Постанова від 05.12.2008 по справі 5/488-08

5/488-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2008 р.                                                           Справа № 5/488-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача –Шлімакова О.М. (начальник відділу, посвідчення СУ № 221 від 20.02.2007р.)

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (вх. № 2530 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 09.10.08р. по справі № 5/488-08

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області

до  Відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції, м. Тростянець, Сумської області

про стягнення 2187,00 грн., -

встановила:

У серпні 2008 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції (м. Тростянець, Сумської області) про стягнення 2187,00 грн. збитків, заподіяних бездіяльністю державного виконавця по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-701 щодо  стягнення з ВАТ "Півненківський бурякорадгосп" на користь Кучерявої Євгенії Йосипівни 2187,00 грн. у відшкодування шкоди завданої здоров'ю.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.10.2008р. по справі № 5/488-08 (суддя Гудим В.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби про відшкодування шкоди не доведений позивачем   відповідними засобами доказування.

Позивач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для рішення господарського суду Сумської області від 09.10.2008р. по справі № 5/488-08 скасувати та направити справу на новий розгляд.

Відповідач надав апеляційному господарському суду свої заперечення,   в яких вважає, що ДВС Тростянецького районного управління юстиції в ході виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-701 здійснені всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством.

Представник позивача у судове засідання 02.12.2008р. не з'явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 4778654 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника позивач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що позивач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, який підтримав свою  позицію у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області  до господарського суду з вимогою про стягнення 2187,00 грн. збитків стало те, що відповідач не провів всіх дій для забезпечення погашення заборгованості ВАТ "Півненківський бурякорадгосп" перед Кучерявою Є.Й., в зв'язку з чим позивачеві було завдано збитків, які пов'язані з виплатою позивачем заборгованої ВАТ «Півненківський бурякорадгосп»одноразової допомоги в сумі 2187,00 грн. Кучерявій Є.Й.  

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у відповідності до глави 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець  зобов'язаний провести стягнення за виконавчим документом шляхом звернення на кошти боржника, а у разі їх відсутності у боржника коштів стягнення повинно бути   звернуто на належне боржникові інше майно, але в даному випадку відповідач не вжив всіх необхідних дій для забезпечення погашення ВАТ «Півненківський бурякорадгосп»суми 2187,00 грн. перед Кучерявою Є.Й.  При цьому, факт бездіяльності державного виконавця по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-701, на думку позивача підтверджується тим, що ухвалою господарського суду Сумської області від 18.05.2005р. було порушено провадження у справі №7/39-05 про визнання банкрутом ВАТ «Півненківський бурякорадгосп»і під час проведення ліквідаційної процедури було виявлено наявність майна у боржника на загальну суму 25740,00  грн. Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.05.2007 року дане підприємство було ліквідоване та припинило свою діяльність. Отже, звертаючись до господарського суду з даними вимогами, позивач вказує на факт наявності  майна у ВАТ  «Півненківський бурякорадгосп»на період примусового стягнення 2187,00 грн.

Мотивуючи свої заперечення проти позовних вимог відповідач вказує на те, що виконавчий лист №2-701, що виданий Тростянецьким районним судом від 26.08.2003 року про стягнення з ВАТ "Півненківський бурякорадгосп" на користь Кучерявої Євгенії Йосипівни 2187 грн. у відшкодуванні шкоди завданої здоров'ю надійшов до ДВС на виконання 28.01.2004року.

30.01.2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

15.02.2004 року винесено постанову про приєднання виконавчого документа до зведеного виконавчого провадження в кількості 78 виконавчих документів по виконанню наказів та виконавчих листів, виданих у 1999 –2004 роках Тростянецьким районним судом та Господарським судом Сумської області про стягнення з ВАТ "Півненківський бурякорадгосп" на користь фізичних, юридичних осіб та держави боргу на загальну суму 2620146,12 грн.

По зведеному виконавчому провадженню було накладено арешти на розрахункові рахунки боржника, а також на майно боржника в порядку визначеному ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", але кошти на арештованих розрахункових рахунках боржника були відсутні.

Між тим, відповідач зазначив, що майно боржника знаходилось в податковій заставі згідно внесення запису до Державного реєстру застав на період з 20.02.2001р. до 20.02.2006р., а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку іншого майна боржника виявилися безрезультатними.

25.05.2005року зведене виконавче провадження зупинено відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області №7/39-05 від 18.05.05р.

Постановою господарського суду Сумської області від 29.08.2005 року ВАТ "Півненківський бурякорадгосп" визнано банкрутом, а тому 13.09.2005 року   державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог пункту 7 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та за вихідним № 3476-01-23 від 13.09.2005 року направлений арбітражному керуючому - ліквідатору ВАТ "Півненківський бурякорадгосп".

Приймаючи оскаржене рішення у справі, оцінивши доводи позивача та відповідача у справі та надані на їх підтвердження докази в їх сукупності, господарський суд визначився, що оскільки позивачем не доведено причинного зв'язку між діями відповідача та завданими збитками і не подано документів  встановлення факту неправомірності дій державного виконавця, тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що не можуть змінити правильні за своєю правовою суттю висновки господарського суду твердження заявника апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач: не надав письмових доказів, які б підтверджували факт перебування майна боржника в період з 30.01.2004р. по 20.02.2006р. у податковій заставі; не довів факт відсутності коштів на рахунках ВАТ "Півненківський бурякорадгосп"; не надав доказів про вжиття ним відповідних дій по примусовому стягненню з вказаного підприємства на користь Кучерявої Є.Й. 2187,00 грн., оскільки ці доводи  позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи і не узгоджуються з нормами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування ( ст. 22 Цивільного кодексу України).

Між тим, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Причому, належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Сукупність же необхідних складових для покладання цивільної відповідальності матеріалами справи даної справи не підтверджена.

Докази встановлення факту неправомірності дій державного виконавця позивачем як суду першої так і апеляційної інстанції не надані.

Так, відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони в справі №7/39-05 у  встановленому чинним законодавством порядку як постанову про закінчення виконавчого провадження так і відповідні дії державного виконавця під час примусового виконання рішення не оскаржували.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявлені позивачем збитки не свідчать, що вони завдані внаслідок правопорушення з боку відділу державної виконавчої служби, а доводи позивача щодо порушення державним виконавцем вимог статей 85, 86 Закону України "Про виконавче провадження" не є достатньою правовою підставою для висновку про наявність між позивачем та відповідачем деліктних правовідносин.

Крім того, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між збитками, яких він зазнав та протиправними діями чи бездіяльністю державного виконавця, тобто, що протиправна дія чи бездіяльність державного виконавця є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії чи бездіяльності. Разом з цим, колегія суддів визначає, що господарським судом належним чином досліджено питання відсутності причинно-наслідкового зв'язку між вищезазначеними діями виконавчої служби та заподіяними позивачу збитками.

Таким чином, за відсутності складу правопорушення, колегія суддів вважає, що господарський суд при винесенні оскарженого рішення дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків в сумі 2187,00 грн., оскільки в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 09.10.2008р. по справі № 5/488-08 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, статтями 43, 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті  103, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.10.2008р. по справі               № 5/488-08 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді