Постанова

від 23.12.2008 по справі 3/181-08-3665

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/181-08-3665

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" грудня 2008 р. Справа № 3/181-08-3665

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Мельник І. І.,                                                                                   

відповідача (Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”) –не з'явився,

відповідача (Одеської міськради) –Граніна І. В.,

відповідача (Управління держкомзему у м. Одеса) –Халіулліна О. Р.,

3-ї особи –Польщіна Т. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційні скарги Одеської міськради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міськради

на рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2008 р.

по справі №3/181-08-3665

за позовом Промислово –будівельної групи „Інтобуд”, м. Одеса,

до Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”,  Одеської міськради та Управління держкомзему у м. Одеса Головного управління держкомзему в Одеській області Державного комітету України по земельних ресурсах  

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міськради

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,  

    ВСТАНОВИЛА:

28.08.2008 р. (вх. №5010) у господарському суді Одеської області Промислово-будівельною групою „Інтобуд” пред'явлено позов до Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” та Одеської міської ради в особі Одеського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 2-5). Свої вимоги вона мотивувала наступним.

Позивач з метою розміщення виставки - продажу на території м. Одеса звернувся до Одеської міськради в особі Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки, площею 3,9234 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48-Б. Було розроблено проект відведення земельної ділянки та узгоджено у відповідних установах, але Одеська міська рада в особі Одеського міського управління земельних ресурсів відмовила у наданні в оренду позивачу спірної земельної ділянки, мотивуючи це тим, що зазначену ділянку не введено до автоматизованої бази даних Одеською регіональною філією державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах”. Таким чином, позивач був також позбавлений можливості отримати цю ділянку у власність шляхом викупу в Одеської міської ради. Одеська регіональна філія ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” відмовила позивачу внести відомості про вищезазначену земельну ділянку до автоматизованої бази даних ЦДЗК, мотивуючи відмову тим, що 7.02.2002 р. була прийнята Постанова ВР України №5064, яка змінила межі міста Одеси та Одеської області, і у межи міста Одеси і Одеської області увійшли 46 гектарів земель Усатівської сільради Біляївського району, 526 гектарів земель Красносільської сільради, 361 гектар земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, 329 гектарів земель Авангардівської селищної ради, 1078 га земель Таїровської селищної ради Овідіопольського району. ОРФ ЦДЗК стверджує, що нібито у межі міста Одеси увійшла і спірна земельна ділянка, яка знаходиться тепер у віданні Одеської міської ради і в даний час Промислово –будівельній групі „Інтобуд” необхідно звертатися до неї з метою відведення землі у користування. На думку позивача, відмова є незаконною та такою, що обмежує його права на отримання цієї ділянки у користування та наступне придбання у власність. Тому позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 3,9234 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування виставки - продажу, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48-Б, зобов'язати Одеську міську раду в особі Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради прийняти від позивача грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки, площею 3,9234 га, зобов'язати ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за позивачем державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, а також зобов'язати Управління земельних ресурсів у місті Одесі видати та підписати бланк державного акту на право власності на земельну ділянку за позивачем. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст. 55 Конституції України, ст. ст. 79, 123-128, 158 ЗК України, ст. ст. 9, 13 ЗУ “Про державну експертизу землевпорядної документації”, ст. 13 ЗУ “Про оцінку землі”, ст. 9 ЗУ “Про оренду землі”, Постанову ВР України “Про зміну меж міста Одеси та Одеської області” від 07.02.2002 р. за № 3064-ІИ, Постанову КМУ від 26.05.2004 р. за № 677 “Про затвердження Порядку розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. за № 174 “Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель”, Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею” за № 43 від 04.05.99 р., Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затверджений Наказом Держкомзему України від 09.01.2003 р. за № 2, п. 7 Постанови Пленуму ВС України від 16.04.2004 р. за № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”.

17.09.2008 р. господарським судом Одеської області залучено уточнення до позовної заяви (а.с. 47), в якому позивач уточнив найменування другого відповідача, а саме Одеську міську раду, та просив суд на підставі ст. 24 ГПК України залучити до участі у справі в якості відповідача Управління земельних ресурсів Державного агентства земельних ресурсів України у м. Одеса, а також уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку, зобов'язати Одеську міську раду прийняти від позивача грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки, зобов'язати ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку та зобов'язати Управління земельних ресурсів Державного агентства земельних ресурсів України у м. Одеса видати та підписати бланк державного акту на право власності на земельну ділянку за позивачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2008 р. (а.с. 49) до участі у цій справі залучено в якості відповідача - Управління земельних ресурсів Державного агентства земельних ресурсів України у м. Одеса.

26.09.2008 р. судом до справи був залучений відзив Одеської міськради на позов (а.с. 52-56), в якому вона просила відмовити в задоволенні позову, оскільки необхідною умовою укладання та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту. Земельна ділянка, на якій розташований зазначений об'єкт незавершеного будівництва, знаходиться у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 р. № 14-рп/ 2000 по справі № 1-16/2000, правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Право користування (власності) зазначеної земельної ділянки відповідачем по справі оформлено не було. Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У відповідності до ст. 125 ЗК України, право власності і право користування на земельну ділянку виникає після отримання її власником або користувачем документу, який засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою і його державної реєстрації. Таким чином, в усіх випадках - чи то набуття права власності на земельну ділянку на підставі адміністративного акту, чи придбання за цивільно-правовими правочинами, чи на підставі рішення суду, чи за результатами конкурсу або аукціоні - ці факти не призводять до автоматичного виникнення права власності на земельну ділянку, а є лише необхідними передумовами для виникнення цього права, оскільки згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою засвідчується виключно державними актами. А це означає, що названі документи, які свідчать про придбання земельної ділянки, слід подати структурному підрозділу Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, де на їх підставі видаються державний акт на право власності на земельну ділянку, тобто документом, що підтверджує право власності усе-таки буде лише державний акт. Відповідний правовстановлюючий документ у відповідача по справі відсутній. Крім того, Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради було розглянуто звернення позивача та направлено відповідний пакет документів до землевпорядної організації. Однак, позивачем не було оскаржено дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, тим самим, погоджуючись з тим, що органами місцевого самоврядування з поважних причин не було підготовлено та розглянуто проект рішення Одеської міської ради щодо відведення земельної ділянки і відмову про неможливість введення до єдиного державного реєстру земель інформацію щодо відведення земельної ділянки в оренду позивач отримав від Одеської регіональної філії „Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті при земельних ресурсах”. Отже, підстав для притягнення Одеської міської ради в якості відповідача по зазначеній справі немає. Що стосується зобов'язання зареєструвати за позивачем державний акт на право власності на спірну земельну ділянку та зобов'язання видати та підписати бланк державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, то дані зобов'язання повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства України, це підтверджується нормами процесуального права, встановленими в ст. 17 КАС України, де компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. В обґрунтування свого відзиву відповідач також послався на ст. ст. 19, 142-145  Конституції України, ст. ст. 24, 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 12, 83, 116, ч.9 ст. 123, ст. ст. 125, 126 ЗК України, п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, ст. 17 КАС.

26.09.2008 р. до господарського суду Одеської області Одеською міськрадою подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості 3-ї особи на стороні відповідача - Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міськради.

Ухвалою господарського суду Одеської області залучено Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міськради до участі у даній справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

09.10.2008 р. господарським судом Одеської області залучено уточнення до позовної заяви тотожне з попереднім уточненням та змінено лише в частині 3 п. 5: „зобов'язати Управління державного комітету земельних ресурсів у м. Одеса Головного управління державного комітету земельних ресурсів в Одеській області Державного комітету по земельних ресурсах  видати та підписати бланк державного акту на право власності на земельну ділянку за промислово - будівельною групою „Інтобуд”, площею 3,9234 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування виставки - продажу, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48 - Б”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.04.2008 р. (суддя Д'яченко Т. Г.) з цієї справи позов задоволено повністю. Таке рішення суд обґрунтував тим, що згідно зі ст. 127 ЗК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. Згідно п. 34 ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на  пленарних засіданнях міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин. Зі змісту ст. 128 ЗК України випливає, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір, вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  Згідно п. 5 ст. 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності. Згідно п. 10 ст. 128 ЗК України рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді. Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Одеською міською радою відповідне рішення про відмову продажу земельної ділянки не виносилось, чим порушено права позивача на його оскарження в суді. Діючим земельним законодавством не передбачена безкоштовна передача у власність земельних ділянок юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, тому, на думку суду, вимога позивача про зобов'язання Одеської міської ради прийняти від нього грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки, є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, Одеська міськрада звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, повторюючи свої доводи, які були викладені у відзиві на позов, та, доповнивши те, що оцінка експерта не є обов'язковою підставою для визначення остаточної вартості для викупу земельної ділянки, в зв'язку з тим, що викуп може проводитися на підставі цивільно-правових угод, насамперед, договору купівлі-продажі, а відповідно до ст. 655 ЦК України істотною умовою зазначеного договору є ціна. Відповідно до вищевикладеного, винесеним рішенням суд позбавив Одеську міську раду прав, передбачених ст.ст. 655, 658 ЦК України. Скаржник також зауважив, що судом порушено норми процесуального права, а саме: згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їхню юридичну оцінку, визнаючи одні, і відхиляючи інші докази, суд повинен їх обґрунтувати, але в зазначеному рішенні існують тільки перелік норм без відповідних висновків.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 р. прийнято цю скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2008 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.         

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання позивача та відповідача - Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, розгляд справи відкладено на 23.12.2008 р. і у цього відповідача витребувана засвідчена копія положення, на підставі якого він діє, про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

01.12.2008 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради (вх. № 2274) на вищезазначене судове рішення, в який скаржник також просив скасувати це рішення з посиланням на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити в позові. Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 р. вказаному скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, об'єднано в одне провадження зі скаргою Одеської міської ради та призначено до розгляду на 23.12.2008 р. о 10:30, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Представник відповідача - Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у судове засідання 23.12.2008 р. не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення йому ухвал про призначення скарг до розгляду, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив та не надав витребувані судом документи.

Представник скаржника (відповідача - Одеської міської ради) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.               

Представник скаржника (3-ї особи - Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.               

Представник відповідача - Управління держкомзему у м. Одеса підтримав апеляційні скарги.

Представник позивача просив суд залишити скарги без задоволення, а рішення –без змін.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, дослідивши обставини і матеріали  справи,  у т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий суд виходив з того, що відповідачі, не зважаючи на звернення позивача до них, не надали йому  згоди  (залишили  заяву без відповіді) на оплатне придбання у власність земельної ділянки, хоча він (позивач) має таке право згідно ст. 128 ЗК України.

Проте з таким висновком погодитись не можна, з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до ч.10 ст. 128 ЗК України рішення продавця про відмову в продажі земельної ділянки особі, яка має право на її придбання, а також залишення заяви (клопотання) покупця про викуп земельної ділянки без розгляду може бути оскаржено в суді.

Проте згідно зі ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. При цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін,  виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З аналізу наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач не надав  суду першої інстанції жодного доказу того, що він звертався до відповідача - Одеської міської ради із заявою про продаж йому спірної земельної ділянки, а саме до цього відповідача, як до власника земельної ділянки і потенційного продавця, а не до будь-якої іншої особи, в т.ч. Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, які не є власниками спірної земельної ділянки і не уповноважені її відчужувати (продавати), згідно приписів ст.ст. 127 і 128 ЗК України позивач повинен був звернутись, якщо мав бажання придбати у власність спірну земельну ділянку, і саме цей відповідач  (Одеська міська рада) відповідно до вищезазначених норм ЗК України, а також ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” мав повноваження вирішувати це питання.

Слід зазначити, що Одеська міська рада не визнає, що позивач звертався до неї з такою заявою.

Суду апеляційної інстанції позивач також не надав доказів такого звернення до Одеської міськради. Більш того, сам позивач у позові зазначає, що він звертався із заявою не до Одеської міської ради, а до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міськради, на яке покладено підготовку документації щодо продажу земельних ділянок, а не прийняття рішень з цього приводу.

З викладеного вбачається, що позивач не довів факт звернення до Одеської міської ради з клопотанням (заявою) про продаж спірної земельної ділянки і що Одеська міська рада відмовила або залишила без відповіді його звернення.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта  підприємницької  діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з   встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або  оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів, спрямованих  на запобігання правопорушенням.

З викладеного вбачається, що право на звернення з позовом до господарського суду має особа, яка вважає, що її права або законні інтереси порушені іншою особою.

Однак вищевикладені встановлені апеляційною інстанцією обставини свідчать про те, що позивач у порушення приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не довів факт звернення до Одеської міської ради з заявою про продаж йому спірної земельної ділянки, тобто на момент звернення позивача до суду з цим позовом був відсутній спір між ним та Одеською міською радою і відповідно рада не могла порушити права та охоронювані законом інтереси позивача, а відтак висновок місцевого суду про порушення Одеською міською радою прав позивача на придбання у власність спірної земельної ділянки є передчасним і необґрунтованим.

Позивач також послався у позові, що направляв таке звернення до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, проте доказів, які б підтверджували факт такого звернення суду також не надав, а це управління, з огляду на його позицію, викладену суду апеляційної інстанції, цей факт не визнає.

Слід зазначити, що позивач у позові вказує, що звертався до цього управління з заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки, а не про продаж у власність,  однак зазначає, що не надання йому відповіді на це звернення порушує його право на придбання її у власність, що не узгоджується із логікою мислення, адже відносини оренди і власності є різними правовими інституціями і регламентуються різними нормами права.

Місцевий суд без наявності будь-яких доказів, які б підтверджували факт звернення до цього управління із завою про передачу спірної земельної ділянки в оренду послався в рішенні без будь - якого обґрунтування на наявність такого звернення. Більш того, суд, керуючись невідомо якими нормами права і фактичним обставинами, дійшов  хибного висновку, що ненадання відповіді на заяву про надання земельної ділянки в оренду порушує право позивача на придбання її у власність.    

Крім того, якщо і припустити, що позивач звертався до управління із заявою про надання земельної ділянки в оренду, то не зрозуміло, яким чином було порушено його право на придбання її у власність, адже такого звернення (про придбання земельної ділянки у власність), як визнав сам позивач у позові, не було.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позивач у порушення приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не довів факт звернення до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з заявою про продаж йому спірної земельної ділянки, а це управління не визнає факт такого звернення, тобто на момент звернення позивача до суду з цим позовом був відсутній спір між ним та Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради відносно придбання позивачем спірної земельної ділянки у власність і відповідно зазначене управління не могло порушити права та охоронювані законом інтереси позивача, а відтак висновок місцевого суду про порушення Одеським міським управлінням земельних ресурсів прав позивача на придбання у власність спірної земельної ділянки є передчасним і необґрунтованим.

Судова колегія також звертає увагу на те, що позивач не пред'явив у позові будь-яких вимог до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міськради і воно, з урахуванням уточнень позивача до позову та ухвали місцевого суду, виступає у цій справі 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача –Одеської міськради, а не відповідачем.

Слід також зазначити, що ст. 127 і ст. 128 ЗК України, на які послався суд першої інстанції у рішенні і якими обґрунтовує свої вимоги позивач, передбачають, що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності юридичним особам здійснюється на конкурсних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомості, що є власністю покупців цих ділянок.

Проте позивач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду першої інстанції будь - яких належних доказів, які б підтверджували, що на спірній ділянці знаходиться належне йому нерухоме майно, а відтак  він має право на її придбання лише на конкурсній основі і відповідно не має права вимагати визнання за ним права власності на цю ділянку та зобов'язання Одеської міської ради прийняти оплату вартості цієї ділянки, визначену експертною грошовою оцінкою.

Слід зазначити, що надані позивачем в обґрунтування позову документи (технічна документація, відомості, схеми, плани, акти тощо) не можуть вважатись доказами з цієї справи та бути підтвердженням вмотивованості позовних вимог позивача, оскільки вони стосуються земельної ділянки, площею 29999,09 кв.м. (2,9999 га), тоді як предметом цього спору є земельна ділянка, площею 3,934 га.

Місцевий суд, розглянувши справу по суті, взагалі не звернув уваги та не дав оцінки вищезазначеним обставинам, хоча вони мають вирішальне значення для вирішення спору.

На думку судової колегії, всі висновки місцевого суду ґрунтується на доводах та припущеннях позивача, які не підтверджені будь-якими доказами.

Це ж стосується позовних вимог позивача до відповідачів - Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” та Управління держкомзему у м. Одеса Головного управління держкомзему в Одеській області Державного комітету України по земельних ресурсах та висновків місцевого суду стосовно цих вимог.

Так, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності спору між позивачем і зазначеними відповідачами, а також доказів, які б підтверджували факт звернення позивача до них по питанням, зазначеним у позовних вимогах, і що вони відмовляли або залишали без уваги таки звернення.

Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому, необхідно мати на увазі, що у відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній ча стині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фак тичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням ви мог ст. 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Задовольняючи позов, місцевий суд у порушення приписів ст. 84 ГПК України та вищевказаних роз'яснень, не надав оцінку вищезазначеним обставинам, пославшись на обставини, які не підтверджуються доказами, і дійшов до помилкового висновку щодо наявності спору між позивачем та відповідачами, встановлення факту порушення останніми прав позивача та обґрунтованості вимог позивача, що є підставою для скасування на підставі п.п.1,2,3 і 4 ч.1 ст. 104 ГПК України цього рішення.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.  

Приймаючи до уваги, що апеляційна інстанція задовольняє апеляційні скарги, з позивача на користь скаржників відповідно приписів ст. 49 ГПК України підлягає стягненню державне мито, сплачене ними при поданні апеляційних скарг, а саме по 42,50 грн. кожному скаржнику. Одеській міській раді також повертається надмірно сплачене держмито в сумі 8,50 грн., а Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міськради - 59,00 грн., зайве сплачених за ІТЗ судового процесу, оскільки така сплата не передбачена чинним законодавством при зверненні з апеляційною скаргою.

Судова колегія також вважає за необхідне скористатись передбаченим п.5 ст. 83 ГПК України правом суду і стягнути в доход державного бюджету України з Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” штраф у сумі 1700 грн. за не невиконання вимог суду, викладених в ухвалі від 25.11.2008 р. (ненадання належним чином засвідченої копії положення, на підставі якого вона діє, що позбавило суд можливості встановити правовий статус цієї особи, в т.ч. можливості участі її у розгляді справі в якості відповідача), що є  грубим порушенням приписів ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України, що, в свою чергу, позбавило суд можливості з'ясувати правовий статус цієї особи.

          Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційні скарги Одеської міськради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міськради –задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2008 р. по справі №3/181-08-3665 - скасувати та припинити його виконання.

3. Промислово –будівельній групі „Інтобуд”, м. Одеса, в позові до Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, Одеської міськради та Управління держкомзему у м. Одеса Головного управління держкомзему в Одеській області Державного комітету України по земельних ресурсах про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії –відмовити.

4. Стягнути з Промислово –будівельної групи „Інтобуд” (м. Одеса) на користь:

а) Одеської міськради (м. Одеса) - 42,50 грн. держмита, сплаченого при поданні апеляційної скарги;

б) Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міськради (м. Одеса) - 42,50 грн. держмита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

5. Повернути з Державного бюджету України:

- Одеській міськраді (м. Одеса) 8,50 грн. (зайве сплаченого держмита при поданні апеляційної скарги);

- Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міськради (м. Одеса) 59,00 грн. (зайве сплачених за ІТЗ судового процесу).

6. Стягнути в доход Державного бюджету України з Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” штраф у сумі 1700 (одну тисячу сімсот) грн. за невиконання вимог суду, викладених в ухвалі від 25.11.2008 р., а саме за ненадання належним чином засвідченої копії Положення, на підставі якого вона діє.

7. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

         Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                 Бєляновський В. В.

                                                                                                             Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 23.12.2008 р.