Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а/0570/6543/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/6543/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія», м. Артемівськ

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012р. № 0000312342, 0000302342 Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

за участю представників сторін:

від позивача: Козловича С.М. - за дов. від 25 травня 2012 року

від відповідача : Куриги О.І. - за дов. від 16 березня 2012 року;

Середа Т.О. - за дов. від 19 вересня 2012 року;

Стребань З.А. - за дов. від 18 червня 2012 року

від третьої особи: Деяк А.В. - за дов. від 03 січня 2012 року

від прокурора: Вартанової О.М. - за посв. № 000973

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012р. № 0000391540 скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012р. № 0000312342, 0000302342, 0000771742, 0000781742, 0000332342, 0000322342 Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. роз'єднано у самостійні провадження заявлені у справі №2а/0570/6543/2012 позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012р. № 0000312342, 0000302342, 0000771742, 0000781742, 0000332342, 0000322342 Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Справі у частині про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012р. № 0000312342, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3 908 794,00 грн.; від 23.05.2012р. № 0000302342, яким відповідач збільшив суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 976 455,00 грн. - залишено номер 2а/0570/6543/2012.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012р. № 0000771742, яким збільшено суму грошового зобов'язання на платежем: податок на доходи найманих працівників, за фінансовими санкціями - 1 532,00 грн., від 23.05.2012р. № 0000781742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на суму 425,00 грн.; від 23.05.2012р. № 0000332342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища за основним платежем 146,04 грн., за штрафними санкціями - 36,51 грн.; від 23.05.2012р. № 0000322342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах за основним платежем на суму 311,40 грн., за штрафними санкціями - 55,18 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.05.2012р. № 0000312342, 0000302342 Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ТОВ «Артемівськ-енергія» було укладено з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» договір №81/П від 05.11.2008р. про постачання Одиниць скоро чення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція систем комунального теплопостачання мicт Макіївки, Маріуполя та Артемівська Донецькoї області». На виконання договору ТОВ «Артемівськ-енергія» за актом від 29.12.2011р. виконало реконструкцію теплового господарства, знизило рівень викидів парникових газів та поставило ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Одиниці скорочення викидів у кількості, екв. 51158 тонн СО2 на загальну суму 2 019 967,21 грн. (у т.ч. ПДВ 336 661,20 грн.). ОКП «Донецьктеплокомуненерго» сплатило позивачеві отримані Одиниці скорочення викидів. У зв'язку з поставкою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Одиниць викидів, підприємством до складу валового доходу за IV квартал 2011 року вклю чено дохід у сумі 1 683 306,61 грн. Відповідно до п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання. До таких послуг належать надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць). Позивач передавав послуги ОКП «Донецьктеплокомуненерго», який зареєстрований в Україні.

Таким чином, місцем постачання зазначених послуг вважається Україна, а тому поставка позивачем одиниць скорочення викидів ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є об'єктом оподаткування ПДВ. Оскільки позивач е зареєстрованим платником податку на додану вартість за вимогами п.п. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення доходу для цілей оподаткування не повинні враховуватися суми податку на додану вартість, отриманi/нараховані на вартість надання (передачі) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць).

Стосовно невизнання господарських операцій з придбання у ТОВ «ТРАНС АГЕНСТВО МЕТАЛ» та ТОВ «УКРТЕХНОМЕТИЗ» металопродукції (лист, куток, круг, арматура, труби), позивач зазначає, що ТМЦ були фактично придбані для подальшого використання в господарській діяльності. Для проведення перевірки відповідачу були надані оригінали документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними постачальниками. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, зроблені за межами їх повноважень, ґрунтуються на припущеннях, не відповідають положенням чинного законодавства. Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей не може впливати на дійсність правочину, оскільки це є не підтвердженою суб'єктивною думкою перевіряючих, так як відповідно до законодавства підприємство само обирає засоби здійснення господарської діяльності. Виходячи з висновків акту перевірки, відповідачем безпідставно зменшено валові витрати на суму витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, вказує на безпідставність заниження суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2-й кв. 2011р. в сумі 3 908 794,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2012р. № 0000312342. Вважає помилковим висновок податкового органу про неправомірність включення у податкову декларацію з податку на прибуток за 2-й кв. 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (1-й кв. 2011р.) в сумі 3 908 794,00 грн., чим порушено п. 3. підрозділу 4 розділу 20 Податкового кодексу України. Не погоджується з доводами відповідача про незаконне включення до складу валових витрат 1-го кв. 2011р. від'ємного значення об'єкту оподаткування за попередні податкові періоди (за 2009-2010р.) в сумі 1 211 408,00 грн. та 2 697 386,00 грн. відповідно, так як за результатами фінансово-господарської діяльності підприємством отримані збитки, внаслідок чого задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Частиною 2 п. 3 підрозділу 4 розділу 20 Податкового кодексу України визначено, що, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. На думку позивача, всі розрахунки як об'єкту оподаткування, так і податку, що підлягає сплаті в 2-му кв. 2011р. він виконав вірно.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні. Вказали, що ТОВ «Артемівськ-енергія» було укладено з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» договір №81/П від 05.11.2008р. про постачання Одиниць скоро чення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція систем комунального теплопостачання мicт Макіївки, Маріуполя та Артемівська Донецькoї області», однак, за вказаним договором фактично було виконано договір доручення, тобто, ОКП «Донецьктеплокомунегерго» представив інтереси ТОВ «Артемівськ-Енергія» перед сторонньою особою - нерезидентом, а тому, вказані послуги не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Крім того, господарські операції з придбання у ТОВ «ТРАНС АГЕНСТВО МЕТАЛ» та ТОВ «УКРТЕХНОМЕТИЗ» металопродукції (лист, куток, круг, арматура, труби) є нікчемними, оскільки у контрагентів позивача відсутні в достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності. До того ж, вказує, що ним встановлено порушення п. 3. підрозділу 4 розділу 20 Податкового кодексу України - у позивача не було підстав для включення до складу валових витрат 1-го кв. 2011р. від'ємного значення об'єкту оподаткування за попередні податкові періоди (за 2009-2010р.) в сумі 1 211 408,00 грн. та 2 697 386,00 грн.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради 23.05.2007р., включене до ЄДРПОУ за номером 34776960 (арк. справи 128, том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної планової перевірки платника податків. Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Артемівської ОДПІ «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Артемівськ-енергія» від 24.02.2012р. № 123, який разом з направленнями на перевірку вручено платнику податків 12.03.2012р. (арк. справи 71 - 75, том 4).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 12.03.2012р. по 23.04.2012р. Артемівською ОДПІ Донецької області ДПС здійснена документальна планова перевірка ТОВ «Артемівськ-Енергія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. (арк. справи 22 - 111, том 1).

За результатами перевірки керівником податкового органу 23.05.2012р. на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств», п. 135.1, п. 135.4 ст. 135, абз. а) п. 186.3 ст. 186, п. 198.4 ст. 198 та п. 3 підрозділу 4 розділу 20 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312342, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта податку на прибуток в розмірі 3 908 794,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000302342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 976 455,00 грн. (арк. справи 115, 117 том 1).

Стосовно включення до складу валового доходу за IV квартал 2011 року дохід у сумі 1 683 306,61 грн. за операціями постачання Одиниць скоро чення викидів з ОКП «Донецьктеплокомуненерго»

Так, актом перевірки встановлено, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до Державного реєстру юридичних ociб та фізичних ociб-підприємців за номером 03337119, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (арк. справи 150, том 4).

ТОВ «Артемівськ-енергія» (Сторона 2) було укладено з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Сторона 1) договір №81/П від 05.11.2008р. про постачання Одиниць скоро чення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція систем комунального теплопостачання мicт Макіївки, Маріуполя та Артемівська Донецької області».

Згідно з умовами вказаного договору, Сторона 2 доручає Стороні 1 представляти свої інтереси при реалізації сгенерованих Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція систем комунального теплопостачання міст Макіївка, Маріуполь, Артемівськ Донецької області» по договору «Про покупку одиниць скорочення викидів (ERU)» № 77 від 25.09.2006р. між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та Е-Energy B.V.

При цьому, Сторона 2 бере на себе зобов'язання за рахунок виконання реконструкції теплового господарства знизити рівень викидів парникових газів в не лімітованому обсязі, а Сторона 1 зобов'язується оплатити Стороні 2 Одиниці скорочення викидів протягом 90 днів з моменту надходження коштів від продажу Одиниць скорочення викидів на розрахунковий рахунок Сторони 1 від Е-Energy B.V. у відповідності з договором «Про покупку одиниць скорочення викидів (ERU)» № 77 від 25.09.2006р. (арк. справи 162, том 1).

На виконання договору, ТОВ «Артемівськ-енергія» за додатком № 1 до договору № 81/П та актом приймання-передачі від 29.12.2011р., виконало реконструкцію теплового господарства, знизило рівень викидів парникових газів та поставило ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Одиниці скорочення викидів у кількості, екв. 51158 тонн С02 на загальну суму 2 019 967,21 грн. (у т.ч. ПДВ 336 661,20 грн.). ОКП «Донецьктеплокомуненерго» сплатило позивачеві отримані Одиниці скорочення викидів. У зв'язку з поставкою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Одиниць викидів, підприємством до складу валового доходу за IV квартал 2011 року вклю чено дохід на суму 1 683 306,61 грн. (арк. справи 162 - 168, том 1). У зв'язку з цим позивач надав ОКП «Донецьктеплокомуненерго» податкову накладну №23 від 29.12.2011р. на суму 2 019 967,21 грн., з них ПДВ - 336 661,20 грн. (арк. справи 169, том 1).

ТОВ «Артемівськ-енергія» (Сторона 2) також було укладено з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Сторона 1) договір №82/ДУ від 05.11.2008р. про надання послуг по розробці та просуванню проекту спільного впровадження «Реконструкція систем комунального теплопостачання міст Макіївки, Маріуполя та Артемівська Донецької області».

За вказаним договором Сторона 2 доручає Стороні 1 представляти свої інтереси при розробці і реалізації проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання міст Макіївка, Маріуполь, Артемівськ Донецької області». А Сторона 1 бере на себе всі витрати з підготовки та реалізації Проекту і Зобов'язується одержати всі необхідні узгодження уповноважених Національних органів, зробити реєстрацію і пройти моніторинг для забезпечення реалізації Одиниць скорочення викидів. Сторона 2 зобов'язується відшкодувати Стороні 1 витрати з підготовки та реалізації Проекту пропорційно отриманого прибутку від продажу Одиниць скорочення викидів по Договору «Про покупку одиниць скорочення викидів (ERU)» № 77 від 25.09.2006р. між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та Е-Energy B.V. (арк. справи 170 - 173, том 1).

На виконання договору №82/ДУ ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надало комплекс послуг по розробці та просуванню проекту спільного впрова дження «Реконструкція систем комунального теплопостачання міст Макіївки, Маріуполя та Артемівська Донецької області», про що був складений відповідний акт №1 від 20.12.2011р. на загальну суму 411 482,72 грн. та акт №2 від 29.12.2011 р. на за гальну суму 267 191,43 грн. (арк. справи 170 - 179, том 1).

У зв'язку з цим позивач отримав від ОКП «Донецьктеплокомуненерго» податкові накладні №28 від 29.12.2011р. на суму 267 191,43 грн., з них ПДВ - 44 531,91 грн. та № 17 від 20.12.2011р. на суму 411 482,72 грн., з них ПДВ - 68 580,45 грн. Ці податкові накладні було віднесено до складу податкового кредиту в грудні 2011 року в загальній сумі 113 112,36 грн. (арк. справи 180 - 181, том 1).

Пунктом 2 постанови КM України від 22.02.2006р. №206 «Про затвердження Порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів» встановлено, що одиниці (частини) установленої кількості (АЛІІз) - це вуглецеві одиниці, які індивідуально позначені серійними номерами i введення в oбiг кожної з яких засвідчує право України на викиди парникових газів, еквівалентні 1 метричній тонні двоокису вуглецю, з урахуванням кількісних обмежень викидів парникових газів, розрахованих згідно з рішенням першої ceciї сторін.

Підпунктом 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України зазначено, що надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць) вiднесено до послуг, місцем постачання яких вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований.

Відповідно до п. 135.1 Податкового кодексу України, дохо ди, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137 Кодексу на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної

діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з п.п. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у виді сум податку на додану вартість, отриманих/нарахованих платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належить, в тому числі, надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць).

Згідно з п. 2, 3 Порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів, затвердженого постановою КМ України від 22.02.2006р. № 206 «Про затвердження Порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів», покупець - юридична або фізична особа іноземної держави, якій ця держава відкрила рахунок для зарахування отриманих одиниць скорочення викидів у власному реєстрі вуглецевих одиниць; скорочення викидів - зменшення обсягу антропогенних викидів парникових газів внаслідок цілеспрямованої діяльності власника об'єкта.

У процесі підготовки проекту спільного впровадження власник об'єкта готує проектну пропозицію щодо обґрунтування скорочення антропогенних викидів парникових газів, отримує лист-підтримку, розробляє проектно-технічну документацію, отримує позитивний детермінаційний висновок, лист-схвалення Нацекоінвестагентства та лист-погодження іноземної держави, подає затверджений належним чином проект спільного впровадження та контракт або попередній договір для реєстрації Нацекоінвестагентством.

Для отримання одиниць скорочення викидів власник об'єкта реалізує проект спільного впровадження згідно із схваленою проектно-технічною документацією, подає Нацекоінвестагентству річний звіт з розрахунком обсягів скорочення викидів, досягнутих в результаті реалізації зазначеного проекту, і верифікаційний висновок.

Судом встановлено, що третьою особою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Сторона 1) укладено договір купівлі Одиниць скорочення викидів (ERU) № 77 від 28.09.2006р. з ЗАО «Э енергия» (UAB «E energija» - Сторона 2) (Литва, Вильнюс). За вказаним договором у відповідності до Кіотського протоколу та Угоди ЄС Сторона 1 бере на себе зобов'язання знизити рівень викидів парникового газу на кількість, передбачену проектом Спільного впровадження «Реконструкція систем комунального теплопостачання міст Макіївки, Маріуполя та Артемівська Донецької області». Сторона 1 за рахунок реконструкції теплового господарства та економії енергоресурсів знижує рівень викидів парникового газу, що дає їй можливість продати Стороні 2 Одиниці скорочення викидів, які виработані при впровадженні проекту, в тому числі у та поза часових рамок дії Кіотського протоколу. Сторона 2 зобов'язується купити у Сторони 1, а Сторона 1 - продати Одиниці скорочення викидів.

Загальна кількість Одиниць скорочення викидів, які поставляються по цьому договору складає 400 тис. тон СО2 за період з 2008 року по 2012 рік, але не менш 50 тис. тон СО2 щорічно.

Оплата поставлених Одиниць скорочення викидів проводиться шляхом перерахування вартості Одиниць згідно з виставленим рахунком (арк. справи 133 - 139, 142 - 145, том 4).

При цьому, між ОКП «Донецьктеплокомуненерго», ЗАО «Э енергия» (UAB «E energija» - Сторона 2) (Литва, Вильнюс) та «E-Energy B.V.» (Нидерланди, м. Амстердам) укладено договір про передачу прав та обов'язків, що виходять з договору купівлі Одиниць скорочення викидів (ERU) № 77 від 28.09.2006р.

Згідно з вказаним договором сторони дійшли згоди про те, що компанія «E energija» передає свої права та обов'язки щодо виконання даного договору своїй дочірній компанії «E-Energy B.V.». Всі кошти по виконанню даного договору, вкладені компанією «E energija» зараховуються як пряма інвестиція «E-Energy B.V.». (арк. справи 140 - 141, том 4).

На виконання договору № 77, сторонами було передано Одиниці скорочення викидів, про що свідчать акти приймання-передачі № 1 від 07.12.2011р. на суму 876 298,50 євро та № 2 від 29.12.2011р. на суму 193 377,24 євро (арк. справи 146 - 149, том 4).

З урахуванням проведених операцій позивачем з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» складено акт про залік зустрічних вимог, відповідно до якого ТОВ «Артемівськ-енергія» у відповідності до умов договору № 81/П від 05.11.2008р. поставило сгенеровані одиниці скорочення викидів за 2008-2010р.р., а ОКП «Донецьктеплокомуненерго» повинно сплатити 2 019 967,21 грн.

При цьому, за договором № 82/ДУ ОКП «Донецьктеплокомуненерго» виконало на користь ТОВ «Артемівськ-енергія» послуги по розробці та просуванню проекту спільного впровадження «Реконструкція систем комунального теплопостачання міст Макіївки, Маріуполя та Артемівська Донецької області», за що позивач повинен сплатити 678 674,15 грн.

Враховуючі викладені обставини, сторони досягли згоди та зробили залік зустрічних вимог на суму 678 674,15 грн. (арк. справи 179, том 4).

Залишок суми за договором у розмірі 1 341 293,06 грн., ОКП «Донецьктеплокомуненерго» сплачено на рахунок позивача 04.01.2012р., що підтверджується банківською випискою, платіжним дорученням від 04.01.2012р. № 579 (арк. справи 180 - 182, 199 том 4).

Розрахунки з «E-Energy B.V.» за перераховані одиниці викидів здійснювались безпосередньо ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за договором № 77 від 28.09.2006р., що підтверджується випискою банку № 3 від 29.12.2011р. за курсом євро 10.44573400 (арк. справи 196 - 197, том 4).

Тобто, як вбачається з вказаного, розрахунки між підприємствами також було проведено на території України.

За результатами проведених господарських операцій, третьою особою - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» суми по взаємовідносинах з ТОВ «Артемівськ-енергія» відображено в податковій звітності з податку на додану вартість, як таку, що проведена на території України (арк. справи 189 - 195, том 4).

Судом в рамках розгляду даної справи були встановлені обставини, які були підставами для нарахування податкових зобов'язань позивачу, а також пов'язані з цим питання були предметом розгляду в іншій судовій справі.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2011р. по справі № 6156/2011, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОКП «Донецьктеплокомунерерго» про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011р. постанову суду першої інстанції скасовано. Так, суд зазначив, що оцінюючи характер господарської операції купівлі-продажу одиниць скорочення викидів згідно договорів від 20.02.2006р. № 52, від 03.09.2007р., укладених з ЗАТ «Е-Енергія» (м. Вільнюс, Литва), дочірнєю компанією «E-energy B.V.» (м. Амстердам, Нідерланди), суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про те, що за угодою мав місце продаж товару на експорт. Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір про законність рішення відповідача про визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ по вказаній господарській операції, суд першої інстанції повинен був встановити, чи є встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» об'єкт оподаткування. Продаж одиниць скорочення викидів нерезиденту, який не має в Україні постійного представництва, не є об'єктом оподаткування ПДВ як продаж послуг, місцем надання яких не є територія України. Ця позиція з 01.01.2011 року прямо врегульована п. 186.3 ст. 186 Податкового Кодексу України, де надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць) віднесено до послуг, місцем постачання яких вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований.

Тобто, з вказаного вбачається, що стосунки між третьою особою - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ЗАТ «Е-Енергія» (м. Вільнюс, Литва), дочірнєю компанією «E-energy B.V.» (м. Амстердам, Нідерланди), носять постійний характер, господарські операції по постачанню Одиниць скорочення викидів (ERU) здійснювались не тільки за спірним договором в цій справі, але й раніше та відображались в податковому обліку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за проектом Сумісного впровадження по зниженню викидів СО2 за рахунок економії палива у системі теплопостачання підприємств Донецької області шляхом проведення реконструкції теплового господарства й впровадження конерераційних установок у Донецькій області.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає, що позивач передавав послуги з передання вуглецевих одиниць саме ОКП «Донецьктеплокомуненерго», яке зареєстровано як платник податків на території України, а вже ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за договором купівлі Одиниць скорочення викидів (ERU) № 77 від 28.09.2006р. передавало вказані одиниці за межі України.

Таким чином, суд доходить висновку, що місцем постачання зазначених послуг від ТОВ «Артемівськ-енергія» до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є Україна. А тому поставка позивачем одиниць скорочення викидів ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є об'єктом оподаткування ПДВ та позивач правомірно включив до складу валового доходу за IV квартал 2011 року дохід у сумі 1 683 306,61 грн.

Крім того, проведеною Артемівською ОДПІ виїзною плановою перевіркою встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Транс агентство метал», відносно якого від Алчевської ОДПІ отриманий акт від 02.02.2011р. № 128/236/35785206 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс агентство метал» (код за ЄДРПОУ 35785206) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010 та з 01.09.2010р. по 31.10.2010р. (арк. справи 22 - 111, том 1). З Акту перевірки № 128/236/35785206 вбачається, що у ТОВ «Транс агентство метал», основною діяльністю якого є посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, відсутні власні або орендовані основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, окрім орендованого приміщення під офіс загальною площею 17,2 кв.м. За висновками Акту перевірки № 128/236/35785206 ТОВ «Транс агентство метал» через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу не міг фактично здійснювати господарські операції; у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів не мав необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, тому вчинені правочини ТОВ «Транс агентство метал» з постачальниками і покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а значить є нікчемними по ланцюгу постачання.

Судом встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія» (замовник) придбавав у ТОВ «Транс агентство метал» (постачальник) металопродукцію на підставі укладеного договору постачання від 22.03.2010р. № 113 строком дії до 31.12.2010р. (арк. справи 182 - 183, том 1), відповідно до якого постачальник передає, а замовник приймає металопродукцію на умовах здійснення попередньої оплати у розмірі 100 % вартості продукції. За умовами цього договору металопродукція поставляється за рахунок замовника на його адресу: м. Артемівськ Донецької області, вул. Зелена, 41.

З урахуванням висновків акту перевірки Алчевської ОДПІ, яким визначено, що правочини, які укладались ТОВ «Транс агентство метал» з покупцями та продавцями є нікчемними, Артемівською ОДПІ здійснено відповідний висновок щодо визнання нікчемним вищезазначеного договору від 22.03.2010 року № 113. Незважаючи на надані ТОВ «Артемівськ-Енергія» перевіряючим Артемівської ОДПІ документи, що підтверджують фактичне отримання від ТОВ «Транс агентство метал» металопродукцію, відображення результатів цих операцій у бухгалтерському і податковому обліку та використання у господарській діяльності, в акті перевірки № 201/22/34776960 зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність факту здійснення придбання металопродукції передбаченої домовленостями між ТОВ «Транс агентство метал» та ТОВ «Артемівськ-енергія». Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить про укладення правочину без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин, відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з акту перевірки, позивач включив згідно з вказаним договором до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року суму 33 912,00 грн., у 4 кварталі 2010 року суму 13 506,00 грн.

На підставі отриманих видаткових накладних від ТОВ «Транс агентство метал», згідно з прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, позивачем сформовано валові витрати у 3-му та 4-му кварталі 2010р. (арк. справи 184 - 189, 191, 196, 203, 209, 211, 216 том 1). Кількість отриманих товарів та їх використання відображено в калькуляціях, актах приймання виконаних робіт, підсумкових відомостях ресурсів (арк. справи 225 - 250, том 1, 1 - 247, том 2).

Розрахунки за надані послуги проводились на підставі вказаних документів в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення, виписки банків (арк. справи 190, 192 - 194, 195, 197 - 202, 204 - 208, 210 - 212 - 215, 217, том 1).

Крім зазначеного, проведеною Артемівською ОДПІ виїзною плановою перевіркою також встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укртехнометиз», відносно якого встановлено, що згідно з даними інформаційно-аналітичної системи (системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) значаться розбіжності за липень 2010р. в розмірі 15 441,54 грн., податкова звітність платника податків визнавалась як «недійсна». Крім того, до ДПІ в Жовтневому районі м. Маріуполя надіслано запит № 7555/7/23-113 від 15.03.2012р. щодо проведення зустрічної перевірки, однак, 02.04.2012р. отримано відповідь про неможливість проведення перевірки у зв'язку з ненаходженням підприємства за юридичною адресою. До відділу податкової міліції направлено запит на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства, однак, за результатами відпрацювання, фактичне місцезнаходження платника податків також не встановлено.

Судом встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія» (замовник) придбавав у ТОВ «Укртехнометиз» (постачальник) металопродукцію, а саме, труби електрозварні, на підставі укладеного договору постачання від 29.06.2010 року № 165 строком дії до 31.12.2010 року (арк. справи 248 - 251, том 2), відповідно до якого постачальник передає, а замовник приймає металопродукцію на умовах здійснення попередньої оплати у розмірі 50 % вартості продукції.

З урахуванням висновків, здійснених за результатами відпрацювання, працівниками податкової служби визначено, що правочин, який укладено між ТОВ «Артемівськ-Енергія» та ТОВ «Укртехнометиз» не був направлений на настання реальних наслідків. Незважаючи на надані ТОВ «Артемівськ-Енергія» перевіряючим Артемівської ОДПІ документи, що підтверджують фактичне отримання від ТОВ «Укртехнометиз» металопродукції, відображення результатів цих операцій у бухгалтерському і податковому обліку та використання у господарській діяльності, в акті перевірки № 201/22/34776960 зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність факту здійснення придбання металопродукції передбаченої договором постачання від 29.06.2010 року № 165. Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить про порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, факт придбання яких не підтверджено.

Суд встановив, що на підставі отриманої видаткової накладної від ТОВ «Укртехнометиз», згідно з прибутковим ордером, рахунками-фактурами, позивачем сформовано валові витрати у 3-му кварталі 2010р. на суму 61 766,00 грн. (арк. справи 1, 7, 13, том 3). Кількість отриманих товарів та їх використання відображено в калькуляціях, актах приймання виконаних робіт, підсумкових відомостях ресурсів (арк. справи 18 - 40, том 3).

Розрахунки за надані послуги проводились на підставі вказаних документів в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення, виписки банків (арк. справи 2 - 6, 7 - 12, 14 - 15, том 3).

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на те, що факт виконання договорів та оплати металевої продукції підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами виписками банку про оплату, платіжними дорученнями, за наслідками чого позивачем було сформовано валові витрати, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права формування валових витрат, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою збільшення валових витрат, яка визначається пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Про порушення позивачем даної норми в акті перевірки не йдеться.

Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Щодо висновків відповідача відносно нікчемності укладених позивачем правочинів, суд вважає їх помилковими та безпідставними з огляду на таке.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено: спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи, та встановлено, що реєстраційна справа ТОВ «Транс агентство метал» знаходиться у виконавчому комітеті Алчевської міської ради Луганської області, за № 10034785299, ідентифікаційний код 35785206. Юридична адреса ТОВ «Транс агентство метал»: 94220, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Волгоградська, буд. 132, блок В, офіс 422. Згідно з останнім записом вбачається, що відомості про ТОВ «Транс агентство метал» підтверджені, відомостей щодо припинення немає (арк. справи 42 - 46, том 4); спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи, та встановлено, що реєстраційна справа ТОВ «Укртехнометиз» знаходиться у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, за № 10002675076, ідентифікаційний код 34735568. Юридична адреса ТОВ «Укртехнометиз»: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, буд. 4-А, кв. 100. Згідно з останнім записом вбачається, що відомості про ТОВ «Укртехнометиз» підтверджені, відомостей щодо припинення немає (арк. справи 47 - 49, том 4).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальники позивача - ТОВ «Транс агентство метал» та ТОВ «Укртехнометиз» на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Укртехнометиз» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, виписками банків).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставним.

Вказане спростовує й висновок відповідача про помилкове завищення об'єкту оподаткування попереднього податкового року в І кварталі 2011 року у розмірі 124 626,00 грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат за 2010 рік вартості ТМЦ згідно видаткових накладних, отриманих від ТОВ «Транс агентство метал» та ТОВ «Укртехнометиз» (арк. справи 50, том 1).

Стосовно включення до від'ємного значення об'єкта оподаткування І-го та ІІ-го кварталів 2011 року від'ємного значення попередніх періодів

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом виявлено помилку у декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011р. на суму 3 908 794,00 грн.

Рядок 06.6 декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року)» за даними підприємства складає 9 886 473,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

При розгляді декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4ий квартали 2011 року, встановлено, що підприємством у рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) відображена сума 9 886 473,00 грн., а повинна бути сума 5 977 679,00 грн.

У зв'язку з неправильним визначенням даних, підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2-й та 3-ій квартали 2011 року на 3 908 794,00 грн.

З метою встановлення правильності розрахунку позивачем значення рядка 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередній податковий період» декларації за 1-й кв. 2011р. необхідно здійснити аналіз показників податкової звітності платника податків за 2009-2010р.

Об'єктом оподаткування у розумінні ст. 3 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (який діяв до 01.04.2011р.) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20.05.2010р. № 2275-VI, який набрав чинності 16.06.2011р., пункт 6.1 статті 6 доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Цим же Законом статтю 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доповнено пунктом 22.4., згідно із яким у 2010р. у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Оскільки Закон № 2275-VI набрав чинності 16.06.2010р., порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначений п. 22.4 Закону застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року.

У відповідності п. 22.4. ст. 22 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010р. № 2275-VI, в декларації за 2010р. (арк. справи 66 - 71) позивач врахував від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 3 649 798,00 грн. У декларації за І кв. 2011р., (арк. справи 72 - 75) позивач включив до складу валових витрат суму від'ємного значення 3 649 798,00 грн. та відобразив цю суму у рядку 04.9 декларації за І кв. 2011р.

Аналіз норм п. 6.1. ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить про те, що до 16.06.2010р. до складу валових витрат І-го кв. наступного року платник податків мав право включати всю суму збитків, отриманих у попередньому році. При цьому, об'єкт оподаткування наступного року розраховується з урахуванням цього від'ємного значення у складі валових витрат наростаючим підсумком (тобто у І, ІІ, ІІ, VІ кв.) до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначена норма покликана на те, щоб платник податків повністю покрив витрати попереднього податкового року у наступному.

У 2011р. платнику податків дозволено включати до складу валових витрат і суму від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат 2010р. а також сам збиток, який виник у 2010р. без обмежень, встановлених самим п. 22.4. ст. 22 Закону.

Із встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивачем вірно включено до складу від'ємного значення 1-го кв. 2011р. суму 3 908 794,00 грн. та від'ємне значення 1-го кварталу 2011р. в сумі 5 977 679,00 грн.

Позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1-й кв. 2011 року та відповідно за 2 кв. 2011р., з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 3 908 794,00 грн.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України. Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Норми даної статті аналогічні нормам п. 6.1. ст. 6 та п. 22.4. ст. 22 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010р. № 2275-VI.

Так, згідно із п. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто, зазначена норма дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011р. всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Разом з тим п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України випливає, що до складу другого кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011р.

Як встановлено судом, результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками І кв. 2011р. (арк. справи 50 - 52, том 3) є від'ємне значення в сумі «-9 886 473» грн. (рядок 08).

Зазначену суму цього від'ємного значення позивач у відповідності до норм п. 3. підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України включив до витрат 2-го та 3-го календарних кварталів 2011 року та відобразив її у декларації за 2-4 кв. 2011р. у рядку 06.6 (арк. справи 53 - 63, том 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає висновків акту перевірки, про те, що до складу 2-го та 3-го кв. 2011р. позивачем неправомірно включено від'ємне значення з 2009, 2010р.р. в сумі 3 908 794,00 грн., що увійшло до складу першого кварталу 2011р.

Таке тлумачення суперечить нормам Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, розділ III «Податок на прибуток» набрав чинності з 01.04.2011р., який згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які і регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2-го, 3-го кв. 2011р.

В нормі п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010р. № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1-му кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2-го та 3-го кварталів 2011 року.

Зазначена норма не містить обмеження щодо витрат, які мають бути враховані у складі валових витрат 2-4 кварталів 2011р.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012р. № 0000312342, 0000302342 Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 23.05.2012р. № 0000312342, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 908 794,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 23.05.2012р. № 0000302342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 976 455,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 жовтня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 12 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.