Рішення

від 10.10.2012 по справі 5017/2447/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2447/2012

За позовом Відділу культури Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білгород-Дністровської міської ради

про виселення

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Бондаренко Г.С. -довіреність;

Чернокульський С.С. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Бондаренко Г.С. -довіреність;

Карпеєва Г.В. -довіреність;

В судовому засіданні 10.10.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: Чернокульський С.С. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Карпеєва Г.В. -довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Відділ культури Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернувся до суду із позовом до Відповідача, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білгород-Дністровської міської ради про виселення відповідача з нежитлового приміщення -3 кімнати літ. „А", яке складається з приміщень №1-2, 1-3, 1-4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,1 кв.м.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2447/2012.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення від 21.08.2012р., було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи „по истечению срока хранения", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач відзив на позов не надав, проте 04.10.2012р. на адресу суду надійшло клопотання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, відповідно якого вона просить провадження по справі закрити, оскільки з 01.10.2012р. не є фізичною -особою підприємцем, а тому не може бути відповідачем по справі.

У судовому засіданні 10.10.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

01.05.2010р. між Відділом культури Білгород-Дністровської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Орендар), на підставі п. 2 рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.12.2009р. №869-V, був укладений договір оренди майна комунальної власності( далі договір).

Згідно п.1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування не житлове приміщення - 3 кімнати літ. „А", яке складається з приміщень №1-2, 1-3, 1-4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,1 кв.м., вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну експертну оцінку і становить суму у розмірі 32385 грн. без урахування ПДВ.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено на один рік вісім місяців, що діє з дати підписання даного Договору та акту приймання -передачі.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна. Обов'язок щодо складання акта приймання -передачі покладається на Орендодавця. (п.п.2.1,2.4 договору).

Судом встановлено, що 01.05.2010р. за актом приймання-передачі майна, орендодавець передав а орендар прийняв у користування орендоване майно.

Позивач зазначає, що 24.01.2012р. своїм листом №19 повідомив відповідача що строк дії договору оренди 01.05.2010р. закінчився 01.01.2012р. в зв'язку з чим просив відповідача до 01.02.2012р. підготувати орендоване приміщення для передачі за актом приймання -передачі.

Від отримання наручно вищезазначеного листа відповідач відмовився, про що було складено акт №1 від 24.01.2012р., в зв'язку з чим даний лист йому був направлений по пошті, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком від 27.01.2012р.

Також, позивач вказує, що відповідачем 24.01.2012р. було складено акт про відмову від передачі орендованих приміщень Орендодавцю, що на думку позивача додатково підтверджує факт отримання відповідачем листа від 24.01.2012р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач окрім листа 24.01.2012р, ще неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути об'єкт оренди, а саме листом від 12.01.2012р. №02/13-33-4642, актом від 01.02.2012р. №2 та претензією від 06.07.2012р. №131.

Проте, зазначені звернення були залишені відповідачем без задоволення.

За таких обставин, на підставі 785 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", п.11.2 Договору оренди, позивач просить суд виселити відповідача з об'єкту оренди нежитлового приміщення - 3 кімнати літ. „А", яке складається з приміщень №1-2, 1-3, 1-4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,1 кв.м.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. При цьому, згідно зі ст.284 ГК України, строк оренди є істотною умовою договору оренди. Згідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. При цьому, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені також ст.764 Цивільного кодексу України, та нормою частини четвертої ст.284 Господарського кодексу України.

У відповідності до зазначених норм, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Враховуючи, що Відділ культури Білгород-Дністровської міської ради звернувся до орендаря із листом від 24.01.2012р. про закінчення строку дії договору та необхідність повернути об'єкт оренди, суд зазначає, що договір оренди майна комунальної власності 01.05.2010р. припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку 01.01.2012 р.

Частиною 1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю за актом приймання -передачі.

Таким чином, в період з 02.01.2012р. по теперішній час відповідач самовільно без правових підстав займає нежитлове приміщення - 3 кімнати літ. „А", яке складається з приміщень №1-2, 1-3, 1-4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,1 кв.м.

Незаконне зайняття нежитлового приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та перешкоджає ефективному використанню, та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про припинення дії договору оренди внаслідок закінчення строку його дії та відсутність наміру Орендодавця на його продовження, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог Відділу культури Білгород-Дністровської міської ради про виселення Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення - 3 кімнати літ. „А", яке складається з приміщень №1-2, 1-3, 1-4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,1 кв.м.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Що ж стосується клопотання відповідача про закриття провадження у справі в зв'язку з тим що відповідач не є фізичною особою підприємцем, то воно судом відхиляється та до уваги не приймається, оскільки спростовується наявним в матеріалах справи витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Виселити Фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення - 3 кімнати літ. „А", яке складається з приміщень №1-2, 1-3, 1-4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,1 кв.м.

3.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. код НОМЕР_1) на користь Відділу культури Білгород-Дністровської міської ради (67701, м. Білгород-Дністровський, вул. Комсомольська, 12, код 20996533) 1073 (одну тисячу сімдесят три)грн. -судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 15.10.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.