Рішення

від 08.10.2012 по справі 5017/2303/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2303/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Земляков О.А. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача: Приватного підприємства "РМЗ-КРАСНАЯ"

про стягнення 113788,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "РМЗ-КРАСНАЯ", в якій, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 121631,58 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та ПП "РМЗ-КРАСНАЯ" договір на постачання теплової енергії №1014 від 01.01.2008р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з грудня 2011 року по квітень 2012 року включно, у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2303/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні від 03.09.2012 року, представник позивача подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх. ГСОО №27030/2012), серед яких надав заяву про зменшення розміру позовних вимог вих. №02/02/12-276 від 31.08.2012р., з огляду на здійснену 23.08.2012р. відповідачем проплату у розмірі 7842,61 грн. та, згідно якої, просить суд стягнути з ПП "РМЗ-КРАСНАЯ" суму заборгованості за теплову енергію у розмірі 113788,97 грн., а також судовий збір.

У судовому засіданні 08.10.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 05.09.2012 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "не обслуживается", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1. статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування", є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року за Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

01 січня 2008 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (надалі -теплопостачальна організація) та ПП "РМЗ-КРАСНАЯ" (надалі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1014, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу на опалювання об'єкта по вул. Красна, 8 згідно додатку 1 до цього договору.

Положеннями п. 3.2. договору встановлено обов'язок споживача додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (п.п. 3.2.1 договору); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом.

Умовами п. 5.2 договору визначено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін: схематично вказана в додатку №2 до договору і не може бути змінена в односторонньому порядку.

Згідно умов п. 5.3 договору, кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом:

- на опалення -згідно теплового навантаження будівель з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання споживача в розрахунковий період.

Положеннями п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів за 1 Гкал. на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Умовами п. 6.3 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.4 договору визначено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з 01.01.2008 року та діє до 01.01.2009 року.

Умовами п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

Відповідно до умов додатку 1 до договору № 1014 від 01.01.2008р. (а.с. 12) сторони дійшли згоди, що орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифу 179,12 грн., діючого на момент укладення договору, становить 95023,23 грн. (у т.ч. ПДВ).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відпущено, а ПП "РМЗ-КРАСНАЯ" фактично отримано теплову енергію за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року, включно, загальною вартістю 129884,35 грн., що вбачається з наданих позивачем письмових пояснень (а.с. 36) стосовно приєднання об'єкта відповідача, розташованого за адресою: вул. Красна, 8 до котельні «Північна 1»у відповідний період.

Згідно наданого позивачем розрахунку за відпущення теплової енергії на об'єкт відповідача: вул. Красна, 8 (а.с. 7), в порушення вимог зазначеного договору, ПП "РМЗ-КРАСНАЯ" вартість спожитої теплової енергії у повному обсязі не сплатило (здійснено лише часткову проплату у сумі 8252,77 грн в липні 2012 року), в зв'язку з чим, станом на момент звернення з позовом у відповідача рахується заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з грудня 2011 року по квітень 2012 року включно, у розмірі 121631,58 грн.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, згідно виписки банку від 27.08.2012 року, ПП "РМЗ-КРАСНАЯ", в порушення умов договору №1014 від 01.01.2008р. за фактично спожиту теплову енергію у спірний період розрахувалось частково, сплативши також 23.08.2012 року грошові кошти у розмірі 7842,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 1014 від 01.01.2008р. у сумі 113788,97 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання за період з 01.12.2011 року по 01.05.2012 року становить 113788,97 грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №1014 від 01.01.2008р., а саме не в повному обсязі розрахувався за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед КП "Теплопостачання міста Одеси" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги КП "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії №1014 від 01.01.2008р. у розмірі 113788,97 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та часткова сплата суми основної заборгованості відбулась після порушення провадження у справі, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2432,63 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "РМЗ-КРАСНАЯ" (67663, Одеська обл., Біляївський район, с. Усатове, 465-й км автошляху С.Петербург-Київ-Одеса, ід. код 35313988) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для кореспонденції: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, код ЄДРПОУ 34674102) 113788/сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім/грн. 97 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та 2432/дві тисячі чотириста тридцять дві/грн. 63 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 12.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.