Постанова

від 18.12.2008 по справі 3/178-08-3662

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/178-08-3662

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" грудня 2008 р. Справа № 3/178-08-3662

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Л.В. Поліщук

суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –І.І. Мельник

від відповідачів:(Управління державного комітету земельних ресурсів у                м. Одеса)- О.Р. Халіулліна,

(Одеської міської ради)-І.В. Граніна,

від третьої особи —Т.Л. Польщіна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2008р.

у справі № 3/178-08-3662

за позовом ТОВ „Будівельне-монтажне управління „МОНОЛІТБУД”

до 1) Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії

2) Одеської міської ради

3) Управління державного комітету земельних ресурсів у м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача —Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання права власності та зобов'язання до вчинення певних дій,

встановив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельне-монтажне управління “МОНОЛІТБУД” звернулось до господарського суду з позовом та уточненнями до нього про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 4,2225 га для будівництва, експлуатації та обслуговування промислової бази за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48-Д; зобов'язання Одеської міської ради прийняти від товариства грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки площею 4,2225 га; зобов'язання ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за позивачем державний акт на право власності на спірну земельну ділянку; зобов'язання Управління державного комітету земельних ресурсів у м. Одеса видати та підписати бланк державного акту на право власності на вказану земельну ділянку за позивачем.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2008р. (суддя Т.Г. Д'яченко) позов задоволено у повному обсязі, судові витрати стягнуті з усіх відповідачів в рівних частках.

          Судове рішення мотивоване тим, що позивачу на праві власності належить об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, Одеською міською радою не приймалось рішення про відмову товариству у продажі земельної ділянки, чим порушено право позивача на його оскарження в суді та не надає можливості реалізувати право на викуп земельної ділянки.

          Не погодившись з рішенням суду, Одеська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що передача земельної ділянки в оренду можлива лише за рішенням міської ради, а зобов'язання укласти договір оренди за відсутності такого рішення є порушенням виключного права міської ради на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями; вимоги позивача щодо зобов'язання укласти договір оренди належать до юрисдикції адміністративного суду та повинні розглядатись за нормами КАС України.

          В свою чергу Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим ж доводами, що і скарга Одеської міської ради. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено судовою колегією відповідно до ст. ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 02.12.2008 р.

          Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія встановила:

          В 1989р. Одеському спеціалізованому будівельно-монтажному управлінню монолітного домобудування видано державний акт № 192 на право користування землею площею 11,4 га для будування промислової бази.

          За договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу шляхом викупу 31.07.2002р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області продало Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельне-монтажне управління “МОНОЛІТБУД” цілісний майновий комплекс - Державне підприємство “Одеське спеціалізоване будівельно-монтажне управління монолітного домобудування”, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й кілометр Старокиївського шляху, 49/Б.

          01.08.2002 р. цілісний майновий комплекс передано за актом № 552 передачі державного майна.

          ТОВ “Будівельне-монтажне управління “МОНОЛІТБУД” вважає, що на підставі вищезазначеного договору у нього виникло право на отримання земельної ділянки, на якій розташований зазначений майновий комплекс, у користування з наступним придбанням у власність, в зв'язку з чим звернувся з позовом про визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку.

          Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

          Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

          Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради —сесії.

          Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

          Приписами ст. 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується у тому числі на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю.

          Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

          Ст. 116 ЗК України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

          Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом права власності, при цьому послався на норми, які регулюють орендні правовідносини. Однак, поняття оренди та права власності не є тотожними.

          Задовольняючи вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з факту знаходження на спірній земельній ділянці належного позивачу нерухомого майна.

          Такий висновок є необґрунтованим, оскільки ст. 120 ЗК України не передбачає автоматичного переходу до власника будівлі або споруди права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля чи споруда.

          Більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що нежилі будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 48-Д, належать позивачу на праві власності, а наданий в судовому засіданні апеляційної інстанції договір купівлі-продажу від 31.07.2002р. цілісного майнового комплексу за адресою: м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 49/Б, даного спору не стосується.

          Згідно п. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

          Обов'язок ради передати земельну ділянку у власність необхідно відрізняти від її обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю. В разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

          Однак вирішення питань про передачу землі у власність є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю, тому заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність задоволенню не підлягають. Такі позовні вимоги виходять за межі компетенції судів, оскільки суд може лише спонукати раду розглянути подане клопотання без визначення певного змісту висновку рішення сесії, та суперечать положенням ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

          З урахуванням вищевикладеного, у суду були відсутні підстави для задоволення позову.

          Посилання скаржників на необхідність розгляду справи за нормами КАС України не заслуговують на увагу, оскільки дана справа є спором про право, який підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а вимоги до суб'єктів владних повноважень є похідними.

          З урахуванням вищезазначеного, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційні скарги Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2008р. у справі № 3/178-08-3662 скасувати, в позові відмовити.

          Стягнути з ТОВ „Будівельне-монтажне управління „МОНОЛІТБУД” на користь:

?          Одеської міської ради витрати по держмиту в сумі 42,50 грн. за подання апеляційної скарги;

?          Одеського міського управління земельних ресурсів витрати по держмиту в сумі 42,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Видати Одеській міській раді довідку на повернення із Держбюджету України зайво сплаченого за платіжним дорученням № 126 від 24.09.2008р. держмита в сумі 8,50 грн. при поданні апеляційної скарги.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко