Постанова

від 21.08.2012 по справі 2а/0470/7973/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7973/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Савчук Р.В.

за участю: представника позивача -Носової В.І.

представника відповідача -Федорової А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана-АС»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана-АС»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки; щодо складання акту перевірки №2660/22-4/23645047 від 10.07.2012р. з питань взаємовідносин позивача з ПП «Фірма Стройконтракт»за серпень 2011 року; щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем (філіями позивача Павлоградської філії «Мілеста», Дніпропетровської філії «Селена») з іншими контрагентами, а саме: з ПП «Омакс»(ЄДРПОУ 24432431), з ТОВ «ТС «Реальто»(ЄДРПОУ 37148521), з ТОВ «ТД «ЗЗВА»(ЄДРПОУ 37151068), з ТОВ НВП «Енерготехника»(ЄДРПОУ 22678151), з ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), з ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2), з ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп»(ЄДРПОУ 36574956), з ТОВ «Вега-Плюс»(ЄДРПОУ 30600346), з ТОВ «Лія»(ЄДРПОУ 20336647), з ТОВ «Східно-Логістична Група»(ЄДРПОУ 37434446), з ПП «Вікторія-Віта»(ЄДРПОУ 20756071), з ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3), з ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_4), з ПП «Піонер-Трейд»(ЄДРПОУ 32537177), з ТОВ «РІК»(ЄДРПОУ 24558646), з ТОВ «Колумб»(ЄДРПОУ 31296299) за відповідні періоди, згідно висновків акту №2660/22-4/23645047 від 10.07.2012р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дана-АС»(ЄДРПОУ 23645047) з питань взаємовідносин з ПП фірма «Стройконтракт»(ЄДРПОУ 30009992) за серпень 2011р.

30.07.2012р. позивач до справи надав заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої збільшив позовні вимоги в частині визнання нечинними: наказу Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська №410 від 20.06.2012р. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ДАНА-АС»; наказу №437 від 26.06.2012р. про подовження терміну проведення позапланової перевірки, наказ №441 від 02.07.2012р. про подовження терміну проведення позапланової перевірки; а також просить визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених Павлоградською філією «Мілеста»ТОВ «Дана-АС»з ПП фірма «Стройконтракт»(ЄДРПОУ 30009992).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що вчинені дії відповідача є протиправними та протизаконними. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана-АС», зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.05.2004р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська (в Індустріальному районі), Свідоцтво платника ПДВ №100013374 від 18.01.2007р. Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Дана-АС»має філію «Селена»(3605292, 49000, м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Плеханова, 16) яка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та Павлоградську філію «Мілеста»(код ЄДРПОУ 36295766, 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Заводстка, 36/29), яка перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

Так, на підставі наказу №410 від 20.06.2012р. та направлень від 20.06.2012р. №522, №523, згідно п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фахівцями податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дана-АС» з питань взаємовідносин з ПП фірма «Стройконтракт»(ЄДРПОУ 23645047) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт №2660/22-4/23645047 від 10.07.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дана-АС»(ЄДРПОУ 23645047) з питань взаємовідносин з ПП фірма «Стройконтракт»(ЄДРПОУ 30009992) за серпень 2011 року»(а.с.21-79).

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Дана-АС»(Павлоградська філія «Мілеста»та Дніпропетровська філія «Селена») порушило ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ПП фірма «Стройконтракт»в серпні 2011 року та контрагентами-покупцями (за відповідні періоди) ТОВ НВП «Енерготехника»(ЄДРПОУ 22678151), ПП фірма «Вікторія-Віта»(ЄДРПОУ 20756071), ПП «Піонер-Трейд»(ЄДРПОУ 32537177), ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп»(ЄДРПОУ 36574956), ТОВ «Вега-Плюс»(ЄДРПОУ 30600346), ТОВ «РІК»(ЄДРПОУ 24558646), ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3), ТОВ «Колумб»(ЄДРПОУ 31296299), ТОВ «Східно-Логістична Група»( ЄДРПОУ 37434446), МП ТОВ «Дія»(ЄДРПОУ 20336647), ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) та постачальниками за (відповідні періоди) ТОВ «Торгівельний Союз «Реальто»(ЄДРПОУ 37148521), ТОВ «ТД «ЗЗВА»(ЄДРПОУ 37151068), ПП «Омакс»(ЄДРПОУ 24432431),

Так, перевіркою зазначено, що за результатами зустрічної перевірки ПП фірма «Стройконтракт»(ЄДРПОУ 30009992) Західно-Донбаською ОДПІ, виявлено, що податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень 2011 року за договорами укладеними з філією «Мілеста»ТОВ «Дана-АС»та іншими, ПП фірма «Стройконтракт»документально не підтвердило реальність здійснення господарської операції, їх вид, якість та розрахунки в зв'язку з встановленням юридичної дефектності первинних документів на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам.

Враховуючи викладене, Західно-Донбаською ОДПІ здійснені висновки, що правочини між ПП фірма «Стройконтракт»та філією «Мілеста»ТОВ «Дана-АС»суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Таким чином, на думку відповідача правочини укладені філіями позивача по ланцюгу з іншими контрагентами є нікчемними, та такі що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погодившись з викладеними в акті перевірки висновками податкового органу, 17.07.2012 р. позивач подав письмові заперечення на цей акт.

23.07.2012 р. позивач отримав відповідь на заперечення на акт перевірки, за підписом заступника начальника Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська Чуб А.В., в якій відповідач підтвердив правомірність викладених в акті перевірки висновків.

Не погоджуючись з діями податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, у зв'язку з тим, що наказ про проведення перевірки прийнятий з порушенням законодавства, а саме: у наказі відповідач посилається лише на п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, але, в той же час, не зазначає на який саме обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту позивач не надав відповідь.

Позивач зазначає, що термін перевірки не відповідає вимогам законодавства та складав 9 робочих днів.

Позивач наголошує, що у зв'язку з протиправними діями відповідача щодо проведення перевірки, його дії щодо складання акту про результати перевірки є також протиправними.

Одночасно позивач вказує, що відповідно до укладеного договору субкомісії №17-С від 01.06.2011 року між ПП фірма «Стройконтракт»та філією «Мілеста»ТОВ «Дана-АС»(субкомісіонером), субкомісіонер за дорученням ПП фірма «Стройконтракт»здійснило в інтересах комісіонера від свого імені угоду про продаж продукції. Пунктом 4.1. договору субкомісії визначено постачання на умовах СТР -склад Покупця. Згідно звіту від 31.08.2012 року за серпень 2011 року субкомісіонер реалізував на протязі серпня 2011 року продукцію на суму 5679200грн. 00коп. у т.ч. ПДВ 946533грн. 33коп., розрахунки між ПП фірма «Стройконтракт»та філією «Мілеста»ТОВ «Дана-АС»здійснено у повному обсязі.

На підтвердження своїх вимог та пояснень позивачем надані до договору субкомісії звіт субкомісіонера, накладні про передачу товару на субкомісію, платіжні доручення з відміткою банку, листи про зміну призначення платежу, податкові накладні. Відсутність документів, що підтверджують транспортування товару пояснює тим, що за даним договором між сторонами транспортування товару не здійснювалось, а товар отримувався безпосередньо на складі покупця (філії «Селена» ТОВ «Дана-АС»).

Також, позивач зазначає, що згідно довідки з ЄДРПОУ від 25.07.2012 р. -23.05.2012 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ПП фірма «Стройконтракт» у зв'язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 року у справі № 38/5005/1899/2012.

Позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору поставки №14 від 20.01.2009р. між філією «Мілеста» ТОВ «Дана-АС»(постачальником) та філією «Селена»ТОВ «Дана-АС», постачальник брав на себе зобов'яння поставити товар на умовах СТР- склад Покупця. Відповідно, за серпень 2011 року постачальник поставив філії «Селена»ТОВ «Дана-АС»товар на загальну суму 5679200грн.00коп. у т.ч. ПДВ 946533грн.33коп. у строки та в обсязі відповідно до договору субкомісії №17-С від 01.06.2011р. Розрахунки за серпень 2011р. сторони здійснили у повному обсязі.

Позивач зазначає, що на підтвердження викладеного, ним надані до договору поставки видаткові накладні, платіжні доручення, а податкові накладні позивач не надав, так як його філії не є платниками податку на додану вартість, оскільки безпосередньо позивач є консолідованим платником податку на додану вартість.

Отже, відсутність документів, на підтвердження транспортування товару позивач пояснює тим, що за даним договором транспортування товару не здійснювалось. Також позивач надав договір оренди нежитлового приміщення №21 від 31.12.2010р., укладеного між ТОВ «Дана-АС»та філією «Селена»ТОВ «ДАНА-АС», а саме: оренда складу до 30.06.2013р. за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до договорів поставки укладених філією «Селена»ТОВ «Дана-АС»(постачальником) з ТОВ НВП «Енерготехника»(№11 від 16.01.2011р.), з ПП фірма «Вікторія-Віта»(№21 від 23.05.2011р.), з ПП «Піонер-Трейд»(№12 від 12.01.2011р.), з ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп»(№15 від 04.01.2011р.), з ТОВ «Вега-Плюс»(№17 від 01.02.2011р.), з ТОВ «РІК»(№28 від 21.03.2011р.), з ФОП ОСОБА_8 (№25 від 28.01.2011р.), з ФОП ОСОБА_4 (№29 від 12.01.2011р.), з ФОП ОСОБА_7 (№16 від 24.01.2011р.), з ТОВ «Колумб»(№22 від 07.02.2011р.), з ТОВ «Східно-Логістична Група»(№15 від 04.01.2011р.), з МП ТОВ «Лія»(№24 від 28.01.2011р.), з ФОП ОСОБА_5 (№27 від 18.01.2011р.), -за умовами яких постачальник поставляв товар на склад покупців. Розрахунки за відповідні періоди сторони здійснили у повному обсязі.

Також позивач вказує, що на підтвердження викладеного надані до договору поставки видаткові накладні, платіжні доручення з відміткою банку, податкові накладні видані позивачем, товарно-транспортні накладні. А транспортування товару здійснювалось постачальником на автотранспорті, які перебувають в оренді постачальника (договір оренди автомобіля від 18.08.2008р. укладений з ОСОБА_10 строком дій до 18.08.2011р., договір оренди автомобіля від 18.08.2011р. -до 18.08.2014р., договір оренди автомобіля від 18.08.2008р. укладений з ОСОБА_11 строком дій до 18.08.2011р., договір оренди автомобіля від 18.08.2011р. укладений з ОСОБА_11 строком дій до 18.08.2014 року, що засвідчені ОСОБА_12- нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу).

Позивач зазначає, що згідно договорів поставки укладених між філією «Селена»ТОВ «Дана-АС»(покупцем) та ТОВ «Торгівельний Союз «Реальто»(№20 від 20.04.2011 р.), ТОВ «Торгівельний будинок «ЗЗВА»(№33-1/06 від 01.06.2011р.), ПП «Омакс»(№5 від 5.01.2011р.), покупець приймав товар на своєму складі та розрахунки за відповідний період сторони здійснили у повному обсязі. На підтвердження викладеного позивачем надані до договору поставки копії видаткових накладних, платіжних доручень, копії податкових накладних. Відсутність документів на підтвердження транспортування товару позивач пояснює тим, що за даним договором транспортування товару не здійснювалось.

Позивач посилається, що відповідно до договору поставки №2801/01 від 28.01.2009 р. укладеного між Філією «Мілеста»ТОВ «Дана-АС»(покупцем) та Філією «Селена»ТОВ «Дана-АС»(постачальником), останній здійснює передачу товару на складі постачальника відповідно до накладної. Також, на підтвердження позивачем надані до договору поставки копії видаткових накладних, платіжних доручень, копії податкових накладних, крім того, позивач зазначив, що за даним договором транспортування товару не здійснювалось.

Також, позивач стверджує, що за договором поставки №5 від 01.06.2011р., укладеним між Філією «Мілеста»ТОВ «Дана-АС»(постачальником) та ПП фірма «Стройконтракт», постачальник здійснює поставку товару партіями, яка здійснена у обсязі та у строки відповідно до договору №2801/01 від 28.01.2009р. ПП фірма «Стройконтракт»в подальшому поставляла товар іншому підприємству, яке і здійснювало транспортування.

Позивач зазначає, що з урахуванням ст.215 ЦК України у разі невідповідності договору між філіями позивача і постачальниками, комісіонером та покупцями позивача вимогам закону, такий договір може бути оспорюваний, а не нікчемним правочином.

Проте, як вказує позивач, на час розгляду справи ані зазначені вище договори, ані статутні, реєстраційні чи інші документи сторін договору не визнані судом недійсними.

Одночасно позивач стверджує, що жодним актом законодавства України органам державної податкової служби взагалі не надано право самостійно визнавати правочини нікчемними (недійсними) за будь-яких обставин.

Також, на час укладання зазначених договорів всі контрагенти позивача були зареєстровані як суб'єкти господарювання -юридичні особи, також філії позивача зареєстровані відповідно до чинного законодавства, перебували на обліку в податкових органах, зареєстровані як платники податку на додану вартість (окрім філій позивача). Тобто, сторони мали повну спеціальну правосуб'єктність, необхідну для укладання та виконання вищевказаних договорів на здійснення господарських операцій.

Тобто, позивач стверджує, що вищевказані договори мали на меті настання цілком реальних юридичних наслідків для кожної зі сторін договорів, а саме: отримання прибутку за результатами продажу товару. І, внаслідок виконання вищезгаданого договору, для кожної з його сторін настали бажані правові наслідки.

Представник позивача вказує, що всі операції, пов'язані з виконанням договорів, відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача та його філій.

Вказане та надані позивачем документи, на думку останнього, спростовують наявне в акті перевірки твердження, що при укладенні договорів, їх сторони не мали на меті настання реальних правових наслідків.

Таким чином, на думку позивача, дії відповідача щодо визнання в акті перевірки зазначених договорів нікчемними, є протиправними і порушують його права та інтереси.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, наполягає на тому, що накази про проведення перевірки та подовження термінів перевірки прийняті правомірно, відповідно, дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки та визнання договорів нікчемними є правомірними. Посилається на відповідь податкового органу на заперечення позивача до акту перевірки, в якій зазначено про направлення позивачу листа № 500/10-23-3 від 06.01.2012 року щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ПП фірма «Стройконтракт», на який позивач не надав відповідь.

Також, відповідач посилається на те, що згідно перевірки вчинені філіями позивача правочини порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а також є нікчемним.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що підставою для визнання в акті перевірки спірних договорів нікчемними стали наступні обставини.

Так, у акті перевірки ТОВ «Дана-АС»визначено, що згідно довідки зустрічної звірки № 18/22/5-30009992 від 11.05.2012 р. ПП фірми «Стройконтракт»щодо документального підтвердження відносин із покупцями та постачальниками їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.11р. по 31.08.11 р. встановлено, що за серпень 2011 року ПП фірма «Стройконтракт»віднесло до складу податкового кредиту вартість товару отриманого від філії «Мілеста»ТОВ «ДАНА-АС»та до складу податкових зобов'язань вартість переданого товару філії «Мілеста» ТОВ «ДАНА-АС»(стор.43 акту перевірки).

Основними видами діяльності ПП фірма «Стройконтракт»є інші види оптової торгівлі, відповідно до класифікатору видів економічної діяльності оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі передбачає також кваліфікаційні вимоги до здійснення поточних операцій у сфері оптовій торгівлі, а саме :

- сортування крупних партій товарів, поділ або перефасування меншими партіями або пакування, фасування, зберігання, складування, сортування відходів тощо.

Ця діяльність розглядається як допоміжна торгівельна діяльність, яка обов'язково виникає при здійсненні оптової торгівлі або посередництві у оптовій торгівлі, здійснюється за власний рахунок, власним майном, трудовими ресурсами, реалізуючи власну господарську компетенцію, сукупність господарських обов'язків ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України (стор.46 акту перевірки ).

На сторінці 48 акту перевірки зазначено, що ПП фірма «Стройконтракт»не надані для перевірки у повному обсязі документи, на підставі яких було б можливо підтвердити формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 р.

Також, відповідач зазначає, що згідно довідки зустрічної звірки №18/22/5-30009992 від 11.05.2012 р. ПП фірми «Стройконтракт»встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів у контрагентів-постачальників та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності .

Відповідач дійшов висновку, що правочини, що виконувалися між ТОВ «Дана-АС»(Павлоградська філія «Мілеста»та Дніпропетровська філія «Селена») та ПП фірмою «Стройконтракт»у відповідні періоди не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними .

На думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує факт здійснення філіями позивача правочинів з покупцями та постачальниками позивача за відповідні періоди, здійснених по ланцюгу з ПП фірма «Стройконтракт», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними , тому є нікчемними. Відповідно вважає правомірними діями встановлення нікчемності зазначених договорів в акті перевірки.

Відповідач зазначив, що не приймав жодних повідомлень-рішеннь за результатами перевірки, у зв'язку з тим, що у податкового органу не виникає такого обов'язку, останній вносить до облікових даних платника податків відомостей про скасування податкового кредиту у сумі 1379628грн. 72коп. та податкового зобов'язання у сумі 1390490грн. 00коп., відповідно у позивача не виникає податкове зобов'язання, яке піддягає сплаті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п.1.ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: 1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4. ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, з тексту наказу не вбачаються підстави призначення позапланової перевірки з посиланням на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, на який протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту позивач не надав пояснення та їх документальне підтвердження.

Пунктом 3 ст.55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами малого підприємництва є: юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Відповідно до довідки позивача вих.129 від 25.07.2012 р., ТОВ «ДАНА-АС»є суб'єктом малого підприємництва.

Згідно п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок суб'єктів малого підприємництва не повинна перевищувати 5 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок суб'єктів малого підприємництва можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 2 робочих дні.

Як вбачається з акту перевірки та наказів відповідача №410 від 20.06.2012р. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ДАНА-АС», № 437 від 26.06.2012 року про подовження терміну проведення позапланової перевірки, № 441 від 02.07.2012 року про подовження терміну проведення позапланової перевірки, перевірка позивача тривала саме 9 днів.

Отже, відповідач не мав правових підстав для проведення перевірки позивача та відповідно для подовження термінів перевірки позивача на чотири дні.

Таким чином, наведені обставини свідчать про порушення відповідачем вимог податкового законодавства при прийнятті та оформлені оскаржуваних наказів, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.4 ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень

Відповідно до п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем подані заперечення №81 від 17.07.2012 року на акт перевірки. Позивач отримав відповідь за результатами розгляду заперечення 23.07.2012р.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив підставою відсутності податкового повідомлення-рішення за результатами акту перевірки позивача -внесення до облікових даних платника податків на підставі фактів встановлених у акті перевірки відомостей про скасування податкового кредиту у сумі 1379628грн. 72коп. та податкового зобов'язання у сумі 1390490грн. 00коп., відповідно, у позивача не виникає податкове зобов'язання, яке піддягає сплаті

Крім того, за визначенням, що міститься у пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів -будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару; постачанням товарів також вважається передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Отже, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою операції з поставки товару є перехід права власності на відповідний товар до продавця. При цьому, за певних обставин операція з поставки товару може і не передбачати фізичного руху товару (зокрема, у разі придбання покупцем цього товару з метою його продажу іншій особі).

В даному разі, як вбачається з установлених судом обставин справи, за договорами субкомісії, поставки між філіями, поставки між філією «Селена»ТОВ «Дана-АС»та ПП «Омакс», ТОВ «Торговий Союз «Реальто»), ТОВ «ТД «ЗЗВА»товар був предметом подальшого продажу позивачем іншим суб'єктам господарювання.

Отже, в даному конкретному випадку виконання операцій з поставки товару позивачеві не вимагало його фактичного транспортування від контрагентів до позивача.

Факт перевезення товару зі складу філії «Селена»ТОВ «Дана-АС»до складу покупців ТОВ НВП «Енерготехника», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп», ТОВ «Вега-Плюс», МП ТОВ «Лія», ТОВ «Східно-Логістична Група», ПП «Вікторія-Віта», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ПП «Піонер-Трейд», ТОВ «РІК», ТОВ «Колумб» за відповідними договорами підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними.

Також судом встановлено, що в акті перевірки відповідач помилково посилається на товарно-транспортні накладні з урахуванням описок в датах та номерах таких накладних.

Посилання відповідача в акті на необхідність документів, що підтверджують транспортування товару в процесі виконання його поставок за ланцюгом спростовується матеріалами справи.

Щодо визначення нікчемними договорів, зазначених в акті перевірки, договорів по ланцюгу, суд виходить з наступного.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: судом досліджені договори, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, податкові накладні тощо.

Згідно податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань за відповідні періоди та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на момент укладення договорів, що викликають сумнів у відповідача щодо реальності їх виконання, позивач та контрагенти за договорами значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі податкових накладних, оформлених позивачем та контрагентами за відповідними правочинами, є правомірним.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Аналізуючи вищевикладене, позивач правомірно отримав податкові накладні від постачальників та комісіонера, а також надав податкові накладні покупцям, що є підставою включення до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань сум передбачених цими документами за перевіряємий період.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження виводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Проте не зважаючи на те, що відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Тобто використання терміну "нікчемний правочин", допускається, лише якщо недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст.204 Цивільного кодексу в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем (філіями позивача) та контрагентами, які зазначені вище, є правомірними доти, поки в судовому порядку не встановлено іншого.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків, не може були підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Зазначенні в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі всіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового та Цивільного кодексу України суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

Таким чином, обґрунтування позивача повністю знайшли підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються матеріалами справи.

Позивач просить суд визнати нечинними наказ Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська №410 від 20.06.2012р. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ДАНА-АС»; наказ №437 від 26.06.2012р. про подовження терміну проведення позапланової перевірки, наказ №441 від 02.07.2012р. про подовження терміну проведення позапланової перевірки.

Як зазначено вище, у судовому засіданні встановлено невідповідність зазначених наказів податкового органу вимогам Податкового кодексу України за Закону України «Про державну податкову службу в Україні», обґрунтування позивача знайшли підтвердження у судовому засіданні.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених частиною сьомою статті 11 з позначкою 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». При цьому такий наказ відповідно до пункту 2 частини першої статті 11 з позначкою 2 Закону «Про державну податкову службу в Україні»є одним із документів, за умови надання яких під розписку, платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого на підставі частини сьомої статті 11 з позначкою 1 Закону «Про державну податкову службу в Україні», підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд враховує те, що визнання наказів суб'єкта владних повноважень нечинним (протиправним) як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірні накази не породжують жодних правових наслідків від моменту прийняття такого наказу.

Скасування ж наказів суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким наказом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Як встановлено вище, оспорювані накази податкового органу (відповідача по справі) винесені з порушенням норм діючого податкового законодавства України.

Таким чином, доводи та докази позивача повністю підтверджуються матеріалами адміністративної справи та поясненнями представників у судовому засіданні, а оспорювані накази підлягають скасуванню.

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дії стосовно складання акту №2660/22-4/23645047 від 10.07.2012р., останнім обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Суд звертає увагу, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки акт перевірки є лише матеріальною формою фіксації тих подій та обставин, які встановлено перевіркою і не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки безпосередньо не породжує виникнення прав та обов'язків у сторін правовідносин.

При цьому, судом враховано, що захисту підлягають порушені або оспорювані права особи, між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Тобто, зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчинення дій) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин, у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається та представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що податковим органом за результатами перевірки та на підставі Акту податкове повідомлення-рішення не виносилося.

Відповідачем не надано доказів того, що за результатами проведеної перевірки ДПІ приймалися будь-які рішення, зокрема податкові повідомлення-рішення про визнання податкових зобов'язань, учинялися будь-які дії, зокрема, внесення до облікових даних платника податків відомостей про його податкові зобов'язання, враховуючи висновки, які зроблено в Акті перевірки.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки -протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вище викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, не прийнято відповідне податкове повідомлення рішення

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про визнання протиправними дій податкового органу щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №2660/22-4/23645047 від 10.07.2012р., однак про це йдеться у позові та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, судом в ході судового розгляду адміністративної справи встановлено порушення ДПІ вимог п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровськ щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №2660/22-4/23645047 від 10.07.2012р.

Отже, з урахуванням викладеного, з матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем (філіями позивача) з контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Лівобережної МДПІ у м.Дніпропетровськ та визнання протиправним і скасування наказів про проведення та продовження перевірки №410 від 20.06.2012р., №437 від 26.06.2012р., №441 від 02.07.2012р. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю «Дана-АС»судові витрати у розмірі 16грн.10коп., сплачені квитанцією №k111/Н/3 від 17.07.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана-АС»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та скасування наказів -задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, про проведення та продовження перевірки №410 від 20.06.2012р., №437 від 26.06.2012р., №441 від 02.07.2012р.

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровськ щодо викладених в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів позивача з контрагентами.

Визнати протиправною бездіяльність Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровськ щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №2660/22-4/23645047 від 10.07.2012р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана-АС»(49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, б.14А, код ЄДРПОУ 23645047) 16грн.10коп. (шістнадцять грн.10коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 23.08.2012 р.

Суддя Г. В. Потолова