Постанова

від 24.12.2008 по справі 22/137-08-3313

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/137-08-3313

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О. (довіреність № 93/1 від 16.09.2008 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітекс”

на рішення господарського суду Одеської області від „24” жовтня 2008 року

по справі № 22/137-08-3313

за позовом Приватного підприємства „ЕРА”, м. Одеса   

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітекс”, м. Одеса

про стягнення 20 840 грн.

(в судовому засіданні 11.12.2008 року оголошено перерву до 24.12.2008 року)

В С Т А Н О В И В :

07.08.2008 року Приватне підприємство „ЕРА” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітекс” (далі по тексту –відповідач) про відшкодування шкоди нанесеній діловій репутації та відшкодування понесених збитків.

Так, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 5 000 грн. –компенсації за шкоду нанесеній діловій репутації, 15 840 грн. –понесених збитків, а також 408,50 грн. –витрат по сплаті державного мита та 118 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2008 року по справі № 22/137-08-3313 (суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги ПП „ЕРА” задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Вітекс” на користь позивача понесені збитки в розмірі 13 530 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 135,30 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. В решті позову відмовлено у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог щодо компенсації за шкоду нанесеній діловій репутації. На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 10.11.2008 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Вітекс” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що судом грубо порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим винесено незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно зробив свій висновок, оскільки, по-перше, не встановлено саме яке право ПП „ЕРА” порушено діями або бездіяльністю відповідача, по-друге, не доведено, що діями чи бездіяльністю ТОВ „Вітекс” завдано майнової шкоди особистим немайновим правам чи майну позивача і, по-третє, між сторонами не виникали господарські зобов'язання, а тому і відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення своїх зобов'язань.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу в якому він та його представник в судовому засіданні 11.12.2008 року просили залишити апеляційну скаргу ТОВ „Вітекс” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Представник відповідача в судове засідання 24.12.2008 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, оскільки він був присутній в минулому судовому засіданні 11.12.2008 року та розписався на повідомленні про оголошення перерви саме на 24.12.2008 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні 11.12.2008 року пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Вітекс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської поліклініки та Приватного підприємства „ЕРА” про зобов`язання вчинити певні дії та заборону вчиняти певні дії. Комунальний заклад „Южненська міська лікарня” звернувся із зустрічним позовом до ТОВ „Вітекс” та Фонду комунального майна Южненської міської ради про розірвання договору оренди (справа № 6/10-08-22).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду „26” червня 2008 року було визначено безпідставність позовних вимог ТОВ „Вітекс” та відмовлено у задоволенні позовної заяви у повному обсязі (а.с.8-13).

Крім того, 29.01.2008 року ТОВ „Вітекс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПП „ЕРА” про визнання недійсними результатів тендеру та застосування наслідків недійсності правочину (справа № 9/15-08-413), але як місцевий господарський суд так і суд апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позовної заяви у повному обсязі (а.с.14-22).

Також 28.02.2007 року ТОВ „Вітекс” звернулося до органів внутрішніх справ із заявою про несанкціоноване проникнення до приміщення № 29 керівництва служби головного лікаря та директора ПП „ЕРА”.

Між тим, постановою Южненського МВ ГУМВС України в Одеській області від 04.04.2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи, а з змісту цієї постанови вбачається, що в ході проведення перевірки будь-яких порушень чинного законодавства з боку посадових осіб Служби головного лікаря та ПП „ЕРА” встановлено не було, а тому і в порушені кримінальної справи по відношенню до посадових осіб Служби головного лікаря та ПП „ЕРА” за відсутністю в їх діях складу будь якого злочину відмовлено (а.с.6-7).

Таким чином, на думку ПП „ЕРА”, внаслідок поширення відповідачем неправдивих відомостей, пов'язаних з діяльністю суб'єкта господарювання, завдано шкоду діловій репутації позивача, як суб'єкта господарювання, яку ПП „ЕРА” оцінює у 5 000 грн.

Крім того, під час розгляду зазначених вище справ у господарському суді Одеської області та Одеському апеляційному господарському суду ПП „ЕРА” користувалося юридичною допомогою відповідно договору про надання послуг від 06.02.2008 року, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Поліщук В.О. та ПП „ЕРА”. Загальна вартість наданих послуг складає 10 840 грн. Виконавцю, згідно умов договору, було виплачено винагороду за обома справами у розмірі 5 000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт, рахунком № 1 від 01.07.2008 року, платіжним дорученням про перерахування коштів від 07.07.2008 року. Всього було понесено витрати на загальну суму 15 840 грн. (а.с.36-41).

Судова колегія не погоджується ані з позовними вимогами ПП „ЕРА” ані з висновками місцевого господарського суду про їх часткове задоволення і вважає, що доводи і вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають, в зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ „Вітекс” задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка  її завдала, за наявності її вини.

Правильне застосування ст. 1167 ЦК України можливе лише з врахуванням ст.23 ЦК України, яка надає особі право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина друга статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода може бути  виражена: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні  спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Як випливає з положень Цивільного кодексу України, який регулює спірні правовідносини позивач у справі про стягнення моральної шкоди повинен довести факти, з якими закон пов'язує настання відповідальності за завдану моральну шкоду.

Між тим, критерії, покладені позивачем в основу розрахунку шкоди, нанесеної діями відповідача, не підпадають під критерії визначення моральної шкоди, встановлені ст.23 Цивільного кодексу України та в Постанові Пленуму Верховного Суду України, а тому і позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Вітекс” на користь ПП „ЕРА” 5 000 –компенсації за шкоду нанесену діловій репутації позивачу задоволенню не підлягають.

Крім того, судова колегія вважає неправомірними і вимоги позивача про стягнення на його користь з ТОВ „Вітекс” понесених збитків у розмірі 15 840 грн., виходячи з такого.

ПП „ЕРА” звертаючись до місцевого господарського суду з позовом просило стягнути з ТОВ „Вітекс” 15 840 грн. –понесених збитків, пов'язаних з отриманням юридичних послуг відповідно до умов договору від 06.02.2008 року.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги ПП „ЕРА” про стягнення збитків, пов'язаних з надання юридичних послуг, послався на те, що саме ці витрати позивача і є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224-225 Господарського кодексу України.

Між тим,  витрати на правове обслуговування не є збитками. Правову позицію з цього питання викладено в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002 року, де зазначено, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 ЦК УРСР, що кореспондується зі статтею 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.

Місцевий господарський суд на вказані обставини уваги не звернув і зробив неправильний висновок про те, що сума визначена до сплати у договорі про надання юридичних послуг від 06.02.2008 року відноситься до складу понесених ПП „ЕРА” збитків і підлягає стягненню з ТОВ „Вітекс”.

ПП „ЕРА” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти позивачем під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Вітекс” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2008 року по справі № 22/137-08-3313 –скасуванню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітекс” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від „24” жовтня 2008 року по справі № 22/137-08-3313 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „ЕРА” –відмовити.

3.Стягнути з Приватного підприємства „ЕРА” (65079, м. Одеса, пл. Куликове поле,1, офіс 521, р/р 26008018273001 в ФАКБ „Імексбанк”, код ЄДРПОУ 31309570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітекс” (65058, м. Одеса, пров. Ботанічний,4, кв. 70, р/р 26007313093 в АБ „Південний” м. Одеса, код ЄДРПОУ 31005611, МФО 328209) 67,65 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Видачу наказу за постановою та в порядку ст. 122 ГПК України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                              М.С. Петров