Постанова

від 11.10.2012 по справі 38/5005/3559/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2012 року Справа № 38/5005/3559/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М. (зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. №1490 від .11.10.2012 року)

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

учасники процесу не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Павлоград на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року у справі № 38/5005/3559/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торіус Трейд», м. Павлоград

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вєргєн Груп», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року по справі № 38/5005/3559/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Вєргєн Груп», м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Вєргєн Груп», м.Дніпропетровськ»; ухвалено, згідно до п.6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вважати погашеними вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торіус Трейд», м. Павлоград на суму 27 752 грн.; припинені повноваження ліквідатора боржника; провадження у справі припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором здійснено всі заходи щодо розшуку майна, яке належить банкруту та підлягає включенню до ліквідаційної маси; дебіторську заборгованість банкрута, товарно-матеріальні цінності, основні засоби, які належать банкруту ліквідатором не виявлено; майно у банкрута відсутнє. В якості норм права суд послався на ст.ст.22, 32 п.6 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись із вказаною ухвалою, до суду з апеляційною скаргою звернулась Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області, яка просить ухвалу скасувати, направити справу для подальшого розгляду на стадію ліквідації, посилаючись на те, що з вини ліквідатора не мала можливості здійснити перевірку боржника.

Ініціюючий кредитор, боржник та скаржник правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористались, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року (а.с.147 т.1), яка містить на звороті штамп канцелярії апеляційного господарського суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, будь-які клопотання від сторін про подальше відкладення розгляду справи не надходили.

Враховуючи, що сторони та скаржник сповіщені належним чином про час та місце судового засідання, а також, що суд апеляційної інстанції обмежений 15 денним строком розгляду апеляційної скарги (ст.102 ГПК України), клопотання про продовження строку розгляду справи не надходили, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін (ст.22 ГПК України), неявка сторін та скаржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Статтею 129 Конституції України, яка згідно до преамбули є Основним Законом України, і норми якої є нормами прямої дії, регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже в процедурі банкрутства в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу стосується прав або обов'язків органів ДПІ, а відтак остання не може бути позбавлена права оскарження зазначеної ухвали. Порушення прав органів ДПІ може полягати в тому, що у разі ліквідації платника податків за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ позбавлена права здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функції органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.

З огляду на викладене, та оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони на оскарження податковими органами судових актів у справі про банкрутство, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу не може бути припинено, а апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи ( вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведенні неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури -дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідаційної процедури банкрута. Взявши до уваги, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, з чим судова колегія не може погодитись з наступних підстав.

17.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торіус Трейд»», м.Павлоград звернулося в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Вєргєн Груп», м.Дніпропетровськ на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2012 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 38/5005/3559/2012; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 24.04.2012 року о 14 год.25 хв.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано сторони вчинити певні дії.

Постановою суду від 24.04.2012 року боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців; ліквідатором боржника призначений ініціюючий кредитор, якого зобов'язано вчинити певні дії; ухвалено копію цієї постанови направити до державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), матеріали за результатами перевірки зобов'язано направити для долучення до справи про банкрутство.

Вказана постанова отримана скаржником 04.05.2012 року (а.с.49 том 1).

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій , документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов , які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється ЄДР, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та № записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

У Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб зазначено, що станом на 12.04.2012 року боржник ТОВ «Вєргєн Груп»за місцезнаходженням: м.Дніпропетровськ, Кировський район, вул.Фрунзе, буд. 4 відсутній (том 1, а.с.40-43).

Згідно зі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Так, відповідно до приписів наведеного Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Частинами 8, 10 ст.7 цього Закону передбачено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів ; до заяви кредитора -органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Ініціюючим кредитором підтверджено матеріалами справи вимоги до боржника на суму 27 752 грн. боргу за простим векселем № АА 1474401, виданим в рахунок погашення заборгованості за отриманий боржником товар по Договору поставки №2609/01 від 26.09.2011 року (а.с.8-9 том1) по Видатковій накладній від 30.09.2011р. №РН-0930/01 (а.с.10), Протестом векселя про неоплату від 29.02.2012 року №1-497, Виконавчим написом №1-508 від 01.03.2012 року, який пред'явлений до виконання Кіровському відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (виконавче провадження порушене 03.03.2012 року, Постанова Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ №ВП №31553784).

Постановою від 26.03.2012 року Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виконавчий напис № 1-508 від 01.03.2012 року повернув стягувачеві у зв'язку з тим, що за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстроване, рахунки боржника закриті, у зв'язку з чим, звернути стягнення на грошові кошти боржника не має можливості.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що заявником доведені належними доказами, як відсутність боржника за місцезнаходженням так і безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Частинами 1,2,4,5 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До звіту ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Вєргєн Груп»(а.с.63-68 т.1) серед інших документів надані ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів.

З ліквідаційного балансу (а.с.69 т.1) вбачається, що у банкрута відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського відання.

В результаті ліквідаційної процедури ліквідатором встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість:

Четверта черга - ТОВ «Торус Трейд»-27 752 грн.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Перевіряючи дії, здійснені ліквідатором в межах вимог ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»по пошуку фінансово-господарської документації боржника, майна, цінностей та грошових коштів боржника, а також по виявленню інших кредиторів боржника колегія суддів вважає, що ліквідатором не перевірена наявність транспортних засобів у боржника у м.Павлоград. Довідка Держінспекції Відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи від 03.05.2012 року № 14/1РЕР-2264 підтверджує відсутність транспортних засобів у боржника тільки у м.Дніпропетровську та Солонянському районі (а.с.77 т.1).

Також слід зауважити, що Довідка від 04.05.2012 р. №1443, видана про відсутність заборгованості боржника перед Павлоградським міськрайонним центром зайнятості станом на 01.01. 2011 р., в той час коли боржник змінив адресу тільки 12.04.2012 р. (а.с.98 т.1).

Також ліквідатором не вжито заходів по перевірці наявності або відсутності відкритих виконавчих проваджень у ВДВС за попереднім місцезнаходженням боржника (м.Павлоград, вул.К.Маркса, буд.90Ж). До справи надана довідка тільки Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ (а.с.99 т.1).

24.05.2012 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, яким остання просила суд з метою захисту інтересів держави, у зв'язку з роботою по виявленню схем ухилень та мінімізації податкових зобов'язань шляхом відпрацювання підприємств, які використовують процедуру банкрутства для ухилення від сплати податків розглянути питання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу тільки після проведення позапланової документальної перевірки.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вжито всіх заходів по розгляду даного клопотання по суті.

Як вже зазначалось вище, постановою про визнання боржника банкрутом ДПІ зобов'язувалась судом провести позапланову перевірку боржника. Причини невиконання ДПІ вказівок суду не з'ясовувались, а саме не перевірялось, які дії вжила ДПІ по пошуку фінансово-господарської діяльності боржника, в той час коли статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, якщо отримано постанову суду про призначення перевірки (п.п.78.1.10 ПК України), порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків (п.п.78.1.7 ПК України) здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.

А саме суд першої інстанції не витребував у ДПІ доказів виїзду (у разі її сумніву, що ліквідатор не вжив вичерпаних заходів у межах його компетенції по пошуку фінансово-господарської документації боржника) за адресою боржника зі складанням ДПІ документів з цього приводу, передбачених чинним законодавством.

Також судом не витребовувались докази і не досліджувалось при розгляді клопотання, чи зверталася ДПІ до попередніх органів управління боржника і до правоохоронних органів із заявами про розшук фінансово-господарської документації боржника та фіктивного банкрутства боржника, та чи зверталася ДПІ до суду зі скаргами на дії ліквідатора по пошуку фінансово-господарської документації боржника.

Колегія суддів вважає за необхідно відзначити, що при виявлені обставин, передбачених статтею 90 ГПК України, а саме порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу суд виносить окрему ухвалу.

Якщо при вирішенні господарського спору суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року по даній справі підлягає скасуванню.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на ліквідатора боржника - ініціюючого кредитора відповідно до ст.ст.49,99 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Павлоград - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року по справі № 38/5005/3559/2012 -скасувати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торіус Трейд», м. Павлоград в доход Спецфонду Державного бюджету України 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст..ст. 116-118 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області.

Копію цієї постанови направити державному реєстратору (49000, м.Дніпропетровськ, пр. Правди, 42)

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Дніпропетровській апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник

Повний текст постанови підписаний 11.10.2012 року.