Рішення

від 08.10.2012 по справі 5011-41/11056-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11056-2012 08.10.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Авто» Простягнення 21 064,85 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мельниченко І.В. -дов. № 9 від 05.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Авто»про стягнення 21 064,85 грн.

Ухвалою від 16.08.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.09.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 03.09.2012 року не з'явився, проте 28.08.2012 року подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

03.09.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 08.10.2012 р.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. представник позивача надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.10.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА-АВТО»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Авто»(покупець) був укладений договір відстрочки платежу № 3, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2. договору відстрочки платежу № 3 від 17.01.2012 р. сторони погодили, що найменування продукції вказується у видаткових накладних до кожної партії, які підписуються обома сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору.

Умовами пункту 3.1 договору встановлено, що моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 4.2 договору, покупець оплачує товар за ціною, зазначеною в накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дати поставки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору відстрочки платежу № 3 від 17.01.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер-Авто»згідно видаткових накладних № 6142 від 26.01.2012 р. та № 6301 від 21.02.2012 р. товар на загальну суму 19 530,00 грн. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим заборгованість за договором складає 19 530,00 грн.

10.07.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 102 від 10.07.2012 р. про погашення існуючої заборгованості, проте вищезазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 19 530,00 грн. основною боргу, 108,25 грн. інфляційних втрат, 231,34 грн. три відсотки річних та 1 195,26 грн. пені у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором відстрочки платежу № 3 від 17.01.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами пункту 4.2 договору встановлено, що покупець оплачує товар за ціною, зазначеною в накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дати поставки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 19 530,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 19 530,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 195,26 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 договору відстрочки платежу № 3 від 17.01.2012 р. встановлено, що за порушення покупцем строків перерахування коштів за поставлений товар визначений у п. 4.2 цього договору, покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день прострочення, від суми, яку належить перерахувати продавцю відповідно до умов цього договору за кожен календарний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 1 152,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Україна»просить суд також стягнути з відповідача 108,25 грн. інфляційної складової боргу та 231,34 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 231,34 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на те, що сумарний індекс інфляції за заявлений до нарахування період є меншим від одиниці.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Авто»(місцезнаходження : 03150, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Горького, 97, код ЄДРПОУ 37414257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО»»(місцезнаходження: 04208, м. Київ, Подільський р-н, проспект В. Порика, 17; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Дніпропетровська, 22, код ЄДРПОУ 36471822) 19 530 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн. 96 коп. пені, 231 (двісті тридцять одну) грн. 34 коп. три відсотки річних та 1 597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 99 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.10.2012 р.

Суддя Спичак О.М.