Ухвала

від 03.10.2012 по справі 2а/1270/5924/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5924/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Лях О.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/5924/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Світанок» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Світанок» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 18.05.2012р. №0003022300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23313,75 грн та №0003122300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24170 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 451,88 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга органу державної податкової служби мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про те, що операції позивача з його контрагентом - ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не мали реального характеру, що підтверджується актом перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс». Податкові повідомлення-рішення винесені законно та обґрунтовано.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи у його відсутність, що дає суду право розглянути справу у відсутність представників сторін в порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційних скаргах, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Світанок» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 03.10.1995р., ідентифікаційний код 13397074. Предметом діяльності товариства є роздрібна та оптова торгівля товарами широкого асортименту. (а.с.6-12).

ТОВ «Магазин «Світанок» знаходиться на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська з 04.11.1995р., зареєстровано платником податку на додану вартість з 04.12.2000р. відповідно до свідоцтва №17037167, індивідуальний податковий номер 133970712335 (а.с.59-60).

Наказом начальника ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби №169 від 12.04.2012р. призначено проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Магазин «Світанок» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (код ЄДРПОУ 3671313480) за червень, серпень-листопад 2011 року, копію якого разом з направленням №129 від 12.04.2012р. вручено головному бухгалтеру товариства 13.04.2012р. (а.с.55-56)

На підставі наказу №169 від 12.04.2012р. податковим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Магазин «Світанок», результати якої викладено в акті перевірки від 27.04.2012р. № 194/22-300/13397074 (а.с.13-22).

Згідно вказаного акту перевіркою встановлено наявність у ТОВ «Магазин «Світанок» господарських правовідносин з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на підставі договору №103465 від 03.06.2011р. З акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем надано всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження правовідносин з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, докази оплати товару), бухгалтерські регістри за відповідними рахунками, однак, зазначене не відображено у п.2.10 акту у переліку використаних документів.

Спираючись виключно на акти Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області №310/236-36713483 від 10.02.2012р. та № 345/236-36713483 від 14.02.2012р. про результати позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, у яких податковим органом зроблено висновок про відсутність у товариства матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» матеріалів. Податковий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ «Магазин «Світанок» вимог ст. 198 Податкового кодексу України у червні, серпні, вересні та жовтні 2011 року, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього на суму 21017 грн. та про порушення ст. ст. 138, 139 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток за 2, 2-3 та 2-4 квартали 2011 року всього на суму 24170 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року №0003022300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23313,75 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 21017 грн та 2313,75 грн штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення №0003122300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24170. (а.с.23).

Наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації, не свідчить про недостовірність складу валових витрат та податкового кредиту позивача. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами, не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки, за статтею 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Відповідач ґрунтував свої висновки про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на даних автоматизованих інформаційних систем ДПА України без надання оцінки документам первинного обліку та звітності позивача, хоча, зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем вказані документи надано до перевірки у повному обсязі.

Наявні в справі первинні документи позивача свідчать про наступне.

Між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та позивачем 03.06.2011р. укладено договір поставки №103465, предметом якого є продаж товару в асортименті, відповідно до специфікацій, з яких вбачається, що предметом договору є металопродукція. При цьому вказаним договором передбачено самовивоз товару покупцем (а.с.201-207)

На виконання вищезазначеного господарського договору ТОВ «Магазин «Світанок» отримало від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» різного роду металопродукцію, що підтверджено податковими накладними № 101410 та № 101411 від 16.06.2011р., № 101427 та № 101426 від 17.06.2011р., № 101451 від 21.06.2011р., № 101301 від 03.06.2011р., № 102193 та № 102192р. від 30.08.2011р., № 102198 від 31.08.2011р., № 102290 від 09.09.2011р., № 102787 від 25.10.2011р. та № 102785 від 24.10.2011р. (а.с.167-180)

Факт оплати вартості придбаної у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» продукції підтверджена відповідачем в акті перевірки.

Відповідно до товарно-транспортних накладних перевезення металопродукції від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» позивачу здійснювалось третьою організацією - ТОВ «Бокрі». Вказані товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити (а.с.181-186).

У якості доказів використання придбаних у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» товарів позивачем надано довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, форми КБ-2в, та дані про використані матеріали, у якій зазначено металопродукцію, придбану у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (а.с.187-193).

При цьому, відповідно до договору № 031011С1 від 03.10.2011 реконструкцію котельної для ТОВ «Магазин «Світанок» виконує ТОВ «Промислово-фінансова група К.Г.К» Саме зазначене товариство вказано у якості підрядної організації в акті КБ-2в за жовтень 2011 року (а.с.31-32).

До справи позивачем надані декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, за 2-3 квартали 2011 року та за 2-4 квартали 2011 року з додатками та розшифровкою складу сформованих та включених до декларацій спірних валових витрат (а.с.61-104), а також податкові декларації з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень та жовтень 2011 року з додатком № 5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с.105-151).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад доходів при обчисленні об'єкта оподаткування звітного періоду та дата їх формування, визначені відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлені правила визначення податкового кредиту звітного періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити податкової накладної, тобто об'єктивні вимоги до документа.

У межах спірних відносин товар позивачем отриманий та оплачений, по факту отримання податкових накладних сформований податковий кредит (перша подія) та валові витрати по факту отримання товару, що посвідчується дослідженнями акту перевірки, долученими до матеріалів справи первинними документами, податковими деклараціями. Отриманий від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» товар використано в межах господарської діяльності ТОВ «Магазин «Світанок».

З огляду на зазначене підстави для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у податкового органу відсутні. Безпідставність збільшення грошових зобов'язань доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З аналізу наданих позивачем під час розгляду справи первинних документів вбачається, що досліджені господарські операції ТОВ «Магазин «Світанок» з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» мали реальний характер. Надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» документи, що знаходяться в матеріалах справи, відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача, породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. у справі №2а/1270/1874/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р., визнані протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганської області щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено Акт №310/236-36713483 від 10.02.2012р. та за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011р., за результатами якої складено Акт №345/236-36713483 від 14.02.2012р., зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію у Луганській області утриматись використання Акту №310/236-36713483 від 10.02.2012р. «Про результати позапланової документальної невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р.» та Акту № 345/236-36713483 від 14.02.2012р. «Про результати позапланової документальної невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011р.», зобов'язано податковий орган вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» оформлених Актами від 14.02.2012р. №345/236-36713483 та від 10.02.2012р. №310/236-36713483 і поновити в ній дані, що містяться у наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.10.2011р. (а.с.225-241)

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав доказів, які б, з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентам. Укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 2 п.44.6 ст. 44 ПК України передбачає, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач знехтував вимогами закону, не прийняв до уваги надані платником податків первинні документи, а тому прийняття рішення податковим органом за таких умов є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх безпідставними,

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/5924/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/5924/2012 - залишити без змін.

Постанова суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

О.П. Лях