Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а-4313/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2012 року 14:55 № 2а-4313/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Донченка Т.І., Голоюха Д.М.,

від відповідача: Григорук С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «УНІК» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року № 0000192210, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «УНІК»(далі -позивач, ТДВ «СК «УНІК») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.05.2011 року просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 15.04.2011 року № 0000192210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2011 року було відкрито провадження в даній справі.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2011 року позовну заяву ТДВ «СК «УНІК»було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2011 року було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок проведення перевірки позивача ДПІ у Подільському районі міста Києва складено акт перевірки, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток від страхової діяльності на суму 6 774,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 № 0000192210).

Позивач вважає помилковими покладені в основу оскаржуваного рішення висновки акту перевірки, оскільки підприємством договори перестрахування (ковер-ноти) з ВАТ «СК «СКАЙД»укладалися тільки у період дії усіх ліцензій на здійснення страхової діяльності страховика. Позивач зазначає, що рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.11.2009 р. № 1235-л про зупинення дії ліцензій на здійснення страхової діяльності, на яке посилається відповідач, скасоване постановою Окружного адміністративного суду м. Києва. Окрім того, позивач наголошує на тому, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010 р. по справі № 2а-17173/09/2670 дію рішення про зупинення дії всіх ліцензій ВАТ «СК «СКАЙД»зупинено до набрання рішенням по вказаній справі законної сили.

Також, позивач зазначав, що податковий орган неправомірно не врахував у складі валових витрат кошти, сплачені по операціях з ТДВ «Страховик», оскільки діяльність вказаного підприємства є повністю легітимною, про що свідчать його установчі документи, свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та ліцензії на право здійснення фінансових видів діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник податкового органу проти адміністративного позову заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що позивачем було зменшено розмір доходів страховика на суми страхових платежів, сплачених на користь ВАТ «Страхова компанія «Скайд»у період зупинення дії всіх ліцензій останнього на здійснення страхової діяльності.

Крім того, договори добровільного страхування фінансових ризиків, укладені між ТДВ «СК «УНІК»та ТДВ «Страховик»не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки проти посадових осіб ТДВ «Страховик»порушено кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва, а отже, укладені між цими сторонами правочини є нікчемними.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «УНІК»(код ЄДРПОУ 35441556) (далі -позивач, ТДВ «Страхова компанія «УНІК») зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 04.10.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 422180 від 16.05.2011 року.

ТДВ «Страхова компанія «УНІК»є фінансовою установою, основним видом діяльності якого є надання послуг у сфері страхування. Товариство є правонаступником ТДВ «Перестрахувальна та страхова компанія «Скайд Бест», зареєстрованого Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією, про що свідчить статут підприємства (том І, а.с. 123-139).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено перевірку ТДВ «Страхова компанія «УНІК»та складено акт від 04.04.2011 р. № 26/22-10/35441556 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 (далі -Акт перевірки, Акт).

15 квітня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільскому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192210, яким позивачу за порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток від страхової діяльності на суму 6 774,00 грн., у тому числі 5 419,00 грн. основного платежу та 1 355,00 грн. штрафної санкції.

Перевіркою було встановлено, що позивачем укладалися договори перестрахування (ковер-ноти) з ВАТ «Страхова компанія «Скайд», які не пов'язані з господарською діяльністю, у зв'язку із зупиненням Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності вказаного перестраховика.

Крім того, позивачем, за висновком перевіряючих, неправомірно віднесено до складу валових витрат суми коштів по операціях з ТДВ «Страховик» , оскільки у провадженні Слідчого управління ДПС у м. Києві перебуває кримінальна справа № 76-00285, порушена відносно директора ТДВ «Страховик»ОСОБА_4 за фактом ухилення від сплати податків, що свідчить про відсутність реальної можливості надавати страховий захист.

На думку відповідача, вказані обставини свідчать про укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ зроблено висновок про порушення ТДВ «Страхова компанія «УНІК»пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 5 419,00 грн.

Щодо донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ВАТ «Страхова компанія «СКАЙД» суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що ТДВ «СК «УНІК» проводило операції з перестрахування зі страховиком ВАТ «Страхова компанія «СКАЙД» (код за ЄДРПОУ 16295210), який вилучений з Державного реєстру фінансових установ за порушення вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТДВ «Перестрахувальна та страхова компанія «Скайд Бест»(правонаступником якого є позивач) та ВАТ «Страхова компанія «СКАЙД»(Перестраховик) було укладено Договір непропорційного перестрахування на базі ексцеденту збитковості № 730 від 01 липня 2009 року (том І, а.с. 73-78). Відповідно до цього договору Перестраховик узяв на себе зобов'язання виплатити в межах своєї відповідальності збитки, що можуть настати після виплат Перестрахованим (позивачем) страхових сум (їх часток) за договором страхування.

За цим договором ТДВ «Страхова компанія «УНІК»було здійснено виплату перестрахувальних премій на користь ВАТ «Страхова компанія «СКАЙД»на загальну суму 54 400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13 від 18.01.2010 р. на суму 45 000,00 грн., № 14 від 15.01.2010 р. на суму 3 000,00 грн., № 19 від 19.01.2010 р. на суму 6 400,00 грн. (том ІІ а.с. 39-41).

Вказана сума (54 400,00 грн.) віднесена позивачем до складу валових витрат у І кварталі 2010 року.

Рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.11.2009 р. № 1235-л «Про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих відкритому акціонерному товариству «СКАЙД»(том І, а.с. 143-245). Зазначене рішення, як зазначено у ньому, набрало чинності через 10 робочих днів після схвалення його Комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, тобто 11.12.2009 року.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що ТДВ «СК «УНІК» в результаті сплати перестрахових платежів ВАТ «СК «Скайд»в сумі 54 400,00 грн. занизило доходи від страхової діяльності, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2010 року.

З вказаним висновком суд погодитись не може з огляду на наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010 р. по справі № 2а-17173/09/2670 було визнано недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1235-л від 23.11.2009 року про зупинення дії всіх ліцензій ВАТ «СК «Скайд».

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010 року по даній справі адміністративний позов забезпечено, зупинено дію рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним рішення № 1235-л від 23.11.2009 року до набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2010 р. у справі № 3а-17173/09/2670.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 р. та Вищого адміністративного суду від 29.09.2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2010 р. у справі № 2а-17173/09/2670 було залишено без змін.

Порядок набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі встановлено статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-17173/09/2670 набрала законної сили 03.02.2011 року , тобто, ще до початку проведення перевірки податковим органом.

Як наголошено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 р. № 1145/11/13-10, визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта . При цьому, вимога про визнання акта владного органу недійсним , незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Відтак, визнання акту індивідуальної дії недійсним означає, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття.

Як передбачено ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, в силу наведених вище судових рішень, які набрали законної сили, рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.11.2009 р. № 1235-л «Про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих відкритому акціонерному товариству «СКАЙД»є недійсним , а відтак, не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно інформації, наведеної у листі від 18.05.2012 р. № 3805/40-9 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, вбачається, що розпорядженням Держфінпослуг від 15.07.2010 року № 571 було поновлено дію всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих ВАТ «СК «Скайд».

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що на дату проведення перевірки та складання акту перевірки у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу оскаржуваних сум податку на доходи від страхової діяльності у розмірі 1 632,00 грн. за наслідками операцій з ВАТ «СК «Скайд».

Щодо донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТДВ «Страховик»слід зазначити про таке.

Матеріали справи свідчать, що між ТДВ «Страховик»та ТДВ «Перестрахувальна та страхова компанія «Скайд Бест»(правонаступником якого є ТДВ «СК «УНІК») було укладено договір № СТ-0401/41 від 01 квітня 2009 р. Предметом вказаного договору є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі (п.1.1); на підставі даного договору сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків); ковер-ноти є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2); предметом конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа) є зобов'язання однієї сторони (Перестраховика, Цесіонера) за обумовлену в ковер-ноті плату (перестрахувальну премію) відшкодувати іншій стороні (Перестрахувальнику, Цеденту) частину витрат, що виникли в результаті здійснення Перестрахувальником страхової виплати за оригінальним договором страхування (п1.3) - том ІІ а.с 82-86.

Перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи (том І а.с. 93-114), що позивачем укладено з юридичними особами ряд Договорів страхування, а саме:

- Договір № 065-19.02/10 страхування вантажу від 17.03.2010 р. з ТОВ «Фарма Лайф»;

- Договір № 079-20/10 страхування майна від 14.04.2010 р. з ВАТ «САН ІнБев Україна»;

- Договір № 132-19.02/10 страхування вантажу від 12.10.2010 р. з ТОВ «Фарма Лайф»;

- Договір № 138-19.02/10 64 від 15.10.2010 р. з ТОВ «Фарма Лайф»;

- Договір № 141-19.02/10 від 22.10.2010 р. з ТОВ «Фарма Лайф»;

- Договір № М/2010/21 від 25.10.2010 р. з ТОВ «Кабанчик».

В подальшому позивачем укладено з ТДВ «Страховик»договори перестрахування (ковер-ноти) застрахованих ризиків, а саме:

- ковер-нот № В-220/10 від 18.03.2010 р., за яким перестрахувальна премія становить 9 576,00 грн.;

- ковер-нот № М-271/10 від 19.04.2010 р., за яким перестрахувальна премія становить 14 080,00 грн.;

- ретроцесійний ковер-нот № В-363 від 13.10.2010 р., за яким перестрахувальна премія становить 19 100,00 грн.;

- ретроцесійний ковер-нот № В-381 від 26.10.2010 р., за яким перестрахувальна премія становить 26 700,00 грн.;

- ретроцесійний ковер-нот № В-364 від 18.10.2010 р., за яким перестрахувальна премія становить 19 200,00 грн.;

- ретроцесійний ковер-нот № М-380 від 26.10.2010 р., за яким перестрахувальна премія становить 37 600,00 грн.

На підставі вказаних ковер-нотів позивачем були сплачені ТДВ «Страховик»перестрахові платежі у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: № 361 від 22.03.2010 р. на суму 9 576,00 грн., № 489 від 19.04.2010 р. на суму 14 080,00 грн., № 1219 від 14.10.2010 р. на суму 19 100,00 грн., № 1248 від 19.10.2010 р. на суму 19 200,00 грн., № 1258 від 26.10.2010 р. на суму 26 700,00 грн., № 1257 від 26.10.2010 р. на суму 37 600,00 грн. (том ІІ, а.с. 33-38).

Вказані суми відображені у складі валових витрат відповідних податкових періодів.

Правомірність включення вказаних сум до складу витрат позивача, пов'язаних зі страховою діяльністю, відповідачем не визнається.

Свою позицію податковий орган мотивує тим, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києва порушено кримінальну справу відносно директора ТДВ «Страховик»ОСОБА_4 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України. Вказана інформація міститься у довідці щодо діяльності ТДВ «Страховик», наданій листом ДПС у м. Києва від 17.03.2011 р. № 473/7/22-102.

На думку відповідача, зазначена обставина свідчить про відсутність у ТДВ «Страховик» реальної можливості надавати послуги перестрахування, тому операції ТДВ «СК «УНІК»з ТДВ «Страховик»не мали реального характеру.

Надаючи оцінку вказаним операціям в контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із наступного.

Оподаткування страхової діяльності здійснюється в особливому порядку, передбаченому пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Отже, перестрахові платежі у розумінні пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є підставою для зменшення оподатковуваного доходу особи, що здійснює страхову діяльність.

Вищевказане також узгоджується з пп. 3.1 розділу 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.1998 № 22, відповідно до змісту якого з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих в перестрахування , повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 12 Закону України «Про страхування» визначено, що перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Як встановлено судом, ТДВ «Страховик», яке надавало позивачу послуги з перестрахування, має відповідні ліцензії , видані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення страхової діяльності (том І а.с. 82-92), а саме:

- ліцензію серії АВ № 377647 від 23.01.2008 р. на здійснення страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту), вантажів та багажу (вантажу), безстрокова з 17.01.2008 р.;

- ліцензію серії АВ № 377646 від 23.01.2008 р. на здійснення страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, безстрокова з 17.01.2008 р.;

- ліцензію серії АВ № 377645 від 23.01.2008 р. на здійснення страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), безстрокова з 17.01.2008 р.;

- ліцензію серії АВ № 377644 від 23.01.2008 р. на здійснення страхування наземного транспорту (крім залізничного), безстрокова з 17.01.2008 р.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем на рахунок перестрахувальника у сумі 126 256,00 грн., були пов'язані з перестрахуванням ризиків по конкретним договорам страхування та здійснені на користь особи, що має право на здійснення даного виду діяльності.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи № 76-00285 відносно директора ТДВ «Страховик»ОСОБА_4 з наступних підстав.

Як вбачається з відповіді на судовий запит (лист Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2012 р. № 198), постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві від 21.03.2011 р. кримінальну справу № 76-00285 в частині пособництва директором ТДВ «Страховик»ОСОБА_4 директору ТДВ «СК «Зеніт»в умисному ухиленні від сплати податків за попередньою змовою, тобто за ч. 5 ст. 27, ч. 2ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України, було закрито за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу даного злочину (том ІІ, а.с. 70).

До того ж, слід зазначити, що кримінальна справа № 76-00285 була порушена відносно ОСОБА_4 не за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТДВ «Страховик», а за фактом пособництва в умисному ухиленні від сплати податків директору ТДВ «СК Зеніт»ОСОБА_5 Дана обставина жодним чином не стосується правовідносини позивача з ТДВ «Страховик» та не свідчить про неможливість виконання останнім своїх зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем.

До того ж кримінальна справа № 76-00285 відносно директора ТДВ «Страховик»ОСОБА_4 була закрита за відсутністю в діях останнього складу злочину, тобто з реабілітуючих підстав.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Вказане, на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТДВ «Страховик», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТДВ «Страховик», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є таким, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Страхова компанія «УНІК »правомірно зменшено суму доходу від страхової діяльності на суму перестрахових платежів, сплачених на користь ТДВ «Страховик», а відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку прибуток від страхової діяльності у розмірі 3 787,00 грн. є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТзДВ «Страхова компанія «УНІК»підлягає задоволенню.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 0000192210 від 15 квітня 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «УНІК» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В.Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 08 жовтня 2012 року.