Постанова

від 18.12.2008 по справі 3/177-08-3661

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/177-08-3661

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" грудня 2008 р. Справа № 3/177-08-3661

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання: Соломахіній О.О.

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідачів —Граніна І.В., Халіулліна О.Р.

від третьої особи —Польщіна Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 09 жовтня 2008 року

у справі № 3/177-08-3661

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Куліндоровські заводи будівельних матеріалів”

до 1) Одеської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”

2) Одеської міської ради

3) Управління державного комітету земельних ресурсів у м. Одеса Головного управління державного комітету земельних ресурсів в Одеській області Державного комітету України по земельних ресурсах

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача —Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання права власності та зобов'язання до вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Куліндоровські заводи будівельних матеріалів” звернулось до господарського суду з позовом та уточненнями до нього про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 1,2843 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48-Ж та земельну ділянку площею 3,7274 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48-Є для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази, на земельну ділянку площею 10,964 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 20-й кілометр Старокиївського шосе під розміщення виробничої бази; зобов'язання Одеської міської ради прийняти від ТОВ “Куліндоровські заводи будівельних матеріалів” грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки площею 1,2843 га, земельної ділянки площею 3,7274га та земельної ділянки площею 10,964 га; зобов'язання ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за позивачем державні акти на право власності на спірні земельні ділянки; зобов'язання Управління державного комітету земельних ресурсів у м. Одеса видати та підписати бланки державних актів на право власності на вказані земельні ділянки за позивачем.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2008 р. (суддя Т.Г. Д'яченко) позов задоволено у повному обсязі, судові витрати стягнуті з усіх відповідачів в рівних частках.

          Судове рішення мотивоване тим, що Одеською міською радою не приймались рішення про відмову ТОВ “Куліндоровські заводи будівельних матеріалів” у продажі земельних ділянок, чим порушені права позивача на їх оскарження в суді.

          Не погодившись з рішенням суду, Одеська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що передача земельної ділянки в оренду можлива лише за рішенням міської ради, а зобов'язання укласти договір оренди за відсутності такого рішення є порушенням виключного права міської ради на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями; вимоги позивача щодо зобов'язання укласти договір оренди належать до юрисдикції адміністративного суду та повинні розглядатись за нормами КАС України.

          В свою чергу Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами, що і скарга Одеської міської ради. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено судовою колегією відповідно до ст. ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 02.12.2008 р.

          Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія встановила:

          На підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації № 965р від 14.10.2005 р. Товариству з обмеженою відповідальністю “Куліндоровські заводи будівельних матеріалів” 27.10.2005 р. видано свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди єдиного комплексу, який розташовано за адресою: м. Одеса, 20-й км Старокиївської дороги.

          28.03.2006 р. між Комінтернівською районною державною адміністрацією та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки під розміщення виробничої бази за адресою: Красносільська сільська рада, 20-й км Старокиївського шосе, строком на 5 років. Площа орендованої земельної ділянки складає 10,964 га згідно акту встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої ТОВ “Куліндоровські заводи будівельних матеріалів”, від 19.01.2006 р.

          Позивач вважає, що на підставі вищезазначеного договору у нього виникло право власності на земельну ділянку площею 10,964 га, розташовану за адресою: 20-й км Старокиївського шосе для розміщення виробничої бази, та на земельні ділянки площею 1,2843 га та площею 3,7274 га, які розташовані за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48-Ж та 48-Є для експлуатації та обслуговування цієї виробничої бази, в зв'язку з чим звернувся з позовом про визнання за ним права власності на вказані земельні ділянки.

          Доказів знаходження на останніх двох земельних ділянках будь-яких об'єктів нерухомості не надано.

          Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом права власності, при цьому послався на норми, які регулюють орендні правовідносини. Однак, поняття оренди та права власності не є тотожними.

          Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

          Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

          Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради —сесії.

          Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

          Ст. 116 ЗК України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

          В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

          Відповідно до ч. 3 ст. 128 ЗК України про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування приймаються рішення.

          Отже, необхідною умовою для передання земельної ділянки в оренду, визнання права власності або права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, за відсутності такого рішення передання земельної ділянки в оренду або визнання права власності на земельну ділянку в судовому порядку є порушенням виключного права виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування, передбаченого Конституцією України, на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

          Під час розгляду апеляційних скарг встановлено, що позивач взагалі не звертався до Одеської міської ради ні з заявою про надання спірних земельних ділянок в оренду, ні з заявою щодо продажу цих земельних ділянок. Докази в цій частині у позивача відсутні.

          Обов'язок ради передати земельну ділянку у власність необхідно відрізняти від її обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю. В разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

          Однак вирішення питань про передачу землі у власність є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю, тому заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність задоволенню не підлягають. Такі позовні вимоги виходять за межі компетенції судів, оскільки суд може лише спонукати раду розглянути подане клопотання без визначення певного змісту висновку рішення сесії.

          З урахуванням вищевикладеного, у суду були відсутні підстави для задоволення позову.

          Посилання скаржників на необхідність розгляду справи за нормами КАС України не заслуговують на увагу, оскільки дана справа є спором про право, який підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а вимоги до суб'єктів владних повноважень є похідними.

          З урахуванням вищезазначеного, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційні скарги Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2008 року у справі № 3/177-08-3661 скасувати, у позові відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Куліндоровські заводи будівельних матеріалів” на користь:

?          Одеської міської ради витрати по держмиту в сумі 42,50 грн. за подання апеляційної скарги;

?          Одеського міського управління земельних ресурсів витрати по держмиту в сумі 42,50 грн. за подання апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Видати Одеській міській раді довідку на повернення із Держбюджету України зайво сплаченого за платіжним дорученням № 127 від 24.09.2008 р. держмита в сумі 8,50 грн. при поданні апеляційної скарги.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Туренко В.Б.

          Суддя                                                                                Бандура Л.І.

          Суддя                                                                                Поліщук Л.В.