Рішення

від 08.10.2012 по справі 8/097-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 8/097-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПІНОПОЛІЕТИЛЕН-КИЇВ», ідентифікаційний код: 32619689, місцезнаходження: 03680, м. Київ, б-р. І. Лепсе, 6,

до товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ УКРАЇНА», ідентифікаційний код: 35125009, місцезнаходження: 07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 2,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко О.О., який діє на підставі довіреності від 18.04.2012 року;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПІНОПОЛІЕТИЛЕН-КИЇВ»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ УКРАЇНА»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 27.11.2009 року за №1-09/11 у вигляді основного боргу у сумі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1 197,84 грн. (одна тисяча сто дев'яносто сім гривень 84 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 2 654,82 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 82 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань з повної оплати поставленого Позивачем товару за договором поставки від 27.11.2009 року за №1-09/11, в зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1 197,84 грн. (одна тисяча сто дев'яносто сім гривень 84 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2 654,82 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 82 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2012 року порушено провадження у справі №8/097-12 та призначено останню до розгляду на 27.08.2012 року.

27.08.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 07.08.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 07.08.2012 року не виконав. У зв'язку з цим ухвалою суду від 27.08.2012 року розгляд справи відкладено на 08.10.2012 року; зобов'язано Позивача та Відповідача виконати вимоги ухвали суду від 07.08.2012 року в повному обсязі; вирішено інші процедурні питання.

08.10.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 07.08.2012 року та від 27.08.2012 року не виконали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 08.10.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

27.11.2009 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, було укладено договір поставки від 27.11.2009 року за №1-09/11 (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату на умовах, викладених в даному договорі.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що ціни на товар встановлюються у відповідності з відпускними цінами Постачальника, діючими на момент відвантаження. Приймання товару Покупцем буде тлумачитися як досягнення згоди між сторонами по асортименту, кількості та ціні партії товару.

Згідно з п. 6.1. Договору, товари вважаються поставленими Постачальником та прийнятими Покупцем по кількості та якості -згідно пред'явлених Постачальником товаросупровідних документів та сертифікатів якості товару при умові їх приймання з оформленням передбачених законодавством приймально-передавальних документів за підписом довіреної особи Покупця.

Відповідно до п. 7.1. Договору, строк дії даного договору -з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

01.12.2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду від 01.12.2009 року за №1 до Договору (далі за текстом: Додаткова угода), відповідно до п. 2 якої, сторони дійшли згоди про те, що щомісячно 12-го та 27-го числа Постачальник отримує від Покупця статистику по реалізованому товару.

Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється 2 рази на місяць на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання Постачальником статистики по реалізованому товару (кожні 15 та 30 числа місяця відповідно).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що 01.12.2009 року Позивач з дотриманням умов Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 68 065,20 грн. (шістдесят вісім тисяч шістдесят п'ять гривень 20 коп.), що підтверджено видатковою накладною від 01.12.2009 року за №УП-0000464, яка підписана Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п. п. 3.2., 6.1. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу, вартості та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого товару у кількості, асортименті та вартості, визначених в даній видатковій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої Відповідач не заперечує. Тобто, підписана Відповідачем видаткова накладна від 01.12.2009 року за №УП-0000464 без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність неякісного товару або незгоди з вартістю та обсягом поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

На підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду належним чином засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків від 08.02.2011 року, підписаного Позивачем та Відповідачем, що свідчить про узгодження заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені копії видаткової накладної від 01.12.2009 року за №УП-0000464 та акту звірки взаєморозрахунків від 08.02.2011 року, які підписані Позивачем та Відповідачем без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду з відомостями, вказаними у видатковій накладній та акті звірки взаєморозрахунків щодо заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, взятого ним, відповідно до Договору.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт неналежного виконання Відповідачем умов Договору. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотного суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 01.03.2012 року у розмірі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 01.03.2012 року складає 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.). Доказів повної чи часткової оплати заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача 3-и проценти річних у сумі 1 197,84 грн. (одна тисяча сто дев'яносто сім гривень 84 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 2 654,82 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 82 коп.). Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум інфляційних втрат та 3-х процентів річних, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми інфляційних втрат та 3-х процентів річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна станом на 01.03.2012 року заборгованість за договором поставки від 27.11.2009 року за №1-09/11 у вигляді основного боргу у сумі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1 197,84 грн. (одна тисяча сто дев'яносто сім гривень 84 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 2 654,82 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 82 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 27.11.2009 року за №1-09/11 у вигляді основного боргу у сумі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1 197,84 грн. (одна тисяча сто дев'яносто сім гривень 84 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 2 654,82 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 82 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідача, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПІНОПОЛІЕТИЛЕН-КИЇВ»до товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ УКРАЇНА»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ УКРАЇНА», ідентифікаційний код: 35125009, місцезнаходження: 07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПІНОПОЛІЕТИЛЕН-КИЇВ», ідентифікаційний код: 32619689, місцезнаходження: 03680, м. Київ, б-р. І. Лепсе, 6, заборгованість за договором поставки від 27.11.2009 року за №1-09/11 у вигляді основного боргу у сумі 18 565,20 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 20 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1 197,84 грн. (одна тисяча сто дев'яносто сім гривень 84 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2 654,82 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 82 коп.) та судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 08 жовтня 2012 року.