Рішення

від 08.10.2012 по справі 5011-41/11667-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11667-2012 08.10.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Старекс» Простягнення 17 372,69 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук К.О., дов. № 35 від 02.09.2012 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старекс»про стягнення 16 158,95 грн. основного боргу, 219,95 грн. три відсотки річних та 994,59 грн. пені.

Ухвалою від 27.08.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.10.2012 року.

05.10.2012 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 08.09.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2012 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про визнання позову.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.10.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старекс»(покупець) був укладений договір поставки № 332/0, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язувався поставляти канцелярські товари для офісу (надалі - товар), а покупець зобов'язувався приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2. договору поставки № 332/О від 08.10.2011 р. сторони погодили, що кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами заздалегідь та фіксується у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами пункту 1.3. договору встановлено, що ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних, що оформлюються сторонами протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, покупець сплачує за товар по ціні, що зазначена в рахунку фактурі та видатковій накладній, що надаються постачальником на кожну партію товару.

Згідно з п. 2.4 договору, датою поставки товару є дата складання видаткової накладної постачальником.

Пунктом 2.6 даної угоди встановлено, що покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти календарних днів) з моменту поставки товару постачальником.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 332/О від 08.08.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Старекс»товар на загальну суму 16 614,07 грн., що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим станом на 30.07.2012 р. заборгованість за договором складає 16 158,15 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 16 158,15 грн. основною боргу, 219,95 грн. три відсотки річних та 994,59 грн. пені у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 332/О від 08.10.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 2.6 договору поставки № 332/О від 08.10.2011 р. встановлено, що покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, неповністю розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 16 158,15 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 16 158,15 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 994,59 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 договору поставки № 332/О від 10.08.2011 р. встановлено, що покупець за порушення обов'язку, визначеного п. 2.6 даного договору, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення із урахуванням обмежень, встановлених Законом України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно претензії та рахунку на пеню, які надаються постачальником.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 990,52 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» просить суд також стягнути з відповідача 219,95 грн. три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 219,95 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старекс» (місцезнаходження : 01133, м. Київ, Печерський р-н, бульвар Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 31567593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс»(місцезнаходження: 01011, м. Київ, Печерський р-н, вул. Гусовського, 12/7; фактична адреса: 03680, м. Київ. вул. Червонопрапорна, 34В, код ЄДРПОУ 37773020) 16 158 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 15 коп. основного боргу, 990 (дев'ятсот дев'яносто) грн. 52 коп. пені, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 95 коп. три відсотки річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 12 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.10.2012 р.

Суддя Спичак О.М.