Постанова

від 09.12.2008 по справі 14/91-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/91-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" грудня 2008 р.                                                           Справа № 14/91-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Семеняки В.В. - представника за довіреністю №326 від 26.09.2008р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Біріт-Надія", с. Животівка

Оратівського району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "29" вересня 2008 р. у справі № 14/91-08 (суддя Залімський І.Г.)

за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Лани України",

м. Київ

до дочірнього підприємства "Біріт-Надія", с. Животівка Оратівського району

Вінницької області

про стягнення заборгованості 43 505,00 грн. за договором купівлі-продажу № 93 від  

06.11.2006р.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.09.2008р. у справі        № 14/91-08 задоволено частково позов Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Лани України" (м.Київ) до Дочірнього підприємства "Біріт-Надія"                     (с. Животівка Оратівського району Вінницької) області про стягнення заборгованості    43 505,00 грн. за договором купівлі-продажу №93 від 06.11.2006р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 557,38 грн. основного боргу, 343,37 грн. витрат              з оплати державного мита, та 92,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 9242,36 грн. боргу відмовлено.

Провадження в частині стягнення 14 705,26 грн. припинено.

Вважаючи, що дане рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, ДП "Біріт-Надія" звернулося до суду                       з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 19 557,38 грн. основного боргу, 343,37 грн. витрат з оплати державного мита та 92,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу           (а.с. 83-85).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував договорів, укладених між ЗАТ "ВО "Лани України" та ДП "Біріт-Надія" про переведення боргів з ЗАТ "ВО" Лани України" на ДП "Біріт-Надія", відповідно до яких була усна домовленість про зарахування боргу відповідача по договору № 93 від 06.11.2006р., а саме:

- угода про переведення боргу б/н від 25.04.2007р., згідно з якою ДП "Біріт-Надія" зобов'язався сплатити орендну плату за земельний пай пайовикам с. Животівка на суму 9284,69 грн.;

- договір про переведення боргу б/н від 25.04.2007р., погоджений головою Животівської спілки майнових прав, відповідно до якого ДП "Біріт-Надія" зобов'язалось сплатити Животівській спілці майнових прав заборгованість за договором оренди майнових паїв в сумі 7389,46 грн.;

- договір про переведення боргу б/н від 25.04.2007р., погоджений головою Животівської сільської ради, згідно з яким ДП "Біріт-Надія" зобов'язалось сплатити Животівській сільській раді заборгованість за договором оренди землі резервного фонду в сумі 2883,23 грн.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 31.10.2008р. (а.с. 98-99).

Враховуючи приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, позиція якого викладена в апеляційній скарзі.

Представник ЗАТ "ВО "Лани України" у відзиві на апеляційну скаргу № 322 від 14.11.2008р. зазначив, що зарахування сплачених коштів за договорами про переведення боргу б/н від 25.04.2007р., в рахунок погашення заборгованості відповідно до договору № 93 від 06.11.2006р., є неправомірним, оскільки в них відсутнє будь-яке посилання на договір № 93. (а.с. 89-91).

У зв'язку з наведеним представник позивача в судовому засіданні просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 29.09.2008р. - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2006р. між  ЗАТ "ВО "Лани України" (продавець) та ДП "Біріт-Надія" (покупець) було укладено договір № 93 від 06.11.2006р. (далі - договір) (а.с. 10-11).

Предметом договору сторони обумовили, що продавець (позивач) зобов'язується продати (передати у власність) покупцю (відповідач) сільськогосподарську техніку (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти на умовах договору.

Згідно з п. 2.1. договору загальна ціна товару складає 64 071,62 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, плату за товар покупець проводить на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.2. договору право власності на товар переходить до покупця з фактичною передачею товару відповідно до акту прийому передачі.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 64 071,62 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 06.11.2006р. та рахунком-фактурою № СФ-0000004 від 10.04.2007р. (а.с. 12-13).

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару належним чином не  виконав, сплативши позивачу кошти частково в сумі 16 000,00 грн. про, що свідчить платіжне доручення № 84  від 19.04.2007р. (а.с. 28).

У рахунок погашення заборгованості відповідачем було поставлено позивачу паливо-мастильні матеріали на загальну суму 5296,98 грн., підтвердженням цьому є  накладні  № 73 від 16.08.2007 р. на суму 2639,28 грн. та  № 94 від 20.11.2007 року на суму 2657,70 грн. (а.с. 34-35).

17.06.2008р. позивач звернувся до ДП "Біріт-Надія" з претензію № 313, в якій просив перерахувати 43 505,00 грн. заборгованості, яка виникла через неналежне виконання умов договору № 93 від 06.11.2006р. (а.с. 17).

Відповідач у своїй відповіді на претензію № 17 від 10.07.2008р. проти вимог позивача заперечив та вказав, що заборгованість у розмірі 43 505,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки відповідач розрахувався із позивачем на загальну суму                                 29 808,98 грн., враховуючи паливо-мастильні матеріали на суму 5296,98 грн., платіжне доручення № 84 від 19.04.2007р. на суму 16 000,00 грн. та касовий ордер № 21 на суму 8512,00 грн. (а.с. 38).

Крім того, зазначив, що між сторонами у справі були укладені договори про переведення боргу, на підставі яких відповідач сплатив кошти в загальному розмірі         19 557,38 грн., а саме: угода про переведення боргу б/н від 25.04.2007р., згідно з якою ДП "Біріт-Надія" зобов'язався сплатити орендну плату за земельний пай пайовикам          с. Животівка на суму 9284,69 грн.; договір про переведення боргу б/н від 25.04.2007р., відповідно до якого ДП "Біріт-Надія" зобов'язалось сплатити Животівській спілці майнових прав заборгованість за договором оренди майнових паїв в сумі 7389,46 грн.; договір про переведення боргу б/н від 25.04.2007р., згідно з яким ДП "Біріт-Надія" зобов'язалось сплатити Животівській сільській раді заборгованість за договором оренди землі резервного фонду в сумі 2883,23 грн. (а.с. 30, 32, 57).

29 липня 2008р. в господарський суд Вінницької області звернулось ЗАТ "ВО "Лани України" з позовом до ДП "Біріт-Надія" про стягнення 43 505,00 грн. заборгованості відповідно до договору № 93 від 06.11.2006р. (а.с. 2-4).

Як вже зазначалось в цій постанові, рішенням господарського суду Вінницької області від 29.09.2008р. у справі № 14/91-08 позов задоволено частково.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач платіжними дорученнями № 569 від 26.08.2008р. на суму 10 000,00 грн. та № 580 від 12.09.2008р. на суму 4705,26 грн., сплатив позивачу частину боргу, у зв'язку з чим місцевий господарський суд цілком правомірно, керуючись п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження у справі в частині стягнення 14 705,26 грн.

Крім того, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в стягненні 9242,98 грн. боргу, оскільки до заявлення позову відповідно до касового ордеру № 21 від 25.04.2007р. (а.с. 29) відповідач сплатив кошти в сумі 8512,00 грн., а також передав позивачу паливо-мастильні матеріали на суму 5296,98 грн. (позивач, заявляючи позов врахував лише суму 4566,00 грн.).

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

12.09.2008р. відповідач звернувся до ЗАТ "ВО"Лани України" із заявою про зарахування зустрічних грошових вимог відповідно до договорів про переведення боргів укладених 25.04.2007р. між ЗАТ "ВО "Лани України" та ДП "Біріт-Надія" на загальну суму 19 557,38 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 93. (а.с. 39).

Однак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказані договори не містять зобов'язання позивача зменшити заборгованість відповідачу за договором купівлі-продажу від 06.11.2006р. № 93 та не узгоджуються з чинним законодавством.

Крім того слід зазначити, що відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України уже в період провадження у даній справі.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що місцевий господарський суд не врахував договорів про переведення боргів, укладених 25.04.2007р. між ЗАТ "ВО "Лани України" та ДП "Біріт-Надія", хоча при їх укладенні існувала усна домовленість про зарахування взятих на себе ДП "Біріт-Надія" за цими договорами боргів в сумі                19 557,38 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 93 від 06.11.2006р.

Проте, позивач у справі заперечує існування усної домовленості про зарахування боргів, взятих на себе відповідачем за договорами про переведення боргів від 25.04.2007р. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу від 06.11.2006р. № 93.

При цьому, посилаючись на підписаний сторонами акт звірки розрахунків від 24.04.2008р., вказує про відсутність заборгованості позивача перед відповідачем, й зазначає, що борг останнього складав 52 985,26 грн.

Водночас слід зауважити, що наявний в матеріалах справи акт звірки розрахунків за договором купівлі-продажу № 93 від 06.11.2006р. станом на 29.09.2008р., в якому позивач зазначив борг відповідача в сумі 28 069,38 грн., а відповідач з цією сумою заборгованості не погоджується, свідчить про те, що сторони не узгодили зменшення заборгованості відповідача за договором № 93 від 06.11.2006р.

Отже, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, спростовуються  вищенаведеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 29.09.2008р. у справі 14/91-08 є законним і обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ДП "Біріт-Надія" - відсутні.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 29 вересня 2008року у справі № 14/91-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Біріт-Надія", с. Животівка Оратівського району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 14/91-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4 - в наряд.