Ухвала

від 11.10.2012 по справі 33/69-2/152-75/372-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 33/69-2/152-75/372-2012 11.10.12

За позовом Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Міністерства фінансів України

2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок"

про стягнення грошових коштів

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від прокуратури - не з'явилися.

від позивача-1 - Сотнікова І.В., довіреність № 31-15030-02/13 від 08.05.2012.

від позивача-2 - Молодюк А.Л., довіреність № 25/361 від 27.12.2011.

від відповідача - Британчук М.В., довіреність № 153 від 19.06.2012.

Донець Ю.В., довіреність № 253 від 03.09.2012.

встановив:

Заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2011 у справі №33/69 (суддя Мудрий С.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 729 795,75 грн., заборгованості по комісії в сумі 69 868,96 грн., в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 183 532,56 грн. відмовлено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 7 996,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 191,94 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011 у справі №33/69 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011 вказані судові рішення скасовано, а справу №33/69 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 33/69-2/152 (суддя Домнічева І.О.) в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 вказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 33/69-2/152 скасовано, направлено справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, з посиланням на те, що висновки попередніх судових інстанцій про відмову в позові є передчасними, оскільки Заступник прокурора Оболонського району міста Києва, звертаючись до суду з даним позовом зазначив і в чому полягає порушення та захист інтересів держави у даній справі, і особу -ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ», , і орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерство фінансів України, і підстави, за яких звернувся в інтересах саме цього банку, і яким чином інтереси держави пов'язані саме з цією особою.

Розпорядженням № 04-1/820 від 17.08.2012 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, справу № 33/69-2/152 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2012 справу № 33/69-2/152 прийнято до провадження та присвоєно їй № 33/69-2/152-75/372-2012.

14.09.2012 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-34/12256-2012, яка розглядається господарським судом міста Києва.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач надав копію позовної заяви та копію ухвали про порушення провадження у справі № 5011-34/12256-2012 від 10.09.2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про визнання кредитного договору № 97/07 від 19.11.2007 припиненим з 22.09.2010.

Представники відповідача в судовому засіданні 11.10.2012 підтримали подане ними раніше клопотання про зупинення провадження у справі.

Представники позивачів в судовому засіданні 11.10.2012 заперечили проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі -це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що розгляд даної справи неможливий до вирішення справи № 5011-34/12256-2012.

31.08.2012 відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про припинення провадження у справі, оскільки 02.04.2012 постановою господарського суду міста Києва ВАТ «Завод сантехнічних заготовок»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а відтак заявлені Заступником прокурора у даній справі вимоги не можуть розглядатись в позовному провадженні, а повинні бути заявлені в межах справи про банкрутство відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні 11.10.2012 підтримали подану раніше заяву про припинення провадження у справі.

Представники позивачів в судовому засіданні 11.10.2012 заперечили проти задоволення заяви відповідача про припинення провадження у справі.

Розглянувши подану відповідачем заяву, судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2010 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», відкрито процедуру санації, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Предметом розгляду даної справи є вимоги Заступника прокурора про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.10.2011 та уточнень до неї від 12.01.2012, по відсотках за період з 01.08.2010 по 06.10.2011 в сумі 2584126,57 грн. та комісії за супроводження кредиту за період з 01.08.2010 по 06.10.2011 в сумі 247922,12 грн.

Як визначено ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство .

Отже, виходячи з викладеного, заявлені у даній справи вимоги є поточними кредиторськими вимогами, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (22.07.2010) і за загальним правилом норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюють свою дію на такі вимоги кредиторів до боржника та, відповідно, не регулюють порядок їх оплати.

Однак, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури .

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Отже, виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми цього закону не поширюють свою дію на поточні грошові вимоги кредиторів до боржника та, відповідно, не регулюють порядок їх оплати тільки до моменту визнання боржника банкрутом, а тому розгляд спорів щодо поточних грошових вимог кредиторів у порядку позовного провадження може мати місце до визнання боржника банкрутом .

Після визнання боржника банкрутом поточні вимоги переходять до категорії конкурсних , тому повинні бути заявлені, розглянуті та підлягають задоволенню в межах ліквідаційної процедури в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. ст. 14, 23, 31 Закону).

Як встановлено під час розгляду даної справи, постановою господарського суду міста Києва від 02.04.2012 Відкрите акціонерне товариство "Завод сантехнічних заготовок" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, припинено процедуру санації та відкрито ліквідаційну процедуру.

При цьому, ПАТ "АКБ "Київ" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою № 15-01/а/1664 від 05.06.2012 про визнання поточних кредиторських вимог на суму 4 062 787,89 грн., в яку включено відсотки за період з 01.08.2010 по 06.10.2011 в сумі 2584126,57 грн. та комісія за супроводження кредиту за період з 01.08.2010 по 06.10.2011 в сумі 247922,12 грн., тобто сума, яка є предметом спору у даній справі.

Відтак, враховуючи, що на час розгляду даної справи відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні, а повинні бути заявлені та розглядатись в межах справи про банкрутство відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 7/92.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі.

При цьому, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 08.08.12, слід відзначити, що відповідно до ст.ст. 2 , 20 ГПК України , ст.ст. 20 , 36-1 Закону України "Про прокуратуру" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді . Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств . Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство , на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави , обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах .

Як вбачається з матеріалів справи, Заступник прокурора Оболонського району міста Києва, зазначаючи при зверненні із позовною заявою про необхідність захисту інтересів держави та з метою запобігання порушення інтересів держави у даній справі, вказав особу - ПАТ "Акціонерний комерційний банк «Київ», стосовно якої мають бути захищені відповідні інтереси держави, оскільки Держава України володіє часткою у статутному капіталі цього банку в розмірі 99, 94 %, а управління такими корпоративними правами здійснює Міністерство фінансів України.

Отже, Заступником прокурора в позовній заяві зазначено і в чому полягає порушення та захист інтересів держави у даній справі, і особу ПАТ "АКБ «Київ», і орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Міністерство фінансів України, і підстави, за яких Заступник прокурора звернувся в інтересах саме цього банку, і яким чином інтереси держави пов'язані саме з цією особою, що свідчить про правомірність подання даного позову Заступником прокурора.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України і в постанові від 26.10.2011 у справі №33/131.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

у х в а л и в:

Провадження у справі № 33/69-2/152-75/372-2012 припинити.

Суддя Т.В. Васильченко