Рішення

від 15.12.2008 по справі 61/52-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61/52-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2008 р.                                                            Справа № 61/52-08

вх. №

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Овдієнко Л.М.

за участю представників сторін:

прокурора -  не з'явився ;

відповідача – не з'явився;    

розглянувши справу за позовом  КП "Міський інформаційний центр", м. Харків  в особі   

до  ТОВ "Телетиждень - Медіа" м. Харків  

про стягнення 340,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – КП “Міський інформаційний центр”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ “Телетиждень-медіа” про стягнення 340,45  грн.: 210,74 грн. за фактичне користування  місцем та 129,71 грн. витрат на проведення демонтажу усіх конструкцій. При цьому позивач просить стягнути з відповідача 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Представник позивача в судове засідання 15 грудня 2008 р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, в попередніх судових засіданнях підтримував  позовні вимоги в повному обсязі просив стягнути з відповідача 210,74 грн. за фактичне користування місцем, що знаходиться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій, та 129,71 грн. витрат на проведення демонтажу усіх конструкцій,  також - покласти на відповідача судові витрати.

15 грудня 2008 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи, витребувані ухвалою суду, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, документи витребувані ухвалами суду не надав.

Ухвали суду направлені на адреси відповідача, відомості про які наявні в матеріалах справи (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, кв. 65 та 61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 38) були повернуті на адресу суду з довідкою поштового відділення зв'язку про неможливість вручення їх адресату у зв'язку з тим, що „фірма не значиться” та „адресат выбыл”.

Відповідно до наданого 15.12.2008 р. позивачем витягу головного управлення статистики у Харківській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 24.11.2008 р. відповідач зареєстрований за адресою: 61024, м. Харків, Київський район, вул. Лермонтовська, 38.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ТОВ „Телетиждень-Медіа”, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

На підставі вказаного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

14 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4522 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкції, за яким КП „Міський інформаційний центр” надає ТОВ „Телетиждень – Медіа” в тимчасове платне користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних  конструкцій (а.с. 12).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підпунктом 3.2.1. Договору передбачено, що позивач зобов'язується передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі, згідно з переліком зазначеним у додатку № 1, про що 14 листопада 2005 р. було складено акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача  місце, яке розташовано за адресою: м. Харків, перехрестя площі Конституції та вул. Сумської.

Пунктом  2.1 договору встановлено строк дії договору з 14 листопада 2005 р. по 31 грудня 2006 р., згідно з пунктом 2.2. цей договір може бути пролонгований на тих самих умовах тільки за письмовою згодою сторін. „Користувач” має пріоритетне право на пролонгацію цього договору у випадку належного виконання всіх його умов.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У статті 604 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі п.п. 8.1.1 договору він припинив свою дію за згодою сторін, оскільки 03 травня 2006 р. КП „Міський інформаційний центр” та ТОВ „Телетиждень – Медіа” уклали додаткову угоду № 1 до договору від 14 листопада 2005 р. № 4522, за якою з 04 травня 2006 р. було припинено дію договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (а.с. 15).  

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом трьох днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.

Згідно з п. 5.2. місця вважаються фактично повернутими з моменту підписання Актів прийому - передачі.

В пункт 5.4. Договору зазначено, що у разі невиконання вимог позивача щодо звільнення відповідачем місць, позивач має право здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, що розташовані на займаних відповідачем місцях, з наступною оплатою відповідачем цих робіт в розмірі фактичних витрат позивача, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з  демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій.

В пункті 5.5. вказано, що при проведенні демонтажу спеціальних конструкцій у випадках передбачених цим Договором відповідач зобов'язаний повернути місця протягом трьох днів за Актами прийому-передачі.   

У статті 527 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в кому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань за договором  оренди № 4522 від 14 листопада 2005 р. в частині своєчасного та належного повернення місць позивачу – не виконав.

Актів прийому – передачі між сторонами складено не було, таким чином відповідач фактично продовжував використовувати місце, що надавалось йому раніше за договором № 4522 від 14.11.2005 р., яке розташовано за адресою: м.Харків, перехрестя площі Конституції та вул. Сумської для розташування спеціальної конструкції – інформаційний стенд (0,9х1,4х3), після припинення договору. Статтею  599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою звільнити незаконно зайняте місце, про що  свідчать повідомлення № 1392 від 23 травня 2006 р. та № 2325 від 23.10.2006 р. (а.с.16, 22). Відповідач проігнорував повідомлення і не виконав вимоги позивача та продовжував використовувати місце. В статті 525 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

26 грудня 2006 р. на підставі Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.11.2006 р. № 1039 „Про демонтаж рекламних конструкцій” позивачем було демонтовано спеціальну конструкцію – інформаційний стенд розташований за адресою: м. Харків перехрестя площі Конституції та вул. Сумської, про що свідчить Акт проведення демонтажу спеціальної конструкції від 26.12.2006 р. (а.с.27). В результаті демонтажу позивач поніс збитки у розмірі 129 грн. 71 коп.

Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого  порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських  зобов'язань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, страта або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який  сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже було зазначено вище позивач вимушений був здійснити демонтаж спеціальних конструкцій за власні кошти у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку, передбаченого умовами договору щодо проведення демонтажу, в чому вбачається протиправна та винна поведінка відповідача. Розмір витрат на проведення демонтажу підтверджується  матеріалами справи та знаходиться в прямому причинному зв'язку з протиправною поведінкою ТОВ „Телетиждень-медіа”.

На підставі вказаного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 129 грн. 71 коп. витрат обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, відповідач фактично користувався місцем з 04 травня 2006 р. з моменту закінчення дії договору № 4522 від 14.11.2005 р. по 26 грудня 2006 р. – до демонтажу спеціальної конструкції, без згоди власника та укладення з позивачем відповідного договору.

Згідно з п. 3 додатку № 2 до рішення міськвиконкому від 20.10.2004 р. № 977 Про порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, у випадку виявлення використання розповсюджувачами зовнішньої реклами місць без укладення договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій та/або без отримання дозволу (фактичне користування) КП „Міський інформаційний центр” має право отримати плату за фактичне користування такими місцями за весь час їх використання.

Відповідно до Порядку визначення розміру плати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розташування спеціальних конструкцій позивачем правомірно нарахована  плата за період з 04 травня 2006 р. по 26 грудня 2006 р. у розмірі 210 грн. 74 коп. Розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 210 грн. 74 коп. за фактичне користування місцями.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати за подання позовної заяви у розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. При досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що позов виник в результаті невиконання відповідачем вимог договору та чинного законодавства, в зв'язку з чим, суд вважає за необхідне витрати пов'язані з поданням позовної заяви покласти на відповідача.  

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача правомірні та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 22, 509, 525, 526, 530, 598, 599, п.1 статті 604, статтями 610, 626, 627, 629, ч.1 статті 651, статями 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телетиждень –Медіа”, м. Харків (61002, м.Харків, вул.Лермонтовська,38, р/р 260040134437 у ВАТ „Інпромбанк” МФО 351878, код ЄДРПОУ 30656980) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м.Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) –340,45 грн., а саме: 210,74 грн. - витрат за фактичне користування місцем та 129,71 грн. витрат на проведення демонтажу; 102,00 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано  18 грудня 2008 року.

Суддя                                                                                            Рильова В.В.