Рішення

від 09.10.2012 по справі 2989-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.2012Справа №5002-32/2989-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Марущак Наталії Олексіївни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор»

до відповідача Марущак Ігоря Анатолійовича

про визнання наказу недійсним

за участю представників:

від позивача- Лутовінов С.В., довіреність № б/н від 14.09.12р.

від відповідача ТОВ "Ратібор"- не з'явився.

від відповідача Марущак І.А.- Сухотін Д.А., довіреність № б/н від 17.10.11р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору: Марущак Наталя Олексіївна звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» та Марущак Ігоря Анатолійовича про визнання недійсним наказу виконуючого обов'язки директора ТОВ «Ратібор» Марущак Ігоря Анатолійовича №1\08-12 від 15.08.2012р. про призначення себе виконуючим обов'язки директора ТОВ «Ратібор».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 17.09. 2012р.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним наказом порушено права позивача, як учасника товариства, оскільки наказ видано із перевищенням повноважень та порушенням норм Закону України «Про господарські товариства» та Статуту ТОВ «Ратибор».

У судовому засіданні представник відповідача Марущак І.А. проти позову заперечував, наполягаючи, що даний спір не підвідомчій господарському суду, та складається з однієї позовної вимоги, яка за своєю правовою природою відноситься до категорії трудового спору. Із посиланням на Роз'яснення №30/39 від 29.12.1965 року «Про порядок оплати тимчасового заступництва» Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати, наполягав на тому, що оскаржуваним наказом відповідачем було покладено на себе тимчасове виконання обов'язків директора тимчасово відсутнього керівника ТОВ «Ратибор», що виключало взагалі скликання загальних зборів учасників зазначеного товариства. Правом письмово викласти свої заперечення на позов не скористався.

Представник відповідача Марущак І.А. у судовому засіданні заявив усне клопотання про виклик у судове засідання позивача Марущак Н.О. у в зв'язку із необхідністю задати їй запитання, на які не в змозі, на його думку, відповісти її представник, з мотивів того, що зазначені запитання торкаються більш раннього періоду, ніж той, з якого представником позивача став Лутовінов С.В.

Суд з'ясував перелік питань, на які, на думку представника відповідача, не зможе відповісти представник позивачки, та прийшов до висновку, що зазначені запитання взагалі не мають жодного відношення до предмету спору, більш того, дослідив нотаріально посвідчену довіреність на представника позивача Лутовінова С.В., якою цілком повно було реалізовано інститут представництва, передбачений главою 17 Цивільного кодексу України, та із зазначених підстав відмовив в задоволенні вищенаведеного клопотання, у в зв'язку із його необґрунтованістю.

Відповідач ТОВ «Ратібор» явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, правом.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, адреса, вказана у позовній заяві цілком співпадає із адресою, яка міститься у Єдиному державному реєстрі, та на яку було скеровано ухвалу суду про порушення провадження у справі.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» засновниками (учасниками) товариства є громадяни України Марущак Наталія Олексіївна та Марущак Ігор Анатолійович. (а.с.15).

Пунктом 6.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» визначено порядок обчислення кількості голосів належних учасникам товариства, які є пропорційними їх часткам в статутному капіталі. (а.с.18).

Згідно із пунктом 4.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» доля кожного з учасників товариства складає: Марущак І.А. - 50%; Марущак Н.О. - 50% (а.с.16).

15.08.2012р. Наказом №1/08-12 за підписом виконуючого обов'язки директора ТОВ «Ратібор» Марущак І.А. було припинено виконання повноважень директора ТОВ «Ратібор» позивачки Марущак Н.О., та виконання обов'язків директора ТОВ «Ратібор» з 15.08.2012р. прийнято на себе відповідачем - Марущак І.О.(а.с.7).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Трудові спори - розбіжності, що виникають між працівником і роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, або між колективом працівників та роботодавцем про зміну умов праці, укладення чи виконання колективного договору, угод, умов трудового договору (контракту) та інші. Трудові спори поділяються на індивідуальні та колективні (конфлікти).

Дійсний спір учасника товариства з товариством та іншим учасником, виник з приводу порушення права позивача на участь в управлінні товариством при виданні наказу про призначення на посаду директора іншої особи, та не є трудовим спором, оскільки в такому спорі не вирішується розбіжностей, що виникають між працівником, колективом працівників та роботодавцем і, таким чином, за своєю правовою природою є корпоративним спором.

Згідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтю 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні

інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання

недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та

споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу

державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або

органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,

що встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст.1 цього Кодексу, а правовідносини, у яких виник спір, носять господарський характер. Субєктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам ст.1 ГПК України, спірні правовідносини носять ознаки корпоративних, оскільки виникли між господарським товариством і його учасником та повязані із управлінням цим товариством.

Аналогічної позиції дотримується Вищій господарський суд України (Постанова від 26.12.2012р. у справі К39/220-10 (К7/70-10)).

Статтею 59 Закону України «Про господарські товариства» визначено компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, яка є частково відсилочною нормою, зокрема до статті 41 цього Закону.

Так, відповідно до пункту «г» частини 5 статті 41 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься утворення і відкликання виконавчого та інших органів

товариства.

Зазначені норми закону знайшли своє пряме відображення у пункті 6.17 Статуту ТОВ «Ратибор», відповідно до якого, виконавчим органом товариства є директор, якій призначається та звільняється від посади зборами учасників товариства. (а.с.19).

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства», яка кореспондується із статтею 145 Цивільного кодексу України, визначено термін виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю, та його функції.

Відповідно до коментованих статтей, виконавчий орган може бути колегіальним (дирекція) або одноособовим (директор).

Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

Із системного аналізу матеріалів справи, зокрема Статуту ТОВ «Ратибор», та відомостей, що містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, та фізичних осіб підприємців, вбачається, що виконавчий орган зазначеного товариства визначено як одноособовий. Згідно з положеннями пункту 6.17 Статуту ТОВ «Ратібор», виконавчим органом товариства учасниками товариства визначено директора, та, відповідно до пункту 6.18 Статуту ТОВ «Ратибор», саме директор є посадовою особою (а.с.19, 20).

Як вбачається із коментарів представника відповідача Марущак І.А., наданих ним у судовому засіданні 09.10.2012р., посадової інструкції на заступника директора з комерційної частини ТОВ «Ратибор» у Товариства не існувало.

За таких обставин, наполягання представника відповідача Марущак І.А., що заступник директора з комерційної частини діяв в рамках частково делегованих йому директором Товариства повноважень, який у дійсності Статутом Товариства не визначений членом виконавчого органу, не є посадовою особою, та не уповноважений на це органом управління, прийняв на себе функції директора Товариства, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Матеріали справи, не містять відомостей, що загальними зборами учасників товариства приймалося рішення щодо припинення повноважень обраного загальними зборами директора Марущак Н.І. та призначення до виконання обов'язків директора іншої особи.

За таких обставин, повноваження особи, що видала оскаржуваний наказ, та, як з'ясовано судом, взагалі не мала відношення до переліку службових осіб, визначених пунктом 6.18 Статуту Товариства, позбавляли її права на фактичне призначення нового директора Товариства, та, відповідно, суперечили приписам статті 41 Закону України «Про господарські товариства» та пунктів 4,8 статті 145 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженною відповідальністю відноситься створення, та відкликання виконавчого органу. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів

учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Таким чином, приймаючи оскаржуваний наказ з порушеннями норм статті 41 Закону України «Про господарські товариства», статті 145 Цивільного кодексу України, та пунктів 6.3, 6.17 Статуту ТОВ «Ратибор», було порушено право позивача, як учасника товариства, на управління справами товариства, надані йому статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», шляхом прийняття участі в загальних зборах учасників товариства, як органу, що мав визначену законом виключну компетенцію вирішувати зазначені питання.

При цьому, суд визнає неспроможними посилання представника відповідача Марущак І.А., на пункт 6.14 Статуту Товариства, відповідно до якого, учасник товариства, не має права голосу при рішенні загальними зборами товариства питань про здійснення з ним операції і про суперечку між ним та товариством, у в зв'язку із тим, що предметом дійсного спору є порушення корпоративного права позивача на участь в управлінні товариством шляхом вирішення питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, наказом виданим, в обхід вищезазначеного законом порядку. Суд приходить до висновку, що представник відповідача не диференціює поняття право участі у загальних зборах учасників товариства та право голосу при рішенні загальними зборами товариства питань, що призводить до вільного тлумачення Закону України «Про господарські товариства», що, відповідно, до норм конституції України, є неприпустимим.

Також, суд не може прийняти до уваги, як законне та обґрунтоване посилання представника відповідача Марущак І.А. на Роз'яснення №30/39 від 29.12.1965 року «Про порядок оплати тимчасового заступництва» Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати, у в зв'язку із тим, що норма права, визначена статтею 41 спеціального Закону України «Про господарські товариства» не підлягає розширеному тлумаченню. Та посилання представника відповідача Марущак І.А. на Роз'яснення від 29.12.1965 року «Про порядок оплати тимчасового заступництва», із вимогою застосування аналогії права, не може бути прийнято судом. По-перше, верховенство Закону над усіма іншими нормативними актами, передбачає, що норма закону є пріоритетною у її застосуванні, та висновки спеціальних офіційних роз'яснень, тлумачень, коментарів, не є джерелом права, та не повинні усувати норму за рахунок зміни або скасування її положень. За таких обставин, застосування аналогії права до виниклих корпоративних правовідносин із посиланням на роз'яснення «Про порядок оплати тимчасового заступництва» суд визнає неспроможним.

Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» твердить, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Справа розглянута судом із винесенням рішення, в якому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у в зв'язку із чим, відповідачі мають відшкодувати позивачеві судові витрати як того вимагають приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене 15.10.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Наказ №1/08-12 від 15.08.2012р. виданого виконуючим обов'язки директора ТОВ «Ратибор» Марущак Ігорем Анатолійовичем.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» на користь Марущак Наталії Олексіївни судовий збір в розмірі 536,50грн.

4. Стягнути з Марущак Ігоря Анатолійовича на користь Марущак Наталії Олексіївни судовий збір в розмірі 536,50грн.

5. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова