Рішення

від 11.10.2012 по справі 5015/3203/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.12 Справа№ 5015/3203/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Старостенко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Дочірнього підприємства «Західбудсервіс»Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд», м. Новояворівськ

до відповідача: Малого приватного підприємства «Водолій-Л», с.Баранівці, Самбірський район

про: стягнення 64 927,75 грн.

Представники :

Від позивача: Глушик Ю.С. -ю/к (Довіреність б/н від 12.09.2012р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Західбудсервіс»Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд», м. Новояворівськ до відповідача -Малого приватного підприємства «Водолій-Л», с.Баранівці, Самбірський район про стягнення 64 927,75 грн.

Ухвалою суду від 02.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.09.2012 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 13.09.2012 р. розгляд справи відкладався.

03.10.2012 р. від позивача в канцелярію суду надійшла Заява про збільшення розміру позовних вимог № 01/528 від 26.09.2012 р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. основного боргу, 11 602,50 грн. пені, 6 250,00 грн. інфляційних втрат та 3 213,70 грн. 3 % річних, всього - 71 066,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

14.04.2010 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 2010/36, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача 150 000,00 шт. повнотілої керамічної цегли М-100, а позивач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Визначений Договором товар відповідач зобов'язався передати позивачу в термін до 01.08.2010 р. (п. 1.10. Договору.)

У п. 2.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за Договором здійснюються шляхом попереднього перерахунку позивачем грошових коштів в розмірі 50 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача, а наступна оплата проводиться після отримання товару на суму авансового платежу.

Як вбачається із представленого суду Платіжного доручення № 8/71 від 15.04.2010 р. позивачем на виконання договірних зобов'язань було перераховано відповідачу 50 000,00 грн. авансу за цеглу згідно Договору поставки № 2010/36 від 14.04.2010 р. Однак, як встановлено в судовому засіданні, цегли у визначений Договором строк відповідач позивачу не поставив.

22.07.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 557 від 21.07.2012 р. із вимогою повернути суму авансу, перераховану за поставку цегли в розмірі 50 000,00 грн.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За порушення терміну поставки товару, позивач із посиланням на п. 4.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,05 % від вартості товару за кожен день прострочення поставки, що згідно уточненого розрахунку позовних вимог становить 11 602,50 грн. (за період з 02.08.2010 р. по 02.02.2011 р.)

Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 6 250,00 грн. інфляційних втрат (за період з квітня 2010 р. по серпень 2012 р.), а також 3 213,70 грн. 3 % річних (за період з 01.08.2010 р. по 01.10.2012 р.)

Загальна сума уточнених позовних вимог складає 71 066,20 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 2010/36 від 14.04.2010 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача 150 000,00 шт. повнотілої керамічної цегли М-100, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Згідно визначення ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами Договору поставки передбачено, що покупець (позивач) здійснює часткову попередню оплату товару на суму 50 000,00 грн. (п. 2.1. Договору), а продавець (відповідач) у термін до 01.08.2010 р. здійснює поставку товару на загальну суму 127 500,00 грн. (п. 1.10. Договору).

Згідно приписів ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В процесі розгляду справи суд встановив, що на виконання п. 2.1. Договору, позивачем було перераховано відповідачу аванс в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 8/71 від 15.04.2010 р. Відповідач свого обов'язку щодо поставки позивачу повнотілої керамічної цегли М-100 не виконав.

У відповідності до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 693 ЦК України визначено, що у випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням вищевикладеного позовні вимоги в частині стягнення 50 000,00 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Також, суд вважає підставними позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 11 602,50 грн. , нарахованої на підставі п. 4.2. Договору.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст.231 ГК України . Слід вказати, що розмір пені за невиконання не грошового зобов'язання нормами законодавства не визначений.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобовязання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України .

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобовязань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України , що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобовязань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань. (Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у Постанові від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056).

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування позивачем передбаченої п. 4.3. Договором поставки № 2010/36 від 14.04.2010 р. договірної санкції -пені в розмірі 0,05 % від вартості товару за кожен день прострочення поставки є правомірним та відповідає вимогам законодавства.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то суд встановив, що позивачем невірно визначено період їх нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Термін виконання зобов'язання визначається у відповідності до положень ст. 530 ЦК України, частина друга якої передбачає, що коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося 22.07.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 557 від 21.07.2012 р. із вимогою повернути суму авансу, перераховану за поставку цегли в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказану претензію відповідачем отримано 23.07.2011 р. Таким чином з 23.07.2011 р. у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем щодо повернення безпідставно збережених коштів в сумі 50 000,00 грн.

Судом встановлено, що у визначений ст. 530 ЦК України строк відповідач свого грошового зобов'язання перед позивачем не виконав, а тому з 01.08.2011 р. в останнього виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно здійсненого судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 1 758,90 грн. 3 % річних (за період з 01.08.2011 р. по 01.10.2012 р.). Сукупний індекс інфляції за період з 01.08.2011 р. по 01.09.2012 р. становить 0,996, а відтак інфляційні втрати за вказаний період у позивача відсутні.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 199, 216, 217 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Водолій-Л»(81424, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Баранівці. Ідентифікаційний код 22403477) на користь Дочірнього підприємства «Західбудсервіс»Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд»(81053, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 8 Д. Ідентифікаційний код 25556388) 50 000,00 грн. основного боргу, 11 602,50 грн. пені, 1 758,90 грн. 3 % річних, всього - 63 361,40 грн.; 1 435,00 грн. судового збору.

3. В решті частині вимог у задоволенні позову відмовити.

4 Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 12.10.2012р.