Постанова

від 06.09.2012 по справі 5318/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 вересня 2012 р. № 2-а- 5318/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "Полісток" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "Полісток", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000140153 від 20.04.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає висновки, викладені в акті Основ'янської МДПІ м. Харкова ДПС про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «НТФ Полісток" з питань взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг», що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року від 30.03.2012 року 3219/15-312/21198638 такими, що зроблені з перевищенням повноважень, наданих податковій інспекції, а винесене на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення від 20.02.2012 року №0000140153 підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що здійснюючи господарську діяльність дотримується всіх вимог чинного законодавства України. Укладені ним правочини - дійсні, правочини виконані сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень один до одного, ні ким не оскаржувані та у судовому порядку не визнані не дійсними. Фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Посилання Основ'янської МДПІ м. Харкова ДПС на дані сайту ДПА України про відсутність у контрагента свідоцтва платника ПДВ позивач вважає безпідставним, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року по справі №2а-14157/11/2070, яка набула законної сили, визнано протиправним дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Промспец Консалтинг», зобов'язано ДПІ поновити реєстрацію ТОВ «Промспец Консалтинг» як платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування реєстрації до Реєстру платників ПДВ.

Також, позивач просить суд не брати до уваги посилання відповідача на акт перевірки, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосовно контрагента позивача, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливості при проведенні податковою інспекцією перевірки суб'єкта господарювання посилатися на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. Так, норми чинного законодавства не ставлять в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає акт перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова ДПС таким, який складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірне податкове повідомлення - рішення незаконним та необ'єктивним, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати вказане податкове повідомлення -рішення.

Представник позивача прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі представника ТОВ «НТФ Полісток" в порядку письмового провадження.

Відповідач - Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «НТФ Полісток" з питань взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг», що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та листопад 2011 року складений акт від 30.03.2012 року № 219/15-312/21198638, за висновками якого винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року №0000140153 на загальну суму 104.857,50 грн. За результатами перевірки встановлено порушення підприємством позивача п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ в сумі 69.904,5 грн. за жовтень 2011 року, в сумі ПДВ 35.420,5 грн. за листопад 2011 року, в сумі ПДВ 34.484,0 грн.; п. 201.8, п. 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення підприємством позивача податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі ПДВ 17.985,5 грн.; ч. 1 ст. 203, ст. 215,, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню ТМЦ (ремонтних робіт), відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ за жовтень 2011 року на загальну суму 35.420,5 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 34.484,0 грн.; в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України підприємством позивача занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за жовтень 2011 року в сумі ПДВ 35.420,5 грн., за листопад 2011 року в сумі ПДВ 34.484,0 грн.

Посилаючись на акт ДПІ у Жовтневому районі від 13.12.2011 року №251/23-03-05/37093551 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промспец Консалтинг» за період вересень -жовтень 2011 року, податковою інспекцією встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Промспец Консалтинг», а також неможливість ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України. Таким чином, податкові накладні, отримані ТОВ «НТФ Полісток" від постачальника - ТОВ «Промспец Консалтинг», що включені до складу податкового кредиту підприємства за жовтень 2011 року у розмірі 17.435,0 грн. та у листопаді у розмірі 34.484,0 грн. - не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

За таких підстав, відповідач стверджує, що встановлені під час проведення перевірки підприємства позивача порушення діючого законодавства зафіксовані у акті перевірки належним чином, їм надана відповідна правова оцінка, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог ТОВ «НТФ Полісток" слід відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень на нього, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "Полісток", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 21198638, місцезнаходження: Червоношкільна набережна, буд. 22, м. Харків, Харківська область, 61125 (а.с.29-33).

З 24.02.1992 року за № 11-28 підприємство узято на облік в органах державної податкової служби, на час видачі довідки від 30.03.2010 року підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, правонаступником, якої є Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Державної податкової служби та з 07.05.1998 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с.34-35).

Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

За матеріалами справи судом встановлено, що на підставі службового посвідчення № 041437 серії УХК, виданого ДПА в Харківській області, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Гапоненко В.І, згідно ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.20І0р. № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 14.03.2012 р. №361 проведено документальну невиїзну перевірку позивача - ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК", з питань взаємовідносин з контрагентом-постачальником - ТОВ «Промспец Консалтинг», що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 30.03.2012 року №219/15-312/21198638 (а.с. 49-59).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- п. 201.8, п. 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі ПДВ 17.985,5 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню ТМЦ (ремонтних робіт);

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ за жовтень 2011 року на загальну суму 35.420,5 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 34.484,0 грн.;

- п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за жовтень 2011 року в сумі ПДВ 35.420,5 грн., за листопад 2011 року в сумі ПДВ 34.484,0 грн.

20.04.2012 року з посиланням на вказаний вище акт перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0000140153, яким ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 104.857,50 грн., з яких 69.905 грн. - основний платіж, 34.952,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.10).

Не погодившись з вказаним рішенням податкової інспекції, ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" звернулось з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті перевірки від 30.03.2012 року №219/15-312/21198638 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК", мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ "Промспец Консалтинг", код ЄДРПОУ 37091549.

Так, на підставі договору від 05.01.2011 року №111, укладеного між ТОВ "Промспец Консалтинг"-(постачальник) та ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК"-(покупець), останній доручає, а постачальник приймає на себе поставку сировини із матеріалів для виготовлення склопластиків.

Реальність укладання та виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується рахунками - фактурами від 14.10.2011 року №14-10 на суму з ПДВ 36.720,00 грн., від 14.10.2011 року №14/1-10 на суму з ПДВ 36.122,51 грн., від 14.10.2011 року №14/2-10 на суму з ПДВ 35.070,49 грн., від 20.10.2011 року №20-10 на суму з ПДВ 34.920,00 грн., від 20.10.2011 року №20/1-10 на суму з ПДВ 32.970,00 грн., від 20.10.2011 року №20/2-10 на суму з ПДВ 34.680,00 грн., від 20.10.2011 року №20/3-10 на суму з ПДВ 33.150,00 грн., від 20.10.2011 року №20/4-10 на суму з ПДВ 36.960,00 грн., від 26.10.2011 року №26-10 на суму з ПДВ 36.720,00 грн., від 26.10.2011 року №26/1-10 на суму з ПДВ 359.110,00 грн., від 26.10.2011 року №26/2-10 на суму з ПДВ 35.904,00 грн., від 26.10.2011 року №26/3-10 на суму з ПДВ 30.300,00 грн. (а.с.81-92).

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ "Промспец Консалтинг" на адресу ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" від 14.10.2011 року №191 на суму з ПДВ 36.720,00 грн., від 14.10.2011 року №192 на суму з ПДВ 36.122,51 грн., від 20.10.2011 року №250 на суму з ПДВ 34.920,00 грн., від 14.10.2011 року №198 на суму з ПДВ 35.070,49 грн., від 20.10.2011 року №249 на суму з ПДВ 32.970,00 грн., від 20.10.2011 року №251 на суму з ПДВ 34.680,00 грн., від 20.10.2011 року №248 на суму з ПДВ 33.150,00 грн., від 20.10.2011 року №243 на суму з ПДВ 36.960,00 грн., від 26.10.2011 року №301 на суму з ПДВ 38.720,00 грн. від 26.10.2011 року №302 на суму з ПДВ 35.910,00 грн., від 26.10.2011 року №303 на суму з ПДВ 35.904,00 грн., від 26.10.2011 року №304 на суму з ПДВ 30.300,00 грн. (а.с.105-116), накладними від 14.10.2011 року №14-10 на суму з ПДВ 36.720,00 грн., від 14.10.2011 року №14/1-10 на суму з ПДВ 36.122,51 грн., від 20.10.2011 року №20-10 на суму з ПДВ 34.920,00 грн., від 14.10.2011 року №14/2-10 на суму з ПДВ 35.070,49 грн., від 20.10.2011 року №20/1-10 на суму з ПДВ 32.970,00 грн., від 20.10.2011 року №20/2-10 на суму з ПДВ 34.680,00 грн., від 20.10.2011 року №20/3-10 на суму з ПДВ 33.150,00 грн., від 20.10.2011 року №20/4-10 на суму з ПДВ 36.960,00 грн., від 26.10.2011 року №26-10 на суму з ПДВ 36.720,00 грн., від 26.10.2011 року №26/1-10 на суму з ПДВ 35.910,00 грн., від 26.10.2011 року №26/2-10 на суму з ПДВ 35.904,00 грн., від 26.10.2011 року №26/3-10 на суму з ПДВ 30.300,00 грн. (а.с.93-104).

Розрахунки між ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" та ТОВ "Промспец Консалтинг" проводились у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 14.10.2011 року №375 на суму 36.720,00 грн., від 26.10.2011 року №399, від 28.10.2011 року №460, від 27.10.2011 року №397 на суму 35.070,49 грн., від 20.10.2011 року №401 на суму з ПДВ 32.570,00 грн., від 23.11.2011 року №441 на суму з ПДВ 34.680,00 грн., від 23.11.2011 року №439 на суму 33.150,00 грн., від 23.11.2011 року №442 на суму 36.960,00 грн., від 14.12.2011 року №475 на суму з ПДВ 36.720,00 грн., від 23.12.2011 року №501 на суму 35.910,00 грн., від 23.12.2011 року №500 на суму 35.904,00 грн., від 23.11.2011 року №440 на суму 30.300,00 грн. (а.с.117-128).

Перевезення матеріалів за договором від 05.01.2011 року №111 для виготовлення склопластиків здійснювалося ТОВ «ЛОГІСТИК-АВТО-ПЛЮС» на підставі договору організації перевезення вантажу (транспортного-експедиційного обслуговування) від 01.10.2011 року №2006, укладеного між ТОВ «ЛОГІСТИК-АВТО-ПЛЮС»-(експедитор) та ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК"-(замовник) (а.с.146-147).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними від 14.10.2011 року №14-10, від 14.10.2011 року №14/1-10, від 20.10.2011 року №20-10, від 26.10.2011 року №26-10 (а.с.129-132).

З метою виробництва виробів із склопластику, позивач - ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" орендує приміщення на підставі договору оренди від 01.01.2009 року №19 та додаткової угоди від 01.01.2010 року, укладеного між ТОВ «Компанія з водозабезпечення» Укрбурвод»-(орендодавець) та ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК"-(орендар) (а.с.150-153).

Виготовлений товар із склопластику в подальшому був реалізований ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" замовникам ПП «Фірма «НВ» м. Запоріжжя, ТОВ «Інвестбудпроект» м. Дніпропетровськ на підставі договору про закупівлю товарів від 22.08.2011 року №18-11 (а.с.168-171) та рахунку фактури від 18.11.2011 року №68 (а.с.163).

Реалізація виготовленого ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" товару підтверджується видатковими накладними від 24.11.2011 року №52 (а.с.164), від 06.10.2011 року №043 (а.с.172), від 17.10.2011 року №045 (а.с.175), від 26.10.2011 року №046 (а.с.178), від 03.11.2011 року №047 (а.с.181), від 10.11.2011 року №048 (а.с.184), від 11.11.2011 року №049 (а.с.187), від 25.11.2011 року №050 (а.с.190), податковим накладними від 22.11.2011 року №5 (а.с.166), від 13.10.2011 року №2, від 27.10.2011 року №3, від 10.11.2011 року №1, від 11.11.2011 року №2, від 25.11.2011 року №6 (а.с.193-197), платіжними дорученнями від 22.11.2011 року (а.с.167), від 13.10.2011 року, від 27.10.2011 року, від 16.11.2011 року, від 25.11.2011 року (а.с.198-201), актами списання, оборотно-сальдовими відомостями.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Основ'янська МДПІ м. Харкова ДПС, в ході розгляду справи до суду не подав.

За таких підстав, висновки Основ'янська МДПІ м. Харкова ДПС щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг" та відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеними правочинами, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, та перевіривши викладені в цьому акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що Основ'янською МДПІ м. Харкова ДПС не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді. Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті щодо сумнівності у прозорості здійснення господарських відносин, про відсутність об'єктів оподаткування та про сумнівність господарської діяльності є:

- рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.10.2011 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Промспец Консалтинг" від 03.08.2010 року №100295733 та виключення даного підприємства з Реєстру.

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.12.2011 року №251/23-03-05/37093551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промспец Консалтинг" код ЄДРПОУ 370091549 за період вересень-жовтень 2011 року (а.с. 212-215).

Однак, посилання відповідача в акті перевірки щодо анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ, суд не бере до уваги, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №2а-14157/11/2070 від 17.11.2011 року визнано протиправним та скасовано Рішення № 82/15-02-036 від 14.10.2011 року ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промспец консалтинг" та зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Промспец консалтинг", як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року залишено без змін (а.с.7-9).

Отже, вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.6.2 Наказу ДПА України №978 від 22.12.2010 року, який діяв на час складання спірного нормативного акту індивідуальної дії, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Згідно до абз.3,4 п.3 Інформаційного листа Вищого Адміністративного Суду України № 1172/11/13-10 від 02.08.2010 р., у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, і тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Стосовно акту від 13.12.2011 року №251/23-03-05/37093551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промспец Консалтинг" суд відзначає, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи вказаного контрагенту не вивчались, оскільки, як вбачається з назви цього акту, зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

З положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем - ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг". Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджень та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 п. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Оскільки, ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК" та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг", а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ за жовтень 2011 року на загальну суму 35.420,5 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 34.484,0 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ НТФ "ПОЛІСТОК", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "Полісток" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000140153 від 20.04.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко