Постанова

від 24.12.2008 по справі 14/560-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/560-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2008 р.                                                           Справа № 14/560-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Барбашова С.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2597С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 16.10.08 по справі № 14/560-08

за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "Агростандарт", м. Суми

до  ВАТ "Птахорадгосп "Мирний", с. Косівщина

про стягнення 10200,00 грн. -

встановила:

В серпні 2008 р. позивач –ВКПП „Агростандарт”, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ВАТ „Птахорадгосп „Мирний”, с. Косівщина, Сумської області 10200 грн. заборгованості за надані послуги та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач на замовлення відповідача надав йому електромонтажні послуги на зазначену суму, які останнім оплачені не були.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.08 р. (суддя Миропольський С.О.) по справі № 14/560-08 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 10200 грн. заборгованості, 102 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач на замовлення відповідача надав йому електромонтажні послуги на суму 10200 грн., однак вказані послуги відповідачем оплачені не були; що позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в порядку передбаченому ст. 530 ЦК України, однак останній вказані вимоги залишив без відповіді та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції розглянув дану справу за відсутності його представника, безпідставно відхилив надане ним клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив процесуальні права останнього. Крім того, відповідач вказує на те, що господарський суд прийняв оскаржуване рішення за відсутності належних доказів надання позивачем відповідачу електромонтажних послуг. Зокрема відповідач зазначає, що копія акту виконаних робіт, на яку посилався суд при прийнятті рішення, без надання відповідного оригіналу акту, не може бути підставою для встановлення фактів, які суд визнав встановленими, та поклав в основу прийнятого по справі рішення.  При цьому відповідач також вказує на те, що ніяких електромонтажних послуг позивач йому не надавав, спірного акту прийняття виконаних робіт відповідач не підписував, та взагалі не знайомий з його змістом та ін.

Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги відповідач також зазначає, що спірний акт прийняття виконаних робіт складено з порушенням відповідних вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, в зв'язку з чим вказаний акт, на думку відповідача, не може вважатися належним доказом надання позивачем послуг; що спірний акт з боку відповідача підписано не керівником підприємства, а невідомою особою, при цьому відбиток печатки на акті було проставлено до його складання та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що під час розгляду справи господарський суд належним чином повідомив відповідача про час та місце її розгляду, однак відповідач своїм правом щодо направлення в судове засідання свого представника, а так само правом щодо надання відзиву та доказів в обґрунтування своєї позиції з невідомих причин не скористався, і що вказане спростовує твердження відповідача про порушення судом його процесуальних прав. Крім того, позивач також зазначає, що існування заборгованості в спірній сумі підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом за жовтень 2007 р., оригінал якого представник позивача надала на огляд судової колегії при розгляді справи 24.11.08 р. (протокол судового засідання від 24.11.08 р. по даній справі).

Разом з тим, в іншому відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 10188 від 22.12.08 р.) позивач зазначає, що спірний акт з його боку був підписаний уповноваженою особою, а саме директором підприємства Чернецьким В.С. та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Позивач в судове засідання свого представника також не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, у відзиві на апеляційну скаргу просив суд розглядати справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств акту прийняття виконаних робіт за жовтень 2007 р., складеному за формою КБ 2-в, позивачем було надано відповідачу електромонтажні послуги на суму 10200 грн.  

Проте, відповідач заперечує факт надання позивачем відповідних послуг, та підписання акту директором підприємства відповідача.

11.07.08 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 36 в якому просив останнього оплати заборгованості за надані послуги, однак відповідач вказані вимоги залишив без відповіді, що і стало причиною звернення позивача до суду.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що надання позивачем відповідних послуг підтверджується підписаним сторонами актом за жовтень 2007 р., однак вказані послуги відповідачем оплачені не були; що позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в порядку передбаченому ст. 530 ЦК України, однак останній вказані вимоги залишив без відповіді та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Отже, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правомірно посилався на той факт, що надання позивачем електромонтажних послуг підтверджується актом виконаних робіт за жовтень 2007 р. Зокрема враховуючи, по-перше те, що вказаний акт складено у встановленій законом формі КБ-2в, по-друге те, що він містить відомості про замовника та виконавця послуг, обсяг наданих послуг, їх вартість, тощо; по-третє те, що вказаний акт підписано сторонами та скріплений відповідними печатками підприємств, по-четверте те, що цей акт відповідачем у встановленому законом порядку не оспорений або визнаний недійсним і відповідач при цьому всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав жодного доказу того, що вказаний акт підписаний невідомою особою або особою яка не мала відповідних повноважень, а так само доказів звернення до компетентних органів з приводу підробки документів, у судової колегії з урахуванням відповідних вимог закону відсутні підстави вважати акт прийняття виконаних робіт за жовтень 2007 р. неналежним доказом надання позивачем спірних послуг відповідачу.

При цьому, також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що спірний акт не є належним доказом надання послуг, т.я. не містить певних відомостей, оскільки вимоги чинного законодавства України не ставлять в залежність дійсність акту з наявністю в ньому певних відомостей. До того ж, як вже зазначалося вище, в акті за жовтень 2007 р. зазначено відомості про замовника та виконавця послуг, обсяг наданих послуг, та їх вартість, і він може бути належним доказом надання позивачем відповідних послуг та їх прийняття відповідачем.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК  України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, а також те, що правовідносини між сторонами мають позадоговірний характер і термін виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг  між сторонами не узгоджувався, що з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, позивач надсилав на адресу відповідача лист-вимогу № 36 від 11.07.08 р. в якому просив останнього сплати заборгованості за надані послуги, однак відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та заборгованості не сплатив, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення 10200 грн. заборгованості є законними та обґрунтованими, а відповідне рішення суду підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, безпідставними є вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд прийняв рішення за відсутності відповідача, нібито безпідставно залишив без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим, на думку відповідача, порушив його процесуальні права.

Згідно із статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надсилав на адресу відповідача ухвалу від 20.08.08 р. про порушення провадження по справі, яку як свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с. 17) останній отримав, а так само відкладав розгляд справи 18.09.08 р. та 26.09.08 р. в т.ч. в зв'язку з неявкою представника відповідача, та надсилав на його адресу відповідну ухвалу, тим самим надававши можливість останньому направити в судове засідання свого представника та надати свої доводи стосовно заявлених позивачем позовних вимог та необхідні докази в їх обґрунтування, однак відповідач вказаною можливістю з невідомих причин не скористався. Беручи до уваги викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача. Разом з тим враховуючи, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, вимоги відповідача про скасування прийнятого по справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому,  відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення  господарського  суду Сумської області від 16.10.08 р. по справі № 14/560-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 24.12.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Барбашова С.В.