Рішення

від 11.10.2012 по справі 5010/936/2012-п-28/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р. Справа № 5010/936/2012-П-28/75

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м.Івано-Франківська

в інтересах держави в особі

виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000

вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгурт"

вул. Чорновола, 7 офіс 313, м. Івано-Франківськ, 76000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради

вул. Галицька, 67, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення 243345 грн. 85 коп., з яких:

221592 грн. 70 коп. основного боргу, 16867 грн. 68 коп. пені,

1551 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3334 грн. 32 коп. 3 % річних

За участю представників:

від позивача: Боднарчук М.М. - головний спеціаліст юридичного відділу

виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

(довіреність № 1456/01-20/67-в від 05.09.11)

від третьої особи: Чекайло В.М. - представник, (довіреність б/н, від 09.10.12)

від відповідача: представники не з'явились

Учасник судового засідання: Гарасимик Т.О. - прокурор відділу прокуратури м. Івано-

Франківська, (посвідчення №105 від 08.10.12)

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництва, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгурт" про стягнення 243345 грн. 85 коп., з яких: 221592 грн. 70 коп. основного боргу, 16867 грн. 68 коп. пені, 1551 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3334 грн. 32 коп. 3 % річних.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України Заступник прокурора м. Івано-Франківська в позовній заяві № 76/3-93-12 від 18.07.12 (вх. № 1779/2012 від 01.08.12) визначив на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обгрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 152 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 18.12.09 та додаткової угоди до нього від 23.12.09. в частині сплати пайового внеску, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 221592 грн. 70 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 16867 грн. 68 коп. пені, 1551грн. 15 коп. інфляційних втрат та 3334 грн. 32 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.09.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 01.10.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.12 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради; продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 11.10.12.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 03.08.12, від 18.09.12 та від 01.10.12; отримання відповідачем ухвал суду підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 11.10.12 не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 10.07.12 надіслана відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Чорновола, 7 офіс 313, м. Івано-Франківськ, 76000.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві та просять суд позов задовольнити.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників прокуратури, позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.12.09 між позивачем (далі - виконком) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір № 152 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а.с. 13).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що за цим договором замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на орендованій земельній ділянці на вул. Хіміків, поруч будинку №4, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Розмір і порядок сплати пайового внеску визначений в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору (а.с.14).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 221592 грн. 70 коп. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об»єкта до експлуатації.

Згідно пункту 3.3. Договору, замовник може розстрочити сплату внеску за встановленим порядком, розглянутим і затвердженим комісією з питань визначення пайової участі замовників будівництва у соціально-економічному розвитку міста та інженерно-транспортної інфраструктури у випадку, якщо нарахована суму перевищує 10000 грн.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання умов договору.

23 грудня 2009 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 152 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а.с. 15), якою погоджено відстрочення платежу, у запропонований замовником термін до 1 січня 2012 року у розмірі 221592 грн. 70 коп. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2012 року.

Замовник прийняті на себе договірні зобов»язання не виконав; суму заборгованості не сплатив.

13.04.12 фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ТзОВ «Західгурт»було направлено лист-нагадування № 2-07/340 (а.с. 16) щодо виконання умов договору № 152 та додаткової угоди до договору. Проте, відповідь на вищезазначений лист не надано.

11.06.12, з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачеві претензію-вимогу № 2-07/364 про сплату заборгованості в розмірі 221592 грн. 70 коп. (а.с. 17). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення. Частина друга статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»(чинного на момент укладення договору та додаткової угоди) містить припис, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати пайового внеску не виконав, станом на дату судового засідання заборгованість відповідача перед позивачем становить 221592 грн. 70 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. З огляду на вищевикладене, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача пайового внеску в розмірі 221592 грн. 70 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 152 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 18.12.09 та додаткової угоди до нього від 23.12.09 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних. Наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним (а.с.19).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 152 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 18.12.09 та додаткової угоди до нього від 23.12.09 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 16867 грн. 68 коп. пені, 1551 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3334 грн. 32 коп. 3% річних обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача. Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 121, 124 Конституції України, Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст. 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 626 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 22, 33, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгурт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 243345 грн. 85 коп., з яких: 221592 грн. 70 коп. основного боргу, 16867 грн. 68 коп. пені, 1551 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3334 грн. 32 коп. 3 % річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгурт" (вул. Чорновола, 7 офіс 313, м. Івано-Франківськ, 76000; код 246865161) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000; одержувач платежу: МБ м. Івано-Франківська 24170000, код 37952250) - 221592(двісті двадцять одна тисяча п»ятсот дев»яносто дві) грн. 70 коп. основного боргу, 16867 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім)грн. 68 коп. пені, 1551(одна тисяча п»ятсот п»ятдесят одна) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3334 (три тисячі триста тридцять чотири)грн. 32 коп. 3 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгурт" (вул. Чорновола, 7 офіс 313, м. Івано-Франківськ, 76000; код 246865161) в доход бюджету -судовий збір в розмірі 4866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість)грн. 90 коп. за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002, назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва одержувача - УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача - 836014, ЄДРПОУ 37952250, код класифікації доходів - 22030001, назва коду класифікації доходів - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"