Постанова

від 10.12.2008 по справі 27/151-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/151-08

 Україна

 Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2008 р.                                                           Справа № 27/151-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Божик А.О. (дов. № б/н від 10.04.2008р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордія", м. Красноград, Красноградський район, Харківська область (вх. № 2639 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.08р. по справі № 27/151-08

за позовом Приватного підприємства "O.L.KAR. Фарм-Сервіс", м. Шаргород, Вінницька область

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордія", м. Красноград, Красноградський район, Харківська область

про стягнення 21240,81 грн., -

встановила:

У вересні 2008 року Приватне підприємство "O.L.KAR. Фарм-Сервіс" (м. Шаргород, Вінницька область) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордія" (м. Красноград, Красноградський район, Харківська область) про стягнення 17074,78 грн. основного боргу, 4166,03 грн. інфляційних, 212,41 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 9992/06 від 30.10.2006р. по оплаті вартості отриманого від позивача товару (лікарських препаратів).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2008 року по справі № 27/151-08 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 21240,81 грн. заборгованості, 212,41 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи щодо здійснених відповідачем оплат та, відповідно, суми заборгованості, яка підлягає стягненню. Крім того, відповідач вказує на те, що 20.10.2008р. представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому обґрунтовано поважність неявки представника відповідача в судове засідання 22.10.2008р., але дане клопотання залишено господарським судом поза увагою, оскільки в оскарженому рішенні  зазначено, що відповідач у судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, відповідач посилаючись на отримання судового рішення ним в передостанній день строку на подання апеляційної скарги і обмеженість у часі, зазначає, що правове обґрунтування його позиції у справі буде надано суду апеляційної інстанції додатково, а саме після ознайомлення з матеріалами справи та наданими позивачем доказами оплати відповідачем отриманої продукції.

Відповідач у судове засідання 09.12.2008р. не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день та час розгляду справи, оскільки ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслано відповідачеві за юридичною  адресою, зазначеною як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі, про що свідчить відтиск печатки на зворотній стороні ухвали суду. Про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України; явку представників сторін у судове засідання не визнано обов'язковою; позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордія" за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав свою позицію у справі і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 30 жовтня 2006 року між ПП "O.L.KAR. Фарм-Сервіс" («Продавець») та ТОВ "Конкордія" («Покупець») укладено  договір купівлі-продажу № 9992/06 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та предмети догляду за хворими (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктами 4.1. та 4.2. Договору ціна на товар є погодженою між сторонами та зазначена в товарних накладних на кожну партію товару, а розрахунки за товар здійснюється у строк, зазначений в товарній накладній.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за вищевказаним  Договором виконав, в період з 05.06.2007р. по 13.09.2007р. передав відповідачеві товар на загальну суму 17074,78 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 27-59). Узгоджений сторонами по Договору строк оплати вартості товару по останній видатковій накладній 03.10.2007р. та вже минув.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що відповідач товар за Договором  прийняв, однак свої зобов'язання щодо оплати його вартості в строк, передбачений в накладних, не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем складає 17074,78 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,   іншими  законами  або  договором.

Враховуючи те, що вказана сума відповідачем не оспорена і останній не надав суду доказів погашення суми боргу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17074,78 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у справі ,а тому правомірно визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеної норми колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про  стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 4166,03 грн., оскільки вони нараховані у відповідності із вимогами чинного законодавства, а відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.   

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищенаведеного вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені Договором купівлі-продажу № 9992/06 від 30.10.2006р. і у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача.

Проте  відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позову.

Слід зауважити, що в порушення вимог пункту 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не містить правового обґрунтування позиції відповідача з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України  обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони, однак  доводи заявника апеляційної скарги не містять жодних посилань на висновки господарського суду щодо вирішеного даного господарського спору по суті.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд Харківської області, з урахуванням матеріалів справи, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки позивач по справі свої зобов‘язання, передбачені вищевказаним договором виконав повністю, а також надав суду всі докази, які підтверджують заборгованість ТОВ "Конкордія".

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє   законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги у якості основного мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що в порушення норм процесуального права, господарський суд 22.10.2008р. розглянув справу без його участі, залишивши поза увагою обґрунтоване клопотання відповідача від 20.10.2008р. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю його представника приймати участь при розгляді справи по суті. При цьому, відповідач вказує, що в оскарженому рішенні господарським судом визначено неявку представника відповідача та відсутність повідомлення про причини такої неявки.

Проте вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки протоколом судового засідання від 22.10.2008р. у відповідності до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України належним чином зафіксовано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке залишено господарським судом без задоволення.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті  4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Так, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97

№ 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що господарським судом Харківської області розгляд справи вже відкладався з причин неявки представника відповідача у судове засідання 09.10.2008р. і надано можливість відповідачу документально підтвердити свою позицію по справі, що свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін. Проте, відповідач будучи належним чином   повідомленим про день, час та місце розгляду справи, а також про те, що явку представників сторін в судове засідання 22.10.2008р. визнано обов'язковою, будь-яких документів проти позову не надав і явку будь-якого іншого представника (робітника підприємства) у судове засідання при розгляді справи по суті не забезпечив.  

Крім того, звертаючись до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка підписана його уповноваженим представником Малахатко І.І. (довіреність № 1 від 01.02.2008р.), відповідач зазначив, що правове обґрунтування його позиції у справі буде надано суду апеляційної інстанції додатково, а саме після ознайомлення з матеріалами справи та наданими позивачем доказами оплати відповідачем отриманої продукції.

Однак, колегія суддів визначає, що з моменту прийняття апеляційної скарги до провадження (з 13.11.2008р.), яка призначена до розгляду на 09.12.2008р., представник відповідача для ознайомлення з матеріалами даної справи до суду апеляційної інстанції не з'являвся (відповідні відмітки у справі відсутні) та жодних письмових пояснень в обґрунтування своєї позиції у справі не представив, хоча мав на це достатньо часу.

Більш того, не можна визнати обґрунтованими твердження відповідача про  здійснення ним оплат, зокрема по сумі заборгованості, оскільки вони не підтверджені жодними документами, а докази наявності іншого розміру заборгованості або його відсутності відповідачем не надані.  Разом з цим,  посилання відповідача на вказані обставини, не впливають на прийняття господарським судом правильного та цілком правомірного рішення по суті спору, оскільки відповідач ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції не надав жодних доказів сплати вартості отриманого від позивача товару по спірному Договору та документів в підтвердження погашення суми заборгованості в розмірі 17074,78 грн. судам не представив. Факт наявності прострочення виконання зобов'язання та, як наслідок нарахування йому позивачем інфляційних в сумі 4166,03 грн., відповідач в апеляційній скарзі взагалі не оспорює.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Конкордія" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2008 року по справі № 27/151-08 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 8, 55 Конституції України, частиною 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України", статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2008р. по справі № 27/151-08 залишити без змін.  

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді