Постанова

від 11.10.2012 по справі 5015/2089/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.12 Справа № 5015/2089/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Михалюк О.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" б/д та б/н (вх. номер Львівського АГС № 1592 від 28.08.2012 р.)

на рішення господарського суду Львівської області

від 06.08.2012 року у справі № 5015/2089/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім", м. Львів

про стягнення 3 508 199,02 грн. заборгованості за кредитним договором № 10/24К-07 від 16.03.2007р.

за участю представників сторін:

від позивача Тітаренко О.О.

від відповідача Лебідко Ю.І.

Права та обов?язки сторін, визначені ст.ст.20,22 ГПК України, роз?яснено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. у склад колегії замість судді Мурської Х.В. введено суддю Михалюк О.В.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2012р. у справі №5015/2089/12 (суддя Деркач Ю.Б.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Універсал Банк", присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Компанія "Лізинговий Дім" на користь позивача 840 248,59грн. заборгованості по кредиту за договором № 10/24К-073, 189 726,56грн. боргу по відсотках за строкове користування кредитом, 296 694,30грн. боргу по відсотках за прострочене користування кредитом, 11 809,06грн. пені за прострочення виконання зобов'язань та 24 562,81грн. судового збору; в решті позову -відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що заборгованість відповідача за кредитним договором підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з врахуванням ст.ст.526,1048 ЦК України. При відмові в позові суд, керуючись ст.ст.257, 260, 267 ЦК України, вказав, що оскільки позов подано 24.05.2012р., то заборгованість відповідача, яка виникла до 01.06.2009р. не підлягає до задоволення у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої відповідачем подано заяву.

Дане рішення в частині відмови в позові оскаржено позивачем, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; з неповним з?ясуванням обставин справи та за невідповідності висновків, викладених в рішенні суду матеріалам та обставинам справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Як на підставу своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги, що згідно з умовами кредитного договору визначено граничний строк повернення кредиту 15.03.2012р., відтак, права банку на повернення кредиту, відповідно до ст.253 ЦК України, вважаються порушеними з 16.03.2012р. і саме з цієї дати слід обчислювати трьохрічний строк позовної давності. Окрім того, скаржник вказує на безпідставне застосування судом позовної давності до спірних правовідносин між сторонами, оскільки відповідачем заява про застосування строку позовної давності в розумінні ч.3 ст.267 ЦК України не подавалась. Разом з цим, позивач зазначає, що факт подання заяви про визнання банку кредитором у справі про банкрутство ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»свідчить про переривання з 21.04.2010р. строку позовної давності згідно ст.264 ЦК України та початку його нового перебігу з 22.04.2010р.

Представник скаржника, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач доводи скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.99-100) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

16.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк»(Банк по договору, позивач у справі) та ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»(позичальник по договору, відповідач у справі) було укладено кредитний договір № 10/24К-07 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 2 478 000,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти кредит, належним чином його використовувати та повернути до 15.03.2012 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 18,5% річних (а.с.7-12).

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що повернення кредиту здійснюється відповідно до узгодженого сторонами графіку, вказаному в договорі або додатку до нього, що є невід'ємною частиною даного договору.

В додатку до кредитного договору та в додатковому договорі № 1 до кредитного договору від 25.06.2007 року, яким було внесено зміни в додаток до договору, сторони узгодили графік погашення зобов'язань позичальника з помісячною сплатою вказаних зобов'язань з квітня 2007 року по 15 березня 2012 року. У вказаному графіку встановлено терміни та розміри повернення/погашення кредитних зобов'язань (а.с.13-15).

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 до кредитного договору сторони домовились з 01.09.2008 року встановити дію нової процентної ставки у розмірі 19,5% річних (а.с.19).

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, при порушенні строків сплати кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, відповідач додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 0,1 відсоток від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору банком надано відповідачу кредит на суму 2 478 000грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 16.03.2007 року (а.с.20).

Позивач стверджує, що ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», в порушення умов договору, у встановлені договором порядку та строки, тіло кредиту та відсотки за користування кредитом не сплачував з 01.10.2008р., що стало підставою для звернення 25.05.2012р. з позовом про стягнення 3 508 199,02 грн., з яких: 1 285 315,04 грн. заборгованість по сумі кредиту, 866450,20 грн. проценти за користування кредитом, 1 356 433,78 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язань.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що зобов'язання з повернення кредиту ним не виконуються з 1 жовтня 2008 року, а зобов'язання зі сплати відсотків з 1 грудня 2008 року, відтак, зазначає про пропуск позовної давності як на стягнення тіла кредиту, так і на стягнення пені і, відповідно до ст.267 ЦК України, просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення боргу (а.с.34).

В процесі розгляду справи, позивачем подано уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого обчислено 1 285 315,04грн. простроченої заборгованость по кредиту, 268 950,33грн. простроченої заборгованості по відсотках, 597 499,87грн. простроченої заборгованості по підвищеним відсоткам, 15 445,42грн. пені за прострочення погашення тіла кредиту, 1 595,32грн. пені за прострочення погашення відсотків (а.с.53).

Судова колегія , заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення слід частково скасувати, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання кредитного договору, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 47, 48, 71 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт надання банком відповідачу кредитних коштів на суму 2 478 000грн. підтверджується платіжним дорученням № 2 від 16.03.2007 року (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», згідно умов кредитного договору, взяло на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту згідно погодженого графіку, сплати нарахованих процентів та комісій за користування кредитом, а також у разі порушення (невиконання) умов договору сплати пені від простроченої суми за весь час прострочення.

Зокрема, п.4.2.1 договору, сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється відповідно до узгодженого сторонами графіку, вказаному в договорі або додатку до нього, що є невід?ємною частиною договору. Згідно додаткового договору №1 від 25.06.2007р. до кредитного договору, відповідач зобов'язався кожного місяця сплачувати визначену суму тіла кредиту, відтак, за умови порушення позивачем даної умови договору в частині своєчасності та повноти оплати заборгованості по кредиту з грудня 2008року (що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем), ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»вважається таким, що порушив виконання зобов?язання.

Відтак, судова колегія вважає доведеним матеріалами справи факт заборгованості ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»перед позивачем в розмірі 1 285 315,04грн. суми кредиту.

Що стосується позовної давності, яка застосована судом першої інстанції у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, згідно поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, то судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на наступне:

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Умовами договору, зокрема, п.1.1., встановлено граничний термін повернення кредиту 15.03.2012р. , відтак, при порушенні відповідачем вказаного строку повернення кредиту, відповідно до ст.253 ЦК України, право позивача слід вважати порушеним з 16.03.2012р. і саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

З огляду на викладене, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з даним позовом вважаються безпідставними.

Отже, факт неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором, зокрема, щодо погашення кредиту згідно графіка та процентів за користування кредитом згідно договору, підтверджується матеріалами справи, фактично не заперечується відповідачем згідно відзиву на апеляційну скаргу, та не спростовано згідно з ст.33 ГПК України.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.610, 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов??язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати як заборгованості по кредиту, так і заборгованості по відсотках, судова колегія вважає правомірним нарахування відповідачу пені (згідно уточненого розрахунку -а.с.53), обчисленої за період з 28.02.2011р. по 17.05.2012р. у розмірі 15 445,42грн. за прострочення погашення тіла кредиту та 1 595,32грн. за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, обчислених згідно п.8.1. договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також ст.232 ГПК України.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, до позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності в один рік.

За правилами статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У поданому відповідачем відзиві-клопотанні від 10.07.2012р. до прийняття судом першої інстанції рішення у справі, відповідач, відповідно до ст.267 ЦК України, просив застосувати строк позовної давності, зокрема, і щодо стягнення пені з одночасною констатацією факту спливу строку позовної давності до цих вимог, який оцінений судовою колегією, як заява відповідача про застосування позовної давності.

Що стосується доводів скаржника про відсутність належним чином оформленої відповідачем заяви про застосування позовної давності, то судова колегія зазначає, що норма ст.267 ЦК України, не містить вимог до форми заяви сторони про застосування позовної давності, відтак, зазначення відповідачем у відзиві на позов про пропуск позивачем строку на звернення з позовом про захист свого порушеного права та клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності визнаються судовою колегією як заява про застосування позовної давності.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що позов було подано 24.05.2012р. (згідно відмітки поштового штемпеля на конверті-а.с.28), судова колегія зазначає, що до стягнення підлягає 16 839,23грн. пені, обчисленої за період з 24.05.2011р. по 17.05.2012р.

Відтак, судова колегія вважає доведеною матеріалами справи заборгованість ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» (згідно уточненого розрахунку заборгованості станом на 17.05.2012р.) в розмірі 1 285 315,04грн. неповернутого кредиту, 866 450,20грн. відсотків за користування грошовими коштами, 16 839,23грн. пені, яка підлягає до стягнення.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за кредитним договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість позовних вимог в редакції уточненого розрахунку позовних вимог, відтак, з врахуванням заяви про застосування строку позовної давності, до рішення господарського суду Львівської області слід частково скасувати.

При частковому скасуванні оскаржуваного рішення, судова колегія, відповідно до ст.49 ГПК України, здійснює новий розподіл судових витрат, які слід покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2012р. у справі №5015/2089/12 скасувати частково в частині відмови в позові.

У зв'язку з цим частину 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім", м.Львів, вул.Є.Коновальця, 103/605 (код ЄДРПОУ 31730064) на користь публічного акціонерного товариства „Універсал Банк", м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19 (код ЄДРПОУ 21133352) 1 285 315грн. 04коп. заборгованості по кредиту за договором № 10/24К-07, 866 450 грн. 20коп. боргу по відсотках за строкове користування кредитом, 16 839 грн. 23коп. пені за прострочення виконання зобов'язань, 43 526 грн. 56коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 21 763грн. 28коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Михалюк О.В.