Постанова

від 13.09.2012 по справі 7376/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2012 р. № 2-а- 7376/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача -Крутька Т.М.

представника відповідача - Липитинської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс+" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс+", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 02.03.2012 року №0001062330 та №0001102330.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, викладені в акті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Комплекс+" з питань перевірки відносин з платниками податків «Промбуд-Монтажінвест» за період лютий - червень та вересень 2011 року від 15.02.2012 року №189/23-304/31633456 зроблені з перевищенням податковою інспекцією повноважень, а винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення від 02.03.2012 року №0001062330 та №0001102330 підлягають скасуванню. Позивач стверджує, що здійснюючи господарську діяльність, дотримується всіх вимог чинного законодавства України. Укладені ним правочини - дійсні, правочини виконані сторонами у повному обсязі, без претензій та зауважень один до одного, ні ким не оскаржувані та у судовому порядку не визнані не дійсними. Фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Посилання відповідача на акти перевірок, складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосовно контрагента позивача, позивач просить суд не брати до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. Також, норми чинного законодавства не ставлять в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За таких підстав, позивач вважає акт перевірки таким, що складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірні податкові повідомлення - рішення незаконними та необ'єктивними, у зв'язку з чим просить суд їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 16.07.2012 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Харкова на належного - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби.

Відповідач - Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс +" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах з підприємством - постачальником: ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», код 36987611, за лютий-червень та вересень 2011 року. Враховуючи висновки, викладені в актах перевірок ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість реального здійснення ТОВ „Промбуд-монтажінвест" фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення підприємством ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за весь перевіряємий період між його контрагентами; відсутність у ТОВ „Промбуд-монтажінвест" об'єктів, які підпадають під визначення згідно п.185.1 ст.185 та факт поставки товарів згідно ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова встановлено порушення ТОВ "Комплекс +" п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п. 138.1,п.138.2, ст.138, пп.139.1.9., п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України 2755-VІ від 2 грудня 2010 року, у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 117.931,0 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 59.878,0 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 27.993,0 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 30.060,0 грн.; п.198.3, п.198.6., ст..198, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року 2756-VІ із змінами та доповненнями, занижено ПДВ на загальну суму 98.383 грн., у т.ч. за лютий 2011 року на суму 36.922 грн., за березень 2011 року на суму 10.980 грн., за червень 2011 року на суму 24.342 грн., за вересень 2011 року на суму 26.139 грн.

За таких підстав, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення від 02.03.2012 року №0001062330 та №0001102330, якими ТОВ "Комплекс +" визначені грошові зобов'язання є цілком правомірними та обґрунтованими, і тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс+", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 31633456, місцезнаходження: вул. Клапцова буд.50, кв.11, м. Харків, 61093 (т.1.а.с.22-25).

З 30.12.1999 року за №1085 підприємство узято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкові та з 14.09.2000 року зареєстровано як платник податку на додану вартість (т.2.а.с.187-188).

З 18.09.2011 року за №1611 підприємство узято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкові, правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби, та з 27.09.2001 року ТОВ "Комплекс+" зареєстровано як платник податку на додану вартість (т.1.а.с.26-27).

Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі направлення від 01.02.2012 №76, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, радником податкової служби IІI рангу - Бездєтко Вікторією Михайлівною, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78. п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VІ, та наказу від 01.02.2012 №97 Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Комплекс +", виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс +" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках з відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах з підприємством - постачальником: ТОВ «Промбуд - Монтажінвест», код 36987611, за лютий-червень та вересень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 15.02.2012 року №189/23-304/31633456 (т.1.а.с.158-171).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "Комплекс +" при здійсненні господарської діяльності:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п. 138.1,п.138.2, ст.138, пп.139.1.9., п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України 2755-VІ від 2 грудня 2010 року, у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 117.931,0 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 59.878,0 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 27.993,0 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 30.060,0 грн.;

- п.198.3, п.198.6., ст..198, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року 2756-VІ із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено ПДВ на загальну суму 98.383 грн., у т.ч. за лютий 2011 року на суму 36.922 грн., за березень 2011 року на суму 10.980 грн., за червень 2011 року на суму 24.342 грн., за вересень 2011 року на суму 26.139 грн.

02.03.2012 року з посиланням на зазначений акт перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення -рішення:

- №0001062330, яким ТОВ "Комплекс +" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 104.918,75 грн., з яких 98.383 грн. - основний платіж, 6.535,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1,а.с.6);

- №0001102330, яким ТОВ "Комплекс +" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 117.932,00 грн., з яких 117.931 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1,а.с.7).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 15.02.2012 року №189/23-304/31633456 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ "Комплекс +", мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ».

Так, на підставі договорів, укладених між ТОВ "Комплекс +"-(замовник) та ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ»-(підрядник), останній зобов'язується власними силами та коштами виконати ремонтно-будівельні роботи по капітальному ремонту споруд, замовник зобов'язується прийняти та оплатити ремонтні роботи згідно з умовами Договору, а саме:

- за договором від 31.08.2011 року №3108/11, виконати будівельно-монтажні роботи за адресою: м. Харків, вул. Котлова, буд.29 (т.1.а.с.181-184);

- за договором від 29.08.2011 року №2908/11 виконати роботи з капітального ремонту приміщень ІЛК, за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки (т.1.а.с.185-188);

- за договором підряду від 11.05.2011 року №1105/11, виконати роботи з капітального ремонту будівельних робіт з капітального ремонту інженерно-лабораторного корпусу ПАТ «Харківська ТЄЦ-5», за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки (т.1.а.с.189-193);

- за договором підряду від 01.03.2011 року 1-03-11, виконати ремонтно-будівельні роботи з капітального ремонту приміщень інженерно-лабораторного корпусу ПАТ «Харківська ТЄЦ-5», за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки (т.1.а.с.193-196);

- за договором підряду від 03.02.2011 року №302/11, виконати ремонтно-будівельні роботи з капітального ремонту адміністративно-побутового корпусу на базі ПМТО ПАТ «Харківська ТЄЦ-5», за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки (т.1.а.с.197-200);

- за договором підряду від 01.02.2011 року №102/11, виконати ремонтно-будівельні роботи з капітального ремонту приміщень оперативного персоналу ділянки прийома і переробки ж/д вантажів ПАТ «Харківська ТЄЦ-5», за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки (т.1.а.с.201-204).

На виконання умов договору ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» надано ТОВ "Комплекс +" у лютому, березні, червні та вересні 2011 року ремонтно-будівельні роботи по капітальному ремонту споруд на загальну суму 590301,08 грн., у т.ч. ПДВ-98383,51 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 року на суму з ПДВ 149495,27 грн. (т.1.а.с.206-211), на суму з ПДВ 126890,16 (т.1.а.с.213-225), за червень 2011 року від 23.06.2011 року на суму з ПДВ 146050,68 (т.1.а.с.227-239), за березень 2011 року 2011 року від 30.03.2011 року на суму з ПДВ 35031,65 грн. (т.1.а.с.241-246), від 31.03.2011 року на суму з ПДВ 3481,09 (т.1.а.с.248-т.2.а.с.6), за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суму з ПДВ 123968,24 грн. (т.2.а.с.8-16), на суму з ПДВ 97563,72 грн. (т.2.а.с.18-28).

Реальність виконання зазначених угод підтверджується виписаними ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» податковими накладними на адресу ТОВ "Комплекс +" від 28.02.2011 року №116 на суму з ПДВ 123396,24 грн., від 28.02.2011 року №153 на суму з ПДВ 97563,72 грн. (а.с.30), від 30.03.2011 року №173 на суму з ПДВ 30850,33 грн., від 30.03.2011 року №177 на суму з ПДВ 35031,65 грн., від 24.06.2011 року 196 на суму з ПДВ 146050,68, від 30.09.2011 року №390 на суму з ПДВ 49612,84 грн., від 30.09.2011 року №406 на суму з ПДВ 107223,62 (т.2.а.с.29-35).

Вартість виконаних робіт в матеріалах справи підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за вересень 2011 року від 30.09.2011 року на суму з ПДВ 4961284 грн. (т.1.а.с.205), на суму з ПДВ 10722362 грн. (т.1.а.с.212), за червень від 23.06.2011 року на суму з ПДВ 14605068 (т.1.а.с.226), за березень від 30.03.2011 року на суму з ПДВ 3503165 грн. (т.1.а.с.240), від 31.03.2011 року на суму з ПДВ 3085033 грн. (т.1.а.с.247), за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суму з ПДВ 123,96824 (т.2.а.с.7), на суму з ПДВ 9756372 грн. (т.2.а.с.17).

Розрахунки між ТОВ "Комплекс +" та ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» за ремонтно-будівельні роботи проводилися через розрахунковий рахунок у березні 2011 року у сумі 2794113,94 грн., у квітні 2011 року у сумі 8000,00 грн., у червні 2011 року у сумі 14650,68 грн., у жовтні 2011 року у сумі 156836,46 грн., про що в матеріалах справи свідчать платіжні доручення від 09.03.2011 року №42 на суму 123968,24 грн. від 09.03.2011 року №43 на суму 50000,00 грн., від 29.03.2011 року №48 на суму 47563,72 грн., від 30.03.2011 року №57 на суму 30850,33 грн., від 30.08.2011 року №58 на суму 27031,65 грн., від 19.04.2011 року №75 на суму 8000,00 грн., від 24.06.2011 року №110 на суму 146050,68 грн., від 10.10.2011 року №193 на суму 107223,62 грн., від 10.10.2011 року №194 на суму 49612,84 грн. (т.2.а.с.67-75).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надав.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту є акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме:

- акт від 05.05.2011р №896/23-03-05/36987611 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року (т.2,а.с.36-43);

- акт від 30.06.2011 № 1475/23-03-05/36987611 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року (т.2.а.с.44-53);

- акт від 13.09.2011р. №12/23-02-09/36987611 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Промбуд-монтажінвест" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ Техноспецмаркетинг" код ЄДРПОУ 37366942 їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011р. (т.2.а.с.55-57);

- акт від 13.12.2011р.№ 249/23-02-09/36987611 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Промбуд-монтажінвест" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ Техноспецмаркетинг" їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень-жовтень 2011р. (т.2.а.с.58-63).

Суд відзначає, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи підприємств не вивчались, оскільки, як вбачається з назви згаданих вище актів, зустрічні звірки взагалі не були проведені.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

При судовому розгляді підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Оскільки, ТОВ "Комплекс +" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)ю

Також за вимогами п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ТОВ "Комплекс +" та його контрагентом ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ТОВ "Комплекс +" та його контрагентом ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його та його контрагентом ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ», а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Комплекс +", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс+" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 02.03.2012 року за №0001062330 та №0001102330.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.