Ухвала

від 26.09.2012 по справі 2а-2747/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р.Справа № 2а-2747/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2010р. по справі № 2а-2747/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Торгівельна фірма "Велес" звернулось з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 10.03.2010р. №0000411720/0, від 10.03.2010р. №0000622330/0 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що З 15.02.2010р. по 19.02.2010 р. працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "ТФ "Велес"(ідентифікаційний код -36374800) щодо підтвердження відомостей, отриманих від ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код -НОМЕР_1), від ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код -НОМЕР_2), від ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний код -НОМЕР_3), які мали правові відносини з платником податків за період з 03.03.2009р. по 30.09.2009р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800.

10.03.2010р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000622330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 389.559,6грн. (основний платіж -324.633,00грн.; штраф -64.926,6грн.) та податкове повідомлення -рішення №0000411720/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 672.268,65грн. (основний платіж -224.089,55грн.; штраф -448.179,1грн.).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800 висновки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ПП "ТФ "Велес"вимог п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: безпідставне збільшення валових витрат обігу та виробництва за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, оскільки перелічені суб'єкти господарювання поставки товару на адресу ПП "ТФ "Велес"не проводили; про порушення вимог ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян"та п.п. "а"п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів фізичним особам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно акту перевірки, відповідач, що в ході перевірки не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому був експортований ПП "ТФ "Велес". Отримання позивачем збитку від операцій експорту ДПІ не виявлено, в акті від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800 таких висновків не відображено. В судовому засіданні ці обставини були підтверджені представниками відповідача, ДПІ. Окрім того, представники відповідача пояснили суду, що порушень в оприбуткуванні товару, який був в подальшому експортований ПП "ТФ "Велес", проведеною перевіркою виявлено не було. Зазначені пояснення узгоджуються з матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ПП "ТФ "Велес"шляхом проведення експортних операцій визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ПП "ТФ "Велес"та не спростовані в ході судового засідання в суді першої інстанції. З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості висновку ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, бо формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ПП "ТФ "Велес"п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а вказані порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів погоджується, що висновок ДПІ про завищення ПП "ТФ "Велес"валових витрат обігу та виробництва є помилковим.

Стосовно порушення ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян"та п.п. "а"п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Статтею ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян"(далі за текстом -Декрет) передбачено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Зі змісту наведеної норми Декрету випливає, що її положення призначені для регламентування правовідносини з приводу обчислення фізичною особою -підприємцем податку з доходів фізичних осіб.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач був юридичною особою, а тому відсутні підстави для поширення на спірні правовідносини приписів ст.13 Декрету .

Таким чином, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян"є необґрунтованим.

Щодо висновку ДПІ про порушення ПП "ТФ "Велес"п.п. "а"п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" колегія суддів зазначає слідуюче.

Відповідно до п.п. "а"п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, обов'язок по нарахуванню, утриманню та сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб покладений законодавцем на суб'єктів права, що мають статус податкового агента.

За визначенням п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

За матеріалами справи позивачем були проведені готівкові розрахунки за придбаний товар на загальну суму 1.493.930,3грн. з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

Оскільки вказані особи були суб'єктами господарювання, то позивач не мав обов'язку утримувати податок з доходів фізичних осіб при виплаті на їх користь доходу.

Доказів проведення ПП "ТФ "Велес"виплат доходу будь-яким іншим фізичним особам відповідач до суду не подав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що висновок ДПІ про заниження ПП "ТФ "Велес"податку з доходів фізичних осіб в розмірі 224.089,55грн. не знайшов свого підтвердження.

Таким чином постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 року є законною та обґрунтованою.

Однак, як вбачається з довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців припинена державна реєстрація юридичної особи Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес".

За приписами п.5 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що обставина, яка стала підставою для закриття провадження у справі, виникла після ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, , 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити частково.

Визнати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2010р. по справі № 2а-2747/10/2070 нечинною.

Провадження у справі № 2а-2747/10/2070 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О.

Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 01.10.2012 р.