Рішення

від 01.12.2008 по справі 8/147-3225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/147-3225

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2008 р.Справа № 8/147-3225

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства "Алькон", вул. Козацька, 15/4, м. Тернопіль                        

до відповідача: Приватного підприємства "Продторг –Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль

про: cтягнення заборгованості в сумі 4 703 грн. 47 коп.

Позивача: Жубіль Г. В. –бухгалтера, доручення № 32 від 17.11.2008 р., Недошитко Р. М. - представника, паспорт серії МС № 378300, виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області  від 05.08.1998 р.

Відповідача: не з'явився

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Приватне підприємство "Алькон", вул. Козацька, 15/4, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, надалі відповідач,  заборгованості в сумі  4 703 грн. 47 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 3 610 грн., на яку відповідно до чинного законодавства було нараховано пеню в сумі 866, 40 грн., 3% річних в сумі 108,30 грн. та інфляційні витрати в сумі 118, 77 грн. Таким чином просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 4 703 грн. 47 коп. В підтвердження викладеного додає, видаткову накладну № РН 2910/01 від 29.10.2007 р., довіреність серії ЯНЮ № 760872 від 29.10.2007 р., виписку з банківського рахунку, акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.11.2008р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень (ухвали суду від 03.11.2008р.та від 17.11.2008р. за № 203026 від 0311.2008р. та, відповідно, за № 2060478 від 21.11.2008р.), які  знаходяться в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у ній матеріалами.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представників позивача, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може  вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство „Алькон” передало, а  Приватне підприємство „Продторг - Тернопіль” через Яремко О.Ф. на підставі довіреності серії ЯНЮ № 760872  від 29.10.2007 р., згідно  видаткової накладної  № РН-2910/01 від 29.10.2007р. прийнято товар –вікна металопластикові та двері на загальну суму 8610 грн., в т.ч. 1435,00 грн. ПДВ.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

Як стверджує позивач і дане підтверджує банківською випискою, належним чином завірена копія якої знаходиться у матеріалах справи, відповідачем оплата за отриманий товар проведена частково і станом на день розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі  3610 грн.

Про факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3610 грн. свідчить  і долучений до матеріалів справи  Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі станом на 21.11.2008р., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати вартості переданого товару сторонами встановлений не був, в порядку ст. 530 ЦК України позивачем на адресу відповідача 26.05.2008р. та 16.07.2008р. були надіслані листи –вимоги б/н, б/д про сплату заборгованості, які останнім отримано 27.05.2008р. та, відповідно, 17.07.2008р., про що свідчить відповідний напис представника відповідача на повідомлені про вручення поштових відправлень, проте залишено без належного реагування та задоволення.

Таким чином, станом на дату розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за отриманий товар в сумі 3610 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються за вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляції в розмірі 118,77 грн. та 3% річних в розмірі 108,30 грн. за період з 01.11.2007р. по 31.10.2008 р.

Розглянувши представлений розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 433,20 грн. суд відзначає наступне:

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі у вигляді неустойки (пені)) вчиняється в письмовій формі.

Зобов'язання ж відповідача щодо оплати вартості отриманого товару виникли на підставі усної домовленості між сторонами, а, відтак, позовні вимоги  в частині стягнення 433,20 грн. пені заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Станом на дату розгляду справи відповідач не представив доказів сплати заборгованості в добровільному порядку.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства „Продторг - Тернопіль” суми основного боргу в розмірі 3610,00 грн., 118,77 грн. інфляційних нарахувань, 108,30 грн. трьох процентів річних підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 866,40 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Продторг - Тернопіль», вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 34473634 на користь Приватного підприємства „Алькон”, вул. Козацька, 15/4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31321761:

-          3 610 (три тисячі шістсот десять) грн. боргу;

-          108 (сто вісім) грн. 30 коп. три проценти річних;

-          118 (сто вісімнадцять) грн. 77 коп. інфляційних нарахувань;

-          83 ( вісімдесят три ) грн. 23 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-          96 ( дев'яносто шість ) грн. 29 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 866,44 грн. пені  –відмовити.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.М. Гирила