Рішення

від 11.12.2008 по справі 5020-13/206-5/583

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-13/206-5/583

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" грудня 2008 р. справа № 5020-13/206-5/583

За позовом:   Державного підприємства „Малоріченське”

          (98500, м.Алушта, с. Малоріченське, вул.Садова, 1-А)

до:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромюгагро”

          (99016, м.Севастополь, вул.Леваневського, 18)

про          стягнення 29951,03 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Ільмінська  Віра Вікторівна, юрисконсульт, довіреність №  б/н   від 14.07.08;

Відповідач - не з'явився.

Суть спору:

Державне підприємство „Малоріченське” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромюгагро” про стягнення 29951,03 грн.

Ухвалою від 29.10.2008 порушено провадження по справі.

Ухвалою суду від 06.11.2008 розгляд справи був відкладений.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 230 від 10.11.2008 справа № 5020-13/206, яка знаходилася у провадженні судді Сімоходської Д.О.,  у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сімоходської Д.О., передана до провадження судді Євдокимова І.В.

Ухвалою суду від 18.11.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо поставки товару.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008  „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу   № 12.

Відповідно до умов договору позивач повинен був придбати у відповідача товар, а саме: стійку виноградну в кількості 4150 штук в сумі 12 гривень за одну штуку.

Згідно п. 5 договору відповідач, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання поставити товар на склад ДП „Малоріченське” після внесення позивачем передплати в розмірі 50 % від суми по договору на рахунок відповідача.

Строк поставки товару по договору визначений між сторонами –березень 2008 року.

Зобов'язання щодо передплати в розмірі 50 % від суми по договору позивачем виконані повністю, але відповідачем до теперішнього часу товар на склад не поставлений.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

18.03.2008 позивачем на підставі рахунка № 4 від 03.03.2008 перераховано на рахунок відповідача передплату в розмірі 24900 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем з дня укладення договору та після внесення позивачем передплати не було пропоноване позивачу змінити порядок поставки та отримати товар самовивозом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу за непоставлений та сплачений товар обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням пені.

Згідно з п. 9, п. 10 договору № 12 від 03.03.2008 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно з вимогами діючого законодавства України відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення –період 01.04.2008-10.08.2008.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в сумі 1714,43 грн., яка підлягає стягненню.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням  збитків від інфляції та 3% річних.  

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, якій перевірений судом, сума 3% річних складає  311,25 грн.

Відповідно наданому позивачем розрахунку сума  збитків від інфляції складає 3025,35 грн., яки підлягають стягненню частково, в розмірі 1155,36 грн., виходячи з наступного розрахунку суду: 24900,00 грн. *104,64/100-24900,00= 1155,36

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28081,04 грн., з яких: 24900,00 грн. –основний борг, 1714,43 грн. –пеня, 1155,36 грн. –збитки від інфляції, 311,25 грн. –3% річних.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 280,81 грн.  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,63  грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромюгагро” (99016, м.Севастополь, вул.Леваневського, 18, код ЄДРПОУ 34192384, п/р 2600902670828 в АКБ „Правекс-банк”, МФО 321983) на користь Державного підприємства „Малоріченське” (98520, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Садова, 1-А, ЄДРПОУ 00412719, п/р 26005460442371 в КРФ АКБ УСБ,  МФО 324010) заборгованість в сумі  28081,04 грн., з яких: 24900,00 грн. –основний борг, 1714,43 грн. –пеня, 1155,36 грн. –збитки від інфляції, 311,25 грн. –3% річних,  витрати по сплаті державного мита в сумі 280,81 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині позовних вимог  щодо стягнення збитків від інфляції в розмірі 1869,99 грн. Державного підприємства „Малоріченське” відмовити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

18.12.2008

Розсилка:

1.          ДП „Малоріченське”

(98500, м.Алушта, с. Малоріченське, вул.Садова, 1-А)

2.          ТОВ „Укрпромюгагро”

(99016, м.Севастополь, вул.Леваневського, 18)

4.          Справа

5.          наряд