -штраф та 44,14 грн. -3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору

№040240 від 14.01.2011 року в частині оплати поставленої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на

05.09.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

04.09.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача надав документи у справі та уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 871,56 грн., з яких: 227,42 грн. пеня, 600,00 грн. -штраф 20% та 44,14 грн. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено в порядку

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 03.10.2012 року.

У даному судовому засіданні судом розглянуто заяву позивача, подану 04.092012р., наданих позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши надані позивачем уточнення позовних вимог, судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних залишились незмінними.

Разом з тим, суд відзначає, що згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Заяв про відмову від позову в порядку ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано.

За таких обставин суд розглядає вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, а саме: стягнення 3 871,56 грн., з яких: 3 000,00 грн. сума основного боргу, 227,42 грн. -пеня, 600,00 грн. -штраф та 44,14 грн. -3% річних.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі направлялись відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу -01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 16, проте представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від позивача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 03.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2010 року між Приватним підприємством «Хімтон»та Приватним підприємством «Дельта принт»укладено договір №01/07/2010-015 за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію в асортименті і кількості згідно специфікації чи рахунку-фактури до даного договору, що являється його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору товар, що постачається за договором, оплачується по цінам і на умовах згідно специфікацій чи в рахунках-фактурах до даного договору.

Згідно з п. 2.5 договору загальною вартістю договору є фактична сумарна вартість поставок, прийнятих відповідачем.

Відповідно до п. 3.5 договору доказом передачі партії товару у власність відповідача є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність доручення на отримання партії товару.

Датою фактичного відвантаження товару є дата оформлення накладної.

Пунктом 3.8 передбачено, що поставка товару здійснюється на протязі 40 сорока днів з дати подачі відповідачем заявки.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, згідно виставлених рахунків-фактур при умові відстрочення платежу з моменту передачі партії товару у власність відповідача -30 календарних днів.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції П-6 -по кількості, П-7 по якості «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості і якості».

Відповідно до п. 6.3 договору претензії по кількості приймають в момент прийому товару.

Згідно з п. 8.2 договору у разі несвоєчасної оплати партії товару відповідач за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої в строк суми по відповідній специфікації.

Пунктом 8.8 договору передбачено, що в разі недобросовісного виконання пунктів даного договору винувата сторона сплачує штраф у розмірі 20% від невиконаного зобов'язання.

Відповідно до п.п. 13.1, 13.2 договору строк дії останнього становить з

04.10.2010 року до 31.12.2011 року. У разі якщо жодна зі сторін на протязі терміну чинності даного договору не заявила про його розірвання, то даний договір вважається пролонгованим до повного його виконання.

Оскільки суду не надано відомостей щодо розірвання вказаного договору, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір від 04.10.10р. був пролонгований сторонами на невизначений термін.

14.01.2011 року між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору №01/07/2010-015 СДВ від 04.10.2010 року, пунктом 1 якої сторони змінили номер договору «01/07/2010 від 04.10.2010 року» на «040240 від 14.01.2011 року».

На виконання умов вищевказаного договору за період з 13.01.2011 року до

24.01.2012 року позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар на суму 46 795,86 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах даної справи.

За період з 13.01.2011 року до 30.05.2012 року відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 43 795,86 грн.

02.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №8, копія якої міститься в матеріалах справи, в якій просив відповідача погасити заборгованість за товар в сумі

3 000,00 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

В обгрунтування вищевказаної вимоги позивач послався на поставку товару за договором, що була здійснена у січні 2012 року, згідно з якою відповідачу було передано товар на суму 3 988,98 грн. -підтверджується накладною №55581, який відповідачем оплачено частково в сумі 988,28 грн.

Вищевказана вимога позивача не була задоволена відповідачем, у зв'язку з чим позивач 03.08.2012 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача вказану заборгованість в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь позивача 3 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 14.08.2012 року на вказану суму, копія якої надана до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 000,00 грн. на підставі п.1-1, ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Приватному підприємству «Хімтон»з Державного бюджету України судовий збір, у розмірі 1 247,04 грн., сплачений платіжним дорученням №305 від 31.07.2012 року, оригінал якого містяться в матеріалах справи №5011-51/11106-2012.

В силу приписів п. 4.2 договору, переданий 24.01.2012 року товар відповідач зобов'язаний був оплатити протягом 30 календарних днів, проте свої зобов'язання в обумовлені договором строки не виконав, частково розрахувавшись за товар 29.05.2012 року, сплативши на користь позивача 988,98 грн. та 14.08.2012 року - сплативши залишок заборгованості в сумі 3 000,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав вимоги п. 4.2 договору, а відтак порушив приписи ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, в п.п. 8.2, 8.8 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення умов договору, а саме: у разі несвоєчасної оплати партії товару відповідач за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України та

у разі недобросовісного виконання приписів договору сплачує штраф у розмірі 20% від невиконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений.

З розрахунків, наведених позивачем у тексті позовної заяві, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню, за період з 29.02.2012 року до 26.07.2012 року, нараховану на суму заборгованості зі сплати останньої партії товару, переданої за договором 24.01.2012 року -3 988,98 грн.

При цьому, при здійсненні розрахунків пені, позивач врахував часткову оплату відповідачем вищезазначеної партії товару в сумі 988,98 грн., що проведена 29.05.2012 року.

При розрахунку штрафу 20%, позивач виходив із залишку заборгованості зі сплати вищенаведеного товару, в сумі 3 000,00 грн.

Дослідивши наведені в тексті позовної заяви розрахунки позивача, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на вимоги ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 227,42 грн. пені та 600,00 грн. штрафу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наведений в тексті позовної заяви розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак вимогу позивача про стягнення з відповідача 44,14 грн. -3% річних задовольняє в повному обсязі.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Приватного підприємства «Дельта принт»(01004, м. Київ,

вул. Кропивницького, будинок 16 код - 32381809) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, на користь Приватного підприємства «Хімтон»(04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, код -30223111) 227 (двісті двадцять сім) грн. 42 коп. пені, 600 (шістсот) грн. 00 коп. штрафу, 44 (сорок чотири) грн. 14 коп. 3% річних та 362 (триста шістдесят дві) грн. 46 коп. судового збору.

2. Провадження у справі №5011-51/11106-2012 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 000,00 грн. основного боргу припинити.

3. Повернути Приватному підприємству «Хімтон» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, код -30223111) з Державного бюджету України 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням

№305 від 31.07.2012 року, оригінал якого містяться в матеріалах справи

№5011-51/11106-2012.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.