Постанова

від 09.12.2008 по справі 12/133пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/133пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.12.2008 р.                                                                                             справа №12/133пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна  О.А.

суддів Колядко  Т.М. , Мирошниченка  С.В.

за участю представників сторін:

від позивача:- Пожарський О.П., представник за дов. №3  від 04.01.2008 року;

від відповідача:- Байрак О.М., представник за дов. №584  від 27.11.2008 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Отіс" м.Київ в особі спеціалізованого ліфтового управління №2 закритого акціонерного товариства "Отіс" м.Донецьк  

на рішення господарського суду

Донецької області

від22.10.2008 року

по справі№12/133пн (Склярук О.І.)

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Отіс" м.Київ в особі спеціалізованого ліфтового управління №2 закритого акціонерного товариства "Отіс" м.Донецьк

доТовариство з обмеженою відповідальністю "Краматорська ювелірна фабрика "Укрзолото" м.Краматорськ

прозобов'язання відповідача не перешкоджати в розібранні на будматеріали

        Закрите акціонерне товариство "Отіс" м.Київ в особі спеціалізованого ліфтового управління №2 закритого акціонерного товариства "Отіс" м.Донецьк (далі по тексту ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорська ювелірна фабрика "Укрзолото" м.Краматорськ Донецької області (далі по тексту ТОВ "Укрзолото") про зобов'язання відповідача не перешкоджати в розібранні на будматеріали, побудованих ним двох будиночків на базі відпочинку "Берегова" в пос. Щурове Краснолиманського району Донецької області, а також вивозу вказаних будматеріалів та майна, яке знаходиться у вказаних будинках з території бази.  

-2-

Заявою №01/1996 від 08.09.2008 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачу в розібранні на будівельні матеріали побудованих ним визначених літерами "І№" та "К№" згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м.Слов'янськ двох будиночків на базі відпочинку "Берегова" в пос. Щурове Краснолиманського району Донецької області, а також вивозу цих будівельних матеріалів та майна, яке знаходиться у будиночках з території бази, а також просив суд звільнити від доказування факту будівництва позивачем визначених літерами "І№" та "К№" згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м.Слов'янськ двох будиночків на базі відпочинку в пос. Щурове Краснолиманського району Донецької області (а.с. 49).

        Рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2008 року по справі №12/133пн у задоволені позовних вимог ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 відмовлено з посиланням на недоведеність позивачем, що відмова відповідача щодо надання можливості здійснити розібрання спірних будиночків та вивезення будівельних матеріалів порушує саме його права.       

        Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.

        В апеляційній скарзі ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 наполягає, що при винесенні рішення судом першої інстанції невірно визначено, що кооператив "Ліфтовик" є володільцем будматеріалів, з яких побудовані два будиночки на базі відпочинку "Берегова" в пос. Щурове Краснолиманського району Донецької області, визначених літерами "І№" та "К№" згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м.Слов'янськ. Зокрема, зауважує, що при цьому застосовані загальні положення про набуття права власності на майно, викладені в ст.331 Цивільного кодексу України, та не враховані положення про підряд, вказані у главі 61 вказаного Кодексу. Кооператив "Ліфтовик" був підрядником за відношенням к позивачу, та замовником за відношенням до групи громадян, що будували будиночки.  Відповідно з цим, на думку заявника апеляційної скарги, будматеріали після передачі за актом стали належати генпідряднику, яким фактично є позивач.

        Крім того, ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 звертає увагу, що господарським судом Донецької області невірно застосовані положення ст.ст.331, 376 Цивільного кодексу України.

        У відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання представник відповідача просив оскаржене рішення від 22.10.2008 року по справі №12/133пн залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

        Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

        ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Укрзолото" про зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачу в розібранні на будівельні матеріали побудованих ним визначених літерами "І№" та "К№" згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м.Слов'янськ двох будиночків на базі відпочинку "Берегова" в пос. Щурове Краснолиманського району Донецької області, а також вивозу цих будівельних матеріалів та майна, яке знаходиться у будиночках з території бази, а також просив суд звільнити від доказування факту будівництва позивачем визначених літерами "І№" та "К№" згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м.Слов'янськ двох будиночків на базі відпочинку в пос. Щурове Краснолиманського району Донецької області (згідно уточнених вимог).

        В обґрунтування позову, ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 послався на те, що рішенням господарського суду Донецької області по справі №45/24 від 25.02.2008 року за позовом  ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 до ТОВ "Укрзолото" відмовлено у визнанні права власності на спірні будиночки та встановлений факт самовільного будівництва.

-3-

        З цих підстав позивач послався на п.4 ст.376 ЦК України, та зауважив, що об'єкти самовільного будівництва підлягають знесенню ними як їх побудувавших.

        Рішенням господарського суду Донецької області у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має з огляду на наступне.

        Перевіряючи рішення, апеляційною інстанцією встановлено, що місцевим судом досліджені всі наявні у справі докази, з'ясовані всі обставини справи та надана їм належна юридична оцінка.

У січні 2007 року ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Укрзолото" про визнання за ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2  права власності на нерухоме майно - два будинки, визначених літерами "І№" та "К№" згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м.Слов'янськ, які знаходяться на території бази відпочинку "Берегова" в пос. Щурове  Краснолиманського району Донецької області.

Позов мотивований тим, що спірні будинки побудовані за рахунок коштів Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Донецькліфт" ( правонаступники - ЗАТ "Отіс") за згодою Треста "Краматорськжилстрой" на території бази відпочинку "Берегова" і обліковуються на балансі ЗАТ "Отіс".

ТОВ "Укрзолото" проти позову заперечував з посиланням  на те, що спірні будинки побудовані самовільно, а тому, ЗАТ "Отіс" не набуло на них право власності, земельна ділянка, на якій розташовані спірні будиночки виділена у встановленому законом порядку саме ТОВ "Укрзолото", що підтверджується наданими до справи документами.

        Рішенням від 25.02.2008 року по справі №45/24пн в задоволені позову щодо визнання права власності було відмовлено (а.с 9-13).

        У своїх поясненнях по справі №12/133пн відповідач проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що позивачем не доведений факт належності спірних будиночків позивачеві або будматеріалів, з яких вони побудовані.

        Матеріали справи містять акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом будівлі для пред'явлення приймальній комісії, датований 23.06.1989 року,  трудову угоду за №8-2 від 17.12.1988 року, яка укладена між кооперативом "Ліфтовик" та фізичними особами,  платіжну вимогу №3 від 28.12.1988 року щодо перерахування кооперативу "Ліфтовик"  грошових коштів у сумі 21 908, акт №3 про прийомки робіт за грудень 1988 року з посиланням на договір №3-2 від 15.12.1988 року (а.с. 38-44).

Дані документи свідчать про те, що будівництво спірних будиночків здійснювали громадяни на підставі трудової угоди з кооперативом "Ліфтовик", як замовником. Крім того, цей же кооператив брав на себе зобов'язання передати фізичним особам необхідні матеріали для будівництва.  

        Стаття 376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил. Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності  на  нерухоме  майно  за  особою  яка  здійснила   самочинне  будівництво  на  його

-4-

земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

        За ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена особою) набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.   Особа яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

        Матеріали справи підтверджують, що створення будиночків відбувалося  громадянами на підставі трудової угоди та кооперативом "Ліфтовик" та не містять доказів того, що позивач набув право власності у встановленому законом порядку на будівельні матеріали, з яких виготовлені спірні будиночки.

        Проаналізувавши вимоги  ст.376 Цивільного кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що головним засобом боротьби з самовільним будівництвом дана стаття вважає відмову у визнанні права власності на самочинно забудовані об'єкти, а також можливість (за рішенням суду) знесення самовільно збудованих об'єктів забудовником або за його рахунок.

Таким чином у осіб,  що здійснили будівництво спірних будиночків виникає обов'язок, причому за рішенням суду, а не право щодо їх знесення.

        У статтях 331 та 376 Цивільного кодексу України, на які посилається ЗАТ "Отіс" в особі ЛУ№2 не містить право особи, яка здійснила самочинне будівництво, на розібрання (знесення) самочинно зведених будівель.

        Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        У відповідності до ст. 43 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

        Доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

        Враховуючи вищенаведене, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Донецької області що позивачем, у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, що відмова відповідача щодо надання можливості здійснити розібрання спірних будиночків та вивезення будівельних матеріалів порушує його права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.             

        Відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

        Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

        Рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2008 року по справі №12/133пн залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.  Колядко

          С.В.  Мирошниченко

                                                                                       Надруковано: 5 прим.: 1-позивачу; 2-відповідачу; 3-у справу; 4-ГСДО; 5-ДАГС