Ухвала

від 10.10.2012 по справі а18/147-08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № А18/147-08 Головуючий у 1-й інстанції: Кошик А.Ю.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області у справі за адміністративним позовом Казенного заводу порошкової металургії до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Казенний завод порошкової металургії (далі -позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі -апелянт або відповідач, Броварська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0000821601/0 від 06.02.2008 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 17.05.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку з питань своєчасності розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість серпень, жовтень-листопад 2007 року, за наслідками якої Броварською ОДПІ було складено акт № 165/15-309/00186192 від 06.02.2008 р. (а.с. 71).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000821601/0 від 06.02.2008 року ( а.с. 73), яким визначено Казенному заводу порошкової металургії сплатити суму 40597,20 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах 20%.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач протягом 2007 року нараховував поточні податкові зобов'язання, декларував їх та сплачував поточні платежі повністю та своєчасно, однак відповідач зараховував всі сплачені в наведений спосіб кошти в рахунок податкового боргу минулих років без повідомлення та згоди платника податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів виходив з наступного.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зміст вищенаведеної статті Закону не містить будь-яких обмежень стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Ст. 6 названого Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків дві податкові вимоги і встановлює строки виконання цих вимог, які фактично і є строками самостійного погашення боргу.

Крім того, у будь-якому випадку застосований відповідачем спосіб погашення податкового боргу не враховує особливостей погашення податкового боргу підприємств, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлених ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та порушує передбачені Законом гарантії, встановлені для такого виду платників як державні підприємства.

Позивачем визначене у платіжних документах призначення платежу, та відповідачем неправомірно перераховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000821601/0 від 06.02.2008 року, оскільки діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 17.05.2012 р., та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 17.05.2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.